Поет, літературний критик, перекладач

Ружіца Ціндорі народилася 1961 року в м.Лудбрег. Закінчила філософський факультет в Національному університеті в м. Загреб (спеціальність – порівняльне літературознавство та філософія), а також отримала післядипломну кваліфікацію з інформатики та бібліотечної справи. Працювала в бібліотеці. Зараз – секретар Товариства хорватських письменників.

Поезії, статті та есеї публікувалися в багатьох збірниках, антологіях та часописах, а також звучали на хорватському радіо.

Автор поетичних книжок: “Руйнівники зеленого” (1984), “Вістря, невиліковне” (1989), “Кола. Віддаленність” (1997), “Лудбрезький листопад” (2002), “Терпіння” (2006), “Місто, ліс, об’єм” (2006), “Бавовняний дзвін” (2010), “Пізно” (2011).

Поезії перекладені англійською, французькою, іспанською, польською, російською, болгарською та македонською мовами. В Болгарії вийшла окрема збірка поезій “Мандрівник з Ітаки” (2011).

Лауреат премії ім. Добріша Цезаріча, міжнародної літературної нагороди “Срібне летюче перо” (Болгарія).

---

Ружіца Ціндорі (Хорватія)

Переклад з хорватської Анни Багряної

 

ВЕСНЯНЕ ПРИБИРАННЯ
 
Одним порухом
передпліччя
змела зі столу
старі метафори.
Наче ніколи
їх не любила.
Бруньки
днів похмурих
з важким тягарем
порожнечі –
на раменах у мене.
Не можу сказати,
що не шкодую
за ними.
Непривабливим є сад
без прянощів зелених.
Суп зі спогадів
значно смачніший,
ніж із “сьогодні”.
Кажу собі:
“Потерпи ще трохи!”
На гілках бузини
вже з’являється
сором’язливе листячко.
 
 
ВИСТАВКА
 
Принеси мені
лише своє мовчання.
Хочу побачити, наскільки ти
схвильований. 
Все ще ховаєш дитинство
по кишенях
і книги поглинаєш жадібно,
ніби яблука.
Світ собі сотворив,
аби серце у ньому заховати.
“Тепер нехай шукає”, –
сказав би,
якби наважився
подати голос.
 
 
САД
 
Будь терплячою.
Поза нами
нічого не існує.
Відшліфованого камінця
цілком достатньо для радості.
І годі навчитися
більшої мудрості.
Коли роки на твоєму обличчі
зморшки викарбовують,
все прекраснішим стає той сад,
з якого вийти мусиш.
Високо вдалині
щоліта знову
розквітатимуть
твої руки.
 
 
ТИГРОВА КАРДІОГРАМА
 
У непроглядній гущавині
навіть тигр
страх перед ніччю відчуває,
байдуже, що його очі
у темряві світяться.
Екстрасистолія
попереджає його:
ніколи більше
не бути йому ані зіркою,
ані вітром, що серед трав
співає.
Збайдужівши,
вуста стулить міцно.
Стане схожим на пісок.
 
 
ЗРІЛІСТЬ
 
Поступово дозріваєш.
Тільки хто ж тебе потім упізнає?
Знати б, що зміна ця
породжена необхідністю,
а не якоюсь безглуздою
стихійністю.
Розсипається навсібіч
твоє листя.
Намагаєшся уповільнити
цей листопад,
але – намарно.
Найдовшою є та осінь,
яку пильнувати мусиш.
 
 
СТАРІСТЬ
 
Так непомітно
до нас підкралася старість.
Кинулися до неї
нерозсудливо,
роки долаючи,
ніби магістралі.
Десь по дорозі розгубили
свої обличчя.
І хоч вигукуємо щоразу:
“Ми – молоді!”,
ніяк не упізнати не можемо
тих осіб,
котрі вранці дивляться на нас
із люстра.
 
 
КОЛИСКОВА ПІСЕНЬКА
 
Заспокойся.
Життя сковзатиме повільно,
ніби санчата
по снігу.
Для кожного болю
знайдеться своє місце.
Ретельно відділятимеш
від піску
зернинки олова й золота.
Під глиняним небом
палитимеш
високі прагнення,
вдивляючись
у незнайомий краєвид.
Упізнаним буде
лише переселення
ластівок –
широкий змах крил,
політ осені
на південь.