Угорська економіка

 

Угорщина для більшості з нас асоціюється з надзвичайно ніжною гусячою печінкою, запашними пікантними ковбасками салямі, вишуканим ароматом токайських вин. Тому складається враження, що сільськогосподарський сектор є визначальним у економіці цієї центральноєвропейської держави. Проте досить згадати відомі в Україні ліки угорської фірми “Ріхтер” або автобуси “Ікарус”, як Угорщина постає у нашій уяві промислово розвинутою країною.

Пояснення цього парадоксу дуже просте — результативне зростання економіки Угорщини вже багато десятиліть поспіль забезпечується передусім гармонійним розвитком усіх господарських сфер країни. Сьогодні Угорська Республіка є індустріально-аграрною країною. Найбільш розвинені галузі промисловості — машинобудування, хімічна, фармацевтична, металургійна, харчова; сільськогосподарські галузі — тваринництво, вирощування зернових, виноградарство тощо. Близько 62% працездатного населення країни зайнято у сфері послуг. Туризм становить значну частину економіки країни.

Аналізуючи сучасну угорську економіку, потрібно виходити з особливостей цієї країни. Зокрема, в Угорщині майже відсутні природні ресурси, як у Польщі чи Словаччині, що в середині та другій половині ХХ століття вважалося основою економічного зростання. Тому фундаментом розвитку угорської економіки в цей період стали переробна промисловість, сільське господарство та туризм.

У чому ж феномен угорської економіки, чому Угорщину ще на початку 90-х років минулого століття вважали найбільш реальним членом ЄС та інших міжнародних структур?

Угорщина стала першою східноєвропейською країною, яка мала успішний досвід виходу на вільний ринок. Економічні реформи, запропоновані М.Горбачовим у 80-х роках ХХ століття, були фактично “копією” реформ, початих Яношем Кадаром за два десятиліття до цього. Тому угорський досвід економічних реформ мав характер поступових перетворень, на відміну від інших країн регіону, де подібний процес відбувався з використанням радикальних заходів, які отримали назву шокових.

Фактично з кінця 60-х років в Угорщині вдавалося комбінувати центральне державне планування та ринкову економіку. Промислові підприємства залишалися під державним контролем, однак їх менеджмент мав широкий простір для маневрування. Підприємства недержавної форми власності мали можливість самостійно вибирати, яку продукцію виробляти і яким чином ділити прибуток. Ті підприємства, які втрачали прибуток, ставали банкрутами. Створення спільних підприємств з іноземними інвесторами та державними підприємствами стало можливим вже в 1972 році.

Така державна політика, а також продиктовані ринковими відносинами якість товарів та прийнятні ціни на них діяли більш впевнено, аніж державні едикти. Вже в кінці 80-х років в Угорщині існувало чимало дрібних приватних підприємств (пекарні, магазини, кафе, ресторани, готелі тощо), податки з яких були серйозною статтею доходів у державний бюджет. Вже в той час Угорщина продемонструвала всьому світові й перш за все колегам по соціалістичному табору, що економікою можна керувати економічними методами.

У 1988 році Угорщина стала першою східноєвропейською країною, в якій була введена гнучка система подохідних податків, а у 1990 році, після 42-річної перерви, почала роботу Будапештська фондова біржа, яка зараз є найбільшою у регіоні Центрально-Східної Європи. У 1987 році проведено реформу банківського сектору і організовано мережу комерційних банків. Угорщина перша з країн Східної Європи приймає у 1989 році закон про господарські товариства, який наступного року був доповнений законом про різні господарські асоціації та законом про іноземні інвестиції. Ці законодавчі акти створили основу зміни відносин власності та залучення іноземного капіталу.

Тому зміна політичної системи, яка відбулася навесні 1990 року, не стала причиною економічної трансформації, а тільки створила передумови для розвитку основних економічних складових, які були закладені раніше.

Тоді ж новим угорським урядом були сформульовані основні завдання для переходу країни до нової системи:

- лібералізація механізмів регулювання імпорту, цін і заробітної плати, зменшення впливу держави у господарській сфері;

-заохочення приватного підприємництва, приватизація державної власності;

- розвиток та укріплення ринкових інституцій (біржі, комерційні банки, цінні папери, антимонопольні заходи тощо);

- скорочення державних витрат, збалансованість держбюджету;

- радикальна перебудова зовнішньоекономічних зв’язків країни в інтересах поступової інтеграції Угорщини в Західну Європу. Залучення в економіку країни іноземного капіталу.

Незважаючи на зміну урядів, у країні протягом наступних 15 років викладені завдання активно втілювалися в життя.

