Ніна Клименко
ТАЛАНТ, ПОМНОЖЕНИЙ НА ПРАЦЮ
У серії “Українська біографія” наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка (число 17. — Львів, 2004. — С. 365) з’явився новий покажчик — Роксолана Зорівчак. У ньому близько 800 назв праць Роксолани Петрівни Зорівчак. Слідом за ним побачила світ нова її книжка “Боліти болем слова нашого” (Львів, 2005). І це переконливе свідчення творчого горіння невтомної дослідниці.
Ім’я Р. П. Зорівчак, доктора філологічних наук, професора, академіка АН ВІЛ України, завідувача кафедри перекладознавства і контрактивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету, відоме в Україні та за її межами. Р. П. Зорівчак присвятила своє життя перекладознавству, дослідженню історії перекладацтва в Україні, історії англомовних перекладів творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Марка Вовчка, О. Довженка, О. Гончара, української пісні, українського казкового епосу. Названі Р. П. Зорівчак цикли англомовних Шевченкіани, Франкіани, Довженкіани, праці про сприйняття творчості Лесі Українки, Олеся Гончара в англомовному світі вражають всеохопністю та глибиною аналізу якості перекладу і свідчать про глибоку ерудицію дослідниці.
У розвідках Р. П. Зорівчак велику увагу приділено особі Перекладача. Адже найкращі з них — це найталановитіші популяризатори творчості письменників, які формують сприйняття їхніх творів у чужомовному світі, сприяють взаємозбагаченню літератур і культур різних народів. З глибокою повагою пише і доктор філології Зорівчак Р. П. про першого перекладача шевченківського слова на Американському континенті Агапія Гончаренка, про перекладачів Джона Віра, Віру Річ, Джорджа Генрі Борров, Етель-Ліліан Войнич, Марію Скрипник, україніста Великобританії Віктора Свободу та інших.
——
© Ніна Клименко, 2006.
З великою любов’ю написано розвідки про українських перекладачів Івана Франка, Михайла Старицького, Михайла Драгоманова, Максима Рильського, Миколу Лукаша, Ірину Стешенко, Йосипа Кобіва, Андрія Содомору та ін. На становлення Р. П. Зорівчак як ученого значний вплив справили перекладач Г. П. Кочур і професор Ю. О. Жлуктенко, про них, подвижників української культури і науки, їхній доробок Р. П. Зорівчак написала натхненні статті.
Роздуми Р. П. Зорівчак над рядками Д. Байрона. Г. Лонгфелло, Дж. Лондона, Ч. Діккенса, Т. Мура та багатьох інших українською мовою розкривають таємниці перекладацької майстерності, є зразками вдумливого різнобічного аналізу, отож є скарбницею для теперішніх і майбутніх перекладачів і перекладознавців.
Монографії Р. П. Зорівчак “Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія” (Львів, 1983) та “Реалія і переклад” (на матеріалі англомовних перекладів української прози (Львів, 1989) збагатили загальну теорію перекладу. На основі аналізу величезного матеріалу зроблені глибокі узагальнення щодо стратегій перекладу засобами цільової мови таких національно маркованих одиниць, як фраземи та етнічно-культурні реалії, Недарма ці праці мають такий високий рівень цитування, адже на їхніх засадах будують свої розвідки інші дослідники.
З повним правом Р. П. Зорівчак можна назвати захисницею рідного слова. У її творчому доробку багато невеличких статей — порад щодо значення слів, словосполучень української мови, норм їхнього вживання. Це нотатки з творчої лабораторії Р. П. Зорівчак, що їх вона писала понад десятиліття. Згодом вони увійшли до книжки “Боліти болем слова нашого” (Львів, 2005), передмова до якої закінчується словами “Тож хай святиться Мова Наша!” Вони якнайкраще характеризують творче кредо Р. П. Зорівчак.
Слово про неї буде неповним, якщо ми не згадаємо подвижницьку працю Р. П. Зорівчак, спрямовану на утвердження перекладознавчої науки в Україні, створення кафедри перекладознавства і контрактивної лінгвістики імені Григорія Кочура в Львівському національному університеті. Саме Р. П. Зорівчак розробляла концепцію вишколу перекладачів України XXI сторіччя, програми курсів теорії та практики перекладу, історії художнього перекладу та інші, що врахували досягнення вітчизняного та зарубіжного перекладознавства і містять оригінальні думки авторки.
Науковий доробок Р. П. Зорівчак величезний. Крім того, вона — прекрасний педагог, відмінник освіти України, готує студентів і науковців. Її виступи на спеціалізованій раді в Київському національному університеті імені Т. Шевченка чи то як опонента, чи то як члена ради виважені, цікаві, проблемні, обрії творчих пошуків Р. П. Зорівчак перспективні й далекосяжні, її талант, помножений на самовіддану працю, має великий радіус впливу. Сподіваємось, що пропонований увазі читачів покажчик — Роксолана Зорівчак — стане для них джерелом нових знань і нових звершень.
