Оксана Теребус

Українське красне письменство в спектрі європейської культурної традиції

[Literatura ukraińska XIX i XX wieku w kontekście europejskim. Українська література ХІХ–ХХ століть у європейському контексті /  pod red. Ludmiły Siryk (під редакцією Людмили Сірик). – Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2008.–ss. 245]

Цей науковий збірник став підсумком роботи Міжнародної наукової конференції, організованої Інститутом слов’янської філології Університету Марії Кюрі-Склодовської, в якій взяли участь як польські, так і українські вчені. Учасники конференції представили провідні наукові осередки України та Польщі: Київ, Львів, Луцьк, Кіровоград, Варшаву, Люблін, Пьотркув Трибунальський, Гданськ, Щецин. Своїми виступами вони засвідчили тематичне багатство зі сфери літературознавства, культурології, лінгвістики, перекладознавства.

Редактор наукового збірника та автор вступного слова доктор філології УМКС Людмила Сірик підкреслила, що виступи учасників конференції продемонстрували багатогранність міжкультурних зв’язків та європейськість української літератури. Автор передмови – досвідчений і авторитетний україніст Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської Микола Лесів відзначав, що спрямування досліджень української літератури на тлі широкого європейського контексту, накреслені у матеріалах виступів, зумовлять появу подальших новаторських праць у цьому напрямку.   

Розвідки польських та українських науковців, які ввійшли до збірника, розглядають український літературний процес в органічній єдності та залежності від європейського культурного поступу. Автори демонструють різні наукові підходи до аналізу літературних явищ – психоаналітичний, культурологічний, інтертекстуальний, гендерний, естетичний, історико-літературний, дискурсивний тощо. Порушені у виступах учасників конференції проблеми мають інтердисциплінарний характер, демонструють багатоаспектність і глибину зв’язків окремих національних літератур із загальноєвропейським літературним процесом, різноманітність впливів і взаємодії.

Частина текстів, представлених у збірнику, має історико-теоретичний характер. Автори намагаються цілісно охопити літературні явища, висвітлюють провідні літературні тенденції різних історичних етапів, окреслюють визначальні риси літературних поколінь та літературних шкіл. Це статті Марії Моклиці «Український модернізм в європейському контексті: психоаналітичний ракурс», Юрія Коваліва «Українське письменство в тернистих обіймах історії. Інтертекстуальні корективи компаративних студій у сучасній літературі», Стефанії Андрусів «Поезія з перспективи проблематики «чоловічого» і «жіночого» письма», Володимира Микитюка «Загальноєвропейські тенденції української католицької критики у Львові першої половини ХХ століття», Ярослави Шевчук «Категорія покоління в українському та польському літературних дискурсах початку ХХІ століття», Марії Брацької «„Українська школа” польського романтизму – питання національної ідентичності», Галіни Рарот «Tożsamość pisarza ukraińskiego w dobie globalizacji».

Частина публікацій збірника торкається питань взаємовпливів української та польської літератур, спільності та відмінності художніх явищ і рецепції як на рівні окремих творчих постатей, так і в площині жанрів і загальних тенденцій. Це виступи Оксани Вишневської «Античні образи жінок у поезіях неокласиків, акмеїстів і скамандритів», Світлани Кравченко «Українська поезія на сторінках польської літературної преси міжвоєння: погляди, переклади, критика», Пауліни Вашкевич-Левандовської «Ukraina w eseistyce Jerzego Stempowskiego i Jewhena Małaniuka», Анни Хоми «Zarys tematyki polskiej w prozie historycznej Romana Iwanyczuka», Анни Церни «„Вічні” образи в поезії неокласиків як відображення колізії мрії та дійсності», Данути Мухи «Hetman kozacki Iwan Mazepa w literaturze europejskiej». 

Важливе місце у палітрі літературознавчих проблем збірника «Українська література ХІХ–ХХ століть у європейському контексті» займає питання художнього перекладу, оскільки насамперед перекладачі виконують почесну місію міжкультурного діалогу. Історико-культурне значення художнього перекладу та його націєтворча роль розкриті у статті Роксолани Зорівчак «Політико-культурологічна концепція Івана Франка: переклад в Україні як націєтворчий чинник». Майстерність Григорія Кочура-перекладача розглядається у статті Галини Пехник «Юліан Тувім: інтерпретація Григорія Кочура». Польські переклади української поезії та постаті перекладачів, чиї поетичні інтерпретації друкувалися у пресі міжвоєнної доби, представлені в уже згадуваній статті С.Кравченко.

Ряд розвідок розкривають творчі індивідуальності письменників. Це статті Василя Івашківа «Європейські фольклорні та літературні мотиви у творчості Пантелеймона Куліша 1840-х років», Альберта Новацького «Powrót do źródeł. Mykoły Zerowa koncepcje europeizacji literatury ukraińskiej»,  Анни Горнятко-Шумилович «”Ирій” Володимира Дрозда в інтертекстуальному аспекті», Лешека Микрута «Григорий Данилевский – писатель «украинской школы» в русской литературе», Еви Назарук «Гоголівські традиції у творчості Остапа Вишні».

Вияв літературної традиції у творчості українських і польських письменників, її вплив на літературний процес та осмислення кожним новим поколінням творців розглянули Людмила Сірик у статті «Микола Зеров про естетично-етичні функції античної літератури» і Марцін Чиж у статті «Tradycja literacka i tożsamość europejska w eseju „Erz-herz-perc” Jurija Andruchowycza». 

Взаємодія української культури з культурами інших народів значною мірою є недослідженою науковою проблемою. У збірнику дослідники засвідчили своїми розвідками проєвропейські риси і тенденції в українській літературі, її тісний зв’язок із сусідніми літературами. Українська література засвоїла багато цінних культурних європейських здобутків, творчо їх опрацювала й поклала в основу власної національної традиції. Матеріали дослідників демонструють гармонійне поєднання національних елементів із універсальними, рис класичної традиції із модерністськими пошуками.

Книга містить цінну наукову інформацію для літературознавців, перекладознавців, істориків, культурологів та усіх, хто цікавиться історією української культури. 

Оксана Теребус - кандидат філологічних наук, м. Луцьк,  Волинський національний університет імені Лесі Українки