Олександр Киченко
Кіноромани Алена Роб-Ґрійє: аспекти синтезу мистецтв у сучасному літературознавстві
[Рец. на: Романова О.В. Кіноромани Алена Роб-Ґрійє (аспекти синтезу мистецтв): Монографія / Ольга Вікторівна Романова. – Черкаси : Видавництво Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, 2012. – 244 с.]
В Україні з’явилося одне з небагатьох досліджень процесів поєднання літератури з іншими видами мистецтва, зокрема, кіно. У низці наукових розвідок з проблем історії нової французької літератури (монографії Л.Єрємєєва, статті В.Фесенко, О.Кучерявої)[1] доробок Ольги Романової вирізняється своєю особливою тематикою і проблематикою.
Книга О.Романової висвітлює аспекти досить складного художнього явища ХХ століття – синтезу словесного мистецтва з творчими феноменами візуальної культури. На думку авторки, твори французького новороманіста Алена Роб-Ґрійє яскраво відбивають процес мистецьких пошуків у сфері оповідної техніки кінороману, поєднання елементів його структури. Крім того, А. Роб-Ґрійє «…розробив власну оригінальну теорію взаємодії декількох видів мистецтва у рамках жанру роману». Таким чином, як на рівні теорії роману, так і на рівні творчої практики вибудовується своєрідний діалог різних мистецьких форм, зміст якого й намагається проаналізувати О. Романова.
Концепція книги чітко сформульована в тезі про постійну жанрову модифікацію роману, маніфестування «тотальної суб’єктивності» як основи художнього змісту жанру. Аналіз творів А.Роб-Ґрійє, їх структури та інтриги переконливо доводить слушність провідних положень авторки, їх теоретичну доцільність. Загалом книга демонструє досить цікаві спостереження щодо природи синтезійного сприйняття світу митцем, прокреслює перспективи «синтетичного» аналізу в літературознавстві. Зміст розвідки охоплює всі кіноромани А.Роб-Ґрійє, демонструє їх стильові, образні, композиційні особливості («Минулого року в Марієнбаді», «Безсмертна», «Поступове проникнення в насолоду», «Вас кличе Ґрадіва»).
Як здається, дослідження О. Романової може слугувати зразком аналітичного погляду на художні твори, котрі тісно «співпрацюють» з іншими мистецькими жанрами. Загалом вивчення культури ХХ століття неможливе без постановки «проблеми ідентифікації кінороману як синтезованого явища на межі літературних жанрів та жанрів кінодраматургії».
Розвідка О. Романової є цікавим концептуальним окресленням точок дотику жанрових форм літератури, малярства, фотографії, кіно. Книга, без сумніву, буде корисною не лише спеціалістам-філологам, а й мистецтвознавцям, культурологам. Питання, порушені в ній, потребують свого подальшого обговорення, наукової дискусії.
[1]Еремеев Л.А. Французский «новый роман». – К.: Наукова думка, 1974. – 223 с. Фесенко В. Кіт у чоботях, або Фрагментарні роздуми французької літератури останнього десятиліття // Всесвіт. – 2003. – № 5/6. – С. 139–145. Фесенко В. Котилося яблучко, або Кілька кадрів із історії взаємодії кінематографа і літератури Франції // Всесвіт. – 2005. – № 1/2. – С. 174–185.Кучерява О. «Новий роман»: сьогоденне прочитання Алена Роб-Ґрійє // Всесвіт. – 2003. – № 7/8. – С. 150–155.