Вже в перші роки після зміни системи проходила інтенсивна законотворча діяльність з формування інституційної бази ринкового господарства. В 1990—1992 роках було прийнято ряд законів, які фактично сформували сучасну систему регулювання економіки країни.

В ці ж роки було здійснено лібералізацію імпорту, цін та заробітної плати. Цікаво, що ці заходи не викликали в Угорщині, на відміну від інших країн регіону, значної інфляції. Пік її припав на 1990—1991 роки (35%) і пояснюється відміною державних дотацій на роздрібні ціни.

У 90-х роках в країні практично була завершена приватизація. Характерною особливістю для Угорщини є проведення переважно платної приватизації на відміну від ваучерної (Росія) чи купонної (Чехія). Як свідчить сьогоднішня ситуація у цьому секторі, такий підхід до приватизації цілком виправдав себе в умовах Угорщини.

Загальні позитивні зміни, що відбувалися в угорській економіці, значним чином сприяли притоку в країну іноземних інвестицій, при цьому Угорщина у вказаній сфері є одним із світових лідерів. Понад третина інвестицій в основний капітал надходить в країну з-за кордону. Іноземні інвестиції в угорську економіку станом на червень 2005 року становили 51,1 млрд. євро. За обсягом іноземних інвестицій на душу населення (5112 євро) Угорщина зараз посідає перше місце серед країн Центрально-Східної Європи. Експерти Міжнародного валютного фонду виділяють кілька ключових чинників, що забезпечили Угорщині приплив прямих іноземних інвестицій.

По-перше, відносна стабільність макроекономічних умов та сприятливе економічне законодавство.

По-друге, сприятливий податковий клімат і використання спеціальних стимулів залучення інвестицій (промислові парки тощо).

По-третє, наявність гнучкого ринку праці, з відповідною заробітною платою та фаховою підготовкою працівників.

Якщо у 1990 році в Угорщині діяла 231 фірма, що повністю належала іноземним власникам, і 5462 компанії з участю іноземного капіталу, то сьогодні кількість таких фірм перевищила 27 тисяч. Іноземні інвестиції фактично створили в Угорщині нові промислові сфери, такі як автомобілебудування (Suzuki, Audi, General Motors), виготовлення деталей для машинобудівної промисловості (Ford, Lear, General electrics), сучасна електроніка (SANMINA-SCI, Flextronics, Philips) тощо. Інвестори зробили суттєвий внесок у модернізацію таких традиційних галузей угорської економіки, як фармацевтика, харчова промисловість, хімічна промисловість.

З 1 травня 2004 року Угорщина є членом ЄС. Цей новий статус приніс для економіки країни чимало позитивних факторів. Зокрема, угорське господарство та інвестори, що працюють на угорському ринку, опинилися на єдиному економічному просторі з 455 мільйонами потенційних споживачів, що, природно, сприяє угорським виробникам.

 

Саме таким шляхом, за останні півтора десятиліття Угорщині вдалося втілити в життя ті зміни, які були накреслені в урядових програмах 1990-1992 років. Звичайно, це не означає, що економіка країни розвивалася без перешкод та проблем. Необхідно врахувати той факт, що орієнтир на Західну Європу зробив економіку країни залежною від процесів на європейському ринкові. Тому всі стагнаційні моменти, які спостерігалися в розвинених європейських країнах на початку ХХІ століття, мали відповідний негативний вплив і на економічні показники країни. Зокрема, в цей період спостерігалося в Угорщині зменшення динаміки росту ВВП майже в два рази, зростали інфляція, безробіття. Однак виважена політика угорського уряду, який сконцентрував зусилля на вирішенні цих проблем, принесла відповідні результати. Протягом останніх років спостерігаємо зростання ВВП в середньому на 4%. У 2004 році ВВП склав у розрахунку на одну особу 13535 євро. Динамічно, в середньому на 15% в рік, розвивається зовнішня торгівля. Понад 60% зовнішньоторговельного обороту Угорщини припадає на країни ЄС.

 

Українсько-угорські економічні відносини

У радянський період історії нашої держави частка України в двосторонній торгівлі з Угорщиною була досить значною. Однак із зміною суспільно-економічного устрою в Угорщині, розпаду СРСР та системи РЕВ, переходом на доларові розрахунки у взаємній торгівлі, ліквідацією колишніх виробничих зв’язків та сформованої у рамках РЕВ виробничої спеціалізації та кооперації призвели до того, що зовнішньоторговельні відносини у регіоні довелося практично створювати заново. Якщо у 1991 році, в рамках СРСР, український обсяг поставок сягнув суми за 2 мільярди доларів США, то в 1992 році він становив ледь більше 350 млн. доларів.

