Володимир Яворівський: “Слово не має кордонів”
Рік тому група визнаних білоруських письменників відвідала Київ. Результатом зустрічі “сябрів” із українськими побратимами стала ідея створення Міжнародної асоціації письменницьких спілок “Слово без кордонів”. Першим очільником її згодом обрали голову Національної спілки письменників України Володимира Яворівського. Наша розмова з ним — про історію створення організації та її перспективи...
— Пане Володимире, як все починалося?
— У жовтні минулого року до нас завітали таки найповажніші білоруські майстри красного письменства. Голова Спілки білоруських письменників Алєсь Пашкевич, Ригор Барадулін, Генадзій Буравкін, Сяргєй Законніков, Володимир Някляєв... З’ясувалося, що ми маємо багато спільних проблем. Я запропонував не просто тіснішу співпрацю, а й, так би мовити, матеріалізацію наших взаємин. Підписали відповідну угоду — так і була покладена перша цеглина у майбутню асоціацію.
— Згодом у Києві побувала делегація культурних діячів Туреччини. І ви, знаю, не оминули цього візиту.
— Звичайно, серед гостей були письменники. Ми розповіли про ідею створення асоціації. Вони відгукнулися на пропозицію долучитися до неї. Своїм підписом угоду скріпив секретар тамтешньої письменницької спілки, відомий поет Метін Туран, а асистував йому письменник Альпер Акчам.
Зацікавленість турецьких письменників у співпраці із українськими колегами спричинили проведення форуму, на який, крім мене, запросили голів письменницьких організацій з Азії. Там мені вдалося підписати угоду з азербайджанським колегою Анаром. Нарешті, там же мене обрали президентом Міжнародної асоціації письменницьких спілок “Слово без кордонів”.
—Які засадничі принципи асоціації?
— Назву основні кількома словами. Це, зокрема, сприяння розвитку та взаємозбагаченню національних культур, обмін досвідом у книговидавничій сфері, популяризація досліджень з історії й теорії літературного процесу, підтримка особистих творчих контактів.
—Наскільки представницькою плануєте мати географію асоціації?
— Наша Національна спілка письменників України, зокрема, налагоджує творчі контакти з польськими колегами, письменниками Болгарії, Сербії, Латвії, Бельгії, Румунії, Греції, Ізраїлю. Про бажання стати членами асоціації говорять також представники нашого цеху з інших країн — Грузії, Швеції, Казахстану, Молдови...
Вам буде цікаво почути й таке. Недавно наше українське слово достукалося й Африканського континенту. Єгипетські письменники висловили велику зацікавленість у розвитку культурних зв’язків. У Каїрі про це наголосив голова тамтешньої спілки письменників Мохамед Сальві під час зустрічі із членом нашої спілки Анатолієм Біленком. Знаковою була також зустріч із генеральним менеджером єгипетського потужного видавничого та перекладацького центру “Аль-Ахрам” Абулом Сеудом Ібрагімом. Йшлося про конкретні проекти видання книжок українських письменників у Єгипті та їхніх у нас.
Словом, з нашими письменниками і з нашою асоціацією готові співпрацювати представники багатьох спілок Європи, Азії та Африки...
—А як на внутрішньому ринку? Пригадується, на останньому з’їзді письменників України був присутній Президент України. Він там же обіцяв зустрітися з вами, щоб обговорити нагальні проблеми творчих спілок...
—Зі всього я зрозумів, що Президент України готовий нас підтримати. Він, зокрема, висловив глибоке зацікавлення міжнародними культурно-мистецькими контактами Спілки. На травень наступного року в Києві запланована зустріч письменників із майже тридцяти країн світу. Цю ідею схвалив Віктор Ющенко, і пройде вона під його патронатом.
— Повернімося до асоціації. Яка структура організації?
— Членом Міжнародної
асоціації “Слово
без кордонів” може бути творча громадська організація, котра об’єднує
авторів
художніх, літературознавчих, публіцистичних творів, популяризує
літературні
здобутки, сприяє розвитку національної культури. Підкреслю, що
асоціація не є
надбудовою над творчими спілками, які повинні бути вільними і
суверенними. Іще
одна заувага. Ми не здійснюємо політичної діяльності, не маємо
представництва в
органах влади, але залишаємо за собою право оприлюднювати свій погляд
на дії
осіб, організацій, владних структур, що впливають на розвиток мови,
літератури,
національної традиції...
Записала Галина Ганущак-Світлична