ПЕРОМ І ПЕНЗЛЕМ...
До 100-річчя від дня народження Діно Буццаті
Зі старих світлин сумно дивиться кудись у порожнечу елегантно вдягнена людина, чий зосереджений погляд відбиває напружену роботу думки. Мрійник, самітник, далекий від бучних літературних шоу й помітний у натовпі лише на виставках своїх картин, Діно Буццаті впродовж усього життя змальовував пером і пензлем милий його серцю уявний світ, куди апокаліптичні події XX століття долинали лише глухими відлуннями. Він був духовним побратимом славної когорти італійських поетів-герметиків і подібно до них жив у вежі зі слонової кістки, вірніше у вигаданій ним Фортеці, звідки ніхто не стріляв.
Буццаті-художник перевершив фантазією Буццаті-письменника, створивши казкове царство дивовижних істот, незвичайних подій, приголомшливих метаморфоз. Потяг до мистецтва був таким захоплюючим, що якось він необережно зізнався: “Живопис для мене — це не розвага, а фах. Розвагою є література”.
Його перші кроки в мистецтві відбивають дитяче замилування горами, чарівними Доломітами, що їх він повсякчас бачив із вікон родинного маєтку Сан-Пеллегріно. Згодом вправна рука перетворить їх на суворі кам’яні озії, які навіюватимуть небезпеку і страх. Міські панорами теж набудуть вигляду наїжачених гір, що торкаються неба високими шпилями. Таке, зокрема, полотно “Міланський собор”, один із кращих творів майстра, де величні архітектурні форми переходять у дикий стан, притаманний природі.
Після серії вигадливих ілюстрацій до поезії Едгара По “The haunted palace” 18-річний Діно пише програмну картину “Романтика” (1924), де зображує на тлі гірського краєвиду постать юнака, можливо, власний автопортрет. Пізніше він зробить на цій картині багатозначний напис: “Замолоду я був романтиком. Малював мрійливих хлопців у романтичних поставах. Тепер, коли минуло стільки років і життя розвіяло мої юнацькі мрії, я й надалі залишаюсь романтиком”.
——© Юрій Педан, 2007.
Однак нестримна сила його уяви руйнує кордони між реальним і вигаданим. Тепер на картинах митця владарюють чаклуни, примари, велетенські пси, летючі свині, точаться війни мурах, шаленіють морські чудовиська. Людина здебільшого є об’єктом тортур, що їх професійно виконують диявольські сили — вампіри, стравні павуки, хижі залізні коники. Проникаючи корінням у макабричний світ Босха, Вільяма Блейка, Сальвадора Далі, Джорджо Де Кіріко, художник-аматор водночас насичує свої твори чорним гумором і еротикою, створює графічні цикли в дусі коміксів, мультиплікації, рекламних плакатів.
Назви картин дихають таємничістю й екзотикою: “Тисяча і одна ніч”, “Потяг Фелліні”, “Лабіринт”, “Славнозвісний ритуал споживання отруйних грибів в англійському клубі самогубців”, “Орнітофорус”, “Вулканічні коти”, “Скарби дракона”.
Важко віднести художній доробок Діно Буццаті до якоїсь течії чи школи. Хто він - сюрреаліст, примітивіст, наївний авангардист, пародист поп-арту? Зрештою, це не має особливого значення. Головне, що він творив мистецтво, яке вабить, хвилює, тішить. Італійці обожнюють живопис Діно Буццаті. Виставки його творів пересуваються містами країни, збираючи юрби цікавих — від школярів до високочолих інтелектуалів.
***
У жовтні 2006 року виповнилася сота річниця від дня народження Діно Буццаті. Італія відзначає цю дату новими виданнями його книжок, експозиціями картин, публікаціями спогадів і літературознавчих праць. Центром урочистостей є батьківщина письменника і митця — альпійське містечко Беллуно, де діє Міжнародна асоціація імені Діно Буццаті з філіями в Парижі та Бухаресті: науковим центром, журналом “Studi buzzatiani”, престижною літературною премією за популяризацію його творчості. Автор цієї статті має честь брати участь у роботі асоціації (членський квиток № 721).
А ювілейні заходи відбуваються під орудою енергійної дружини письменника Альмерини. Коли вони побралися, їй було двадцять років, йому п’ятдесят п’ять...
Юрій ПЕДАН
Ілюстрації
1. Діно Буццаті в робочому кабінеті.
1 а. Діно Буццаті в типографії газети “Корр’єре делла сера”. Тут народжувалася “Татарська пустеля”.
2. Романтика. 1924.
3. Перше кохання. 1930.
4. Летючі свині. 1957.
5. Міланський собор. 1958.
6. Чотири близнючки. 1965.
7. Великий пес. 1969.
8. Тортури. 1968.
9. Бабау. 1969.
10. Коломбра. 1970.
11. Злі духи й Лістіліна.
12. Діно Буццаті (автограф).