Зазначені фактори, а також цілий ряд негативних моментів, які супроводжували економічний розвиток обох країн у 90-х роках, спричинили чимало проблем, які гальмували розвиток двосторонніх торговельних відносин.

Однак постійна цілеспрямована робота української та угорської сторін на всіх рівнях по виробленню функціональної структури міждержавної торгівлі, створенню нових спільних господарських систем, поглибленню прикордонного та транскордонного співробітництва призвела до відчутного зростання обсягів двостороннього товарообігу, яке особливо яскраво спостерігаємо з 1998 року.

У 2004 році обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами досяг рекордної за 12 років співробітництва цифри — 1,55 млрд. доларів США.

Тенденція щодо подальшого стабільного зростання двостороннього зовнішньоторговельного товарообігу зберігається і надалі. Фактично вже протягом п’яти років середній коефіцієнт зростання двостороннього товарообігу становить не менше 15%.

Фактично, вже з 2002 року українсько-угорські торговельні відносини будувалися на принципах ЄС. Вступ УР до Євросоюзу, незважаючи на окремі песимістичні прогнози деяких фахівців, не має негативного впливу на стан та динаміку нашої двосторонньої торгівлі.

 

Обсяги інвестицій з Угорської Республіки в Україну станом на жовтень 2005р. досягли 193,9 млн. дол. США, що становить 0,2% від загального обсягу іноземних інвестицій, вкладених в Україну. На цей же час в Україні діяло 396 підприємств за участю угорського капіталу, з яких 221 — спільне. Інвестиції працюють в хімічній, машинобудівній, пакувальній та харчових сферах. Продуктивно працюють на українському ринку фармацевтичний завод „Гедеон Ріхтер”, хімічне підприємство „Паннонпласт”, сільськогосподарське підприємство „Баболна”, таропакувальне підприємство „Дунапак-Україна”.

У 2005 році вступив у дію комбікормовий завод в м. Коломиї (Івано-Франківська область), в який угорською компанією Szabolcs Gabona Rt. інвестовано 2,5 млн. євро. Кінцевий продукт заводу (комбікорми) дасть імпульс розвитку тваринництва.

  Обсяг прямих інвестицій з України в Угорську Республіку станом на 01.10.2005р. становить усього 130,58 тис. дол. США (5 підприємств). Однак приємно відзначити нові якісні моменти у двосторонніх торговельно-економічних зв’язках, а саме зміну балансу двостороннього інвестиційного співробітництва. Вона пов’язана з тим, що наприкінці 2004 року в Угорщині стартувала одна з найбільших інвестиційних трансакцій, що передбачає безпосередню участь в ній української сторони. 30 вересня 2004 року в Угорщині завершився процес приватизації українсько-швейцарським консорціумом “Донбас-Дюферко” угорського металургійного підприємства “Дунаферр”. Сума капіталовкладень в рамках реалізації вказаної трансакції становить 475 млн. доларів США, включаючи ціну пакета інвестиції 300 млн. дол.США. Ці події продемонстрували, що Україна вже виступає інвестором у регіоні.

Успішна реалізація згаданих проектів стане принципово новим етапом у наших двосторонніх відносинах і значно покращить показники взаємних інвестицій в економіку обох країн.

Крім зазначеної, динамічно розвиваються українсько-угорські відносини у таких економічних сферах, як прикордонне співробітництво, сільське господарство, транспорт, харчова промисловість, туризм. Нині набирає ваги у двосторонньому торговельно-економічному співробітництві якісно нова форма співпраці — виробнича кооперація.

 

Угорщина пропонує надзвичайно широкий спектр сприятливих можливостей для поглиблення міжнародного співробітництва. Головною перевагою цієї країни є її стратегічне розташування — країна міститься в самому серці Європи, на перехресті європейських транспортних, енергетичних, торговельних та туристичних напрямків. Відчутним імпульсом для активізації українсько-угорської співпраці є членство Угорщини в ЄС, яке відкриває широкі можливості для українських ділових кіл, виступаючи своєрідним мостом на спільний європейський ринок. Зазначені позитивні моменти, посилені наявністю відповідної інституційної бази, дають підстави стверджувати, що двостороннє українсько-угорське співробітництво й надалі поглиблюватиметься, зокрема за рахунок впровадження нових форм співпраці у розвиток таких сфер, як логістика, транзит та високі технології.

 

                Грудень 2005 року
                Прес-група посольства України в Угорщині