Тетяна Некряч
ОСЯЯНІ КОЧУРОМ
В середині жовтня Львів вітав Всеукраїнську наукову конференцію “Григорій Кочур в контексті української культури другої половини ХХ віку”. Тут зібралися перекладознавці усіх рангів, яких хвилюють проблеми художнього перекладу в Україні, щоб віддати данину шани славетному перекладачеві, історику і теоретику перекладу, а також обговорити нагальні питання “високого мистецтва”, якому давно вже слід повернути його належний статус, здобутий, зокрема, Григорієм Кочуром.Під високим склепінням головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка царювало піднесення, — конференції такого формату є далеко не черговим “заходом”, вони готуються довго і ретельно, отже, випадкових людей тут не було. Для кожного учасника це — серйозна перевірка правильності наукового пошуку, — і для юних дослідників, які роблять перші кроки на шляху перекладознавства, і для метрів, чиї розвідки вивчаються їхніми учнями і послідовниками. Саме в цьому вбачається висока демократичність наукових конференцій.
Усі, хто зібрався у Дзеркальному залі на пленарне засідання, відчувають лагідну усмішку Григорія Кочура: прекрасний фотопортрет Майстра серед пишних живих квітів став нібіто учасником зібрання. У залі багато студентів, і мало не у кожного в руках томик “Третього відлуння” — збірки перекладів патрона їхньої кафедри. Професор Олександр Чередниченко говорить про нові функції перекладу у сучасному світі, про необхідність підвищувати загальноосвітній і загальнокультурний рівень перекладачів, щоб гідно відповідати на виклики часу. Професор Марина Новикова з притаманним їй артистизмом і експресивністю пригадує особисті професійні контакти з Григорієм Порфировичем, підкреслюючи, як його духлвний, літературний і мовний авторитет впливає на розвиток перекладацької справи у сьогоденній Україні. Уважно слухає зал фрагменти спогадів сина Григорія Порфировича Андрія Кочура, то сповнені болем і смутком, то підкріплені жартом. Натхненно і захоплено розповідає про здобутки і перспективи розвитку Літературного музею Григорія Кочура в Ірпені Марія Кочур, його невістка.
Професор Роксолана Зорівчак та кафедра, яку вона очолює, роблять надзвичайно багато не лише для увічнення пам’яті Кочура, а й для розвитку тих ідей і практичних досягнень, що пов’язуються в українському перекладознавстві з його ім’ям. У своїй ґрунтовній доповіді професор Зорівчак виклала перед аудиторією базові параметри такого нового і перспенктивного напрямку науки про переклад, як “кочурознавство”, можливості якого ще далеко не вичерпані.
Відомий перекладач і літератор, лауреат перекладацької премії імені Максима Рильського Андрій Содомора представив на суд аудиторії надзвичайно тонкий, “мереживний” аналіз перекладів уукраїнською мовою “нічної пісні подорожнього” Й.-В. Гете. Це було зразкове філологічне дослідження усіх рівнів поетичного твору, які далеко не завжди піддаються відтворенню засобами іншої мови. Андрій Олександрович зауважив, що у справжній поезії неодмінно залишається якась частинка поетичної “душі”, яка опирається перевираженню, то ж непепекладність все-таки існує. Це викликало несподівану емоційну реакцію поета-перекладача Анатолія Ошишка, який сидів у колі студентів: він раптово підхопився і закликав молодих не зневірятися, дерзати і перекладати поезію.
А після пленарного засідання головні організатори конференції з кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура підготували для учасників приємний сюрприз під назвою “Урочиста Академія”. Зі сцени Актового залу лунали вірші самого Кочура та поетів, яких він перекладав, — Архілоха і Кавафіса, Тувіма і Байрона, Мура і Уайлда, Гете і Гайне, Шекспіра і Петрарки, Верлена і Ортена, Янки Купали і Олександра Блока. Аудиторія могла пересвідчитися, як талановито і точно відтворював Кочур звукопис таких різних поетичних індивідуальностей, якою багатою і розмаїтою була його творча палітра, як розширив від діапазон літературної української мови.
Другий день конференції було присвячено секційним засіданням. Працювало п’ять секцій, “Перекладацький доробок Григорія Кочура”, “Григорій Кочур як культуролог і перекладознавець”, “Загальнотеоретичні проблеми перекладу”, “Історія українського художнього перекладу” та “Лінгвістичні проблеми перекладу”. Усі доповіді відзначалися високим теоретичним рівнем і ґрунтовним практичним аналізом — і глибокі текстологічні дослідження шекспірового “Гамлета в українських перекладах (О. Дзера, О. Медвідь, А. Фурман), і роздуми рро специфіку перекладу як філологічного явища —В. Радчук), і ретельний аналіз стилістичних проблем перекладу драматичних творів на матеріалах власних перекладів (Т. Некряч), і серйозне вивчення доробку українських перекладачів Миколи Зерова (О. Волошин), Оксани Соловей (Л. Коломієць), Миколи Лукаша (В. Савчин), Марти Тарнавської (Ю. Стукало), і “атомістичні” лінгвостилістичні розвідки у перекладі, представлені О. Молчко, Л. Цибенко, Г. Скірою, О. Толочком, Л. Бондарчук.
