Джефрі Брок: “У всьому треба бути креативним...”
Інтерв’ю з американським перекладачем і письменником
Рубриці “Літературні діалоги” в журналі “Всесвіт” — 1 рік!
За цей час Ти, шановний Читачу, мав можливість побувати в різних країнах, поспілкуватися з цікавими людьми і в їхньому слові відчути специфіку національної культури та літератури ІІІ тисячоліття. Все починалося з Великобританії і Маріо Петруччі, потім ми завітали в екзотичну Нову Зеландію до Корал Аткінсон, далі літак вирушив до Македонії і нас зустрів Дімітар Башевські, пізніше — до славетної Угорщини й Золтана Шумоні Паппа, потім знову до Англії, Джона Веддінгтона-Фезера. Наш останній і перший у 2007 році візит був до дивовижної Країни Басків — до Лаури Мінтеґі. Непомітно для себе саме Ти, дорогий Читачу, був свідком тих процесів, що відбуваються в літературі сьогодні, тут-і-тепер, у спільному з Тобою часі. Я сподіваюся, що ці подорожі були захоплюючими й корисними.
Ваш ведучий рубрики Дмитро ДроздовськийСьогодні ювілейний лайнер нашої рубрики приземлився в аеропорту США, і нас зустрічає відомий американський перекладач Джефрі Брок (Geoffrey Brock).
Успіх та слава прийшли до нього після перекладу захоплюючого роману блискучого письменника та знаного вченого-семіотика Умберто Еко. До того ж пан Джефрі — талановитий поет. Його поетичні твори неодноразово з’являлися на сторінках провідних літературних часописів світу, зокрема “Paris Review (Франція)”, “New England Review”(Великобританія) та “Hudson Review” (США). Переклади Д. Брока опубліковано в таких відомих літературних журналах, як “The New Yorker”, “Poetry”, “The New Republic” тощо. Його перший роман “Weighing Light” здобув літературну премію “New Criterion Poetry Prize” і був надрукований 2005 року. У 1998 році Джефрі здобув почесну нагороду від Американської поетичної академії. Наразі він викладає на маґістерських програмах із теорії та практики перекладу, а також літературної творчості в Арканзаському університеті в Фаєттевілі.
— Шановний пане Брок, що вплинуло на ваш кар’єрний вибір, чому ви вирішили бути саме перекладачем? Чи були спокусливі альтернативи?
— Думаю, альтернативи є постійно, тож людина може завжди зробити свій вибір. Можна бути або письменником, або перекладачем — тобто, я думаю, завжди є інший шлях, кращий, легший, зручніший. Кожен має обирати в житті... весь час обирати. Я маю дуже багато різноманітних захоплень — комп’ютери, програмування, історія мистецтв, біологія, природознавство — все це могло б бути моєю професією. Це мої альтернативи. З іншого боку, якщо хтось стає письменником, то це, зазвичай, відбувається тоді, коли щось стало на заваді в іншій справі. І тоді вже можна казати, що вибір у нашому житті є, але таки не завжди з нашого боку!
— Як ви визначаєте себе як письменника?
— Як поет я, напевно, більше тяжію до формалізму, хоча мій розум позбавлений будь-яких догм та правил щодо поезії. Багато літературних критиків та вчених вибудовують навколо поезії і взагалі літературної творчості ідеологічні системи, канони. Але хіба можна канонізувати талант, вдачу, темперамент? Це звучить штучно. Мистецтво — поза ідеологією та каноном мистецтвознавців.
— Наскільки ми знаємо, ви — знаний у світі перекладач. Скільки років ви працюєте в перекладі?
— Я переклав кілька книжок із італійської, зокрема збірку поезій “Disaffections: Complete Poems 1930-1950” Чезаре Павезе (Cesare Pavese) у 2002 році, переклав Роберто Каласо (Roberto Calasso), роман „Загадковий вогонь королеви Лоани” (“The Mysterious Flame of Queen Loana”) Умберто Еко, з яким ми добре потоваришували. Нещодавно завершив переклад творів Антонії Арслан (Antonia Arslan). Я також працюю в кількох інших проектах, зокрема перекладаю дитячі казки (“Пінокіо”), працюю над антологією італійських поетів ХХ сторіччя.
— Чи могли б ви сказати, який переклад для вас — професійний?
— Я вважаю, є два різновиди літературних перекладів, причому кожен із цих методів має свою перевагу та залишається вірним оригінальному творові. Я сказав би, що розуміння самої “вірності” буває різне: “академічний” або “вчений” переклад та “творчий переклад”. “Вчений” переклад має допомогти відчути специфіку мови оригінального твору. Там мають бути ґлоси, системи наукового апарату, що допомагають студентам зрозуміти контекст. Текст мусить мати супровідні коментарі. Це дуже корисно для наукових студій. Такі переклади дають можливість зрозуміти ритмомелодику твору, специфіку рим.
Мета “творчих” (художніх, креативних) перекладів зовсім інша: це своєрідна метафора первісного тексту, це витвір мистецтва новою мовою, я би навіть сказав, що це — переспів. Переклад має бути в шатах нової мови з її стилістичними можливостями, розмаїттям барв мови, якою ми перекладаємо. Погоджуюся, що це дискусійне питання. Тут уже не має бути коментарів, ґлос тощо, це нове розуміння “вірності” тексту на рівні творчості. Через мову на певних ідеях-кодах ми конструюємо новий твір, але ідея тут запозичена. Тому я вживаю термін “творчий переклад”. Хоча це не стільки переклад, скільки пере-сотворіння твору-оригіналу. І науковий, і творчий різновиди неоціненні в літературі; вони потрібні і для науковців, і для студентів, і для викладачів, і для тих, хто хоче насолодитися гарним словом. Але потрібно розуміти, що вони мають різну мету. Багато перекладачів у світі працюють саме в таких категоріях. Між Сциллою творчості та Харибдою наукової точності.
— Чи існують поради, як стати професійним перекладачем?
— Професійним письменником народитися неможливо, як і неможливо народитися професіоналом-перекладачем. Це всього лише досвід, певна сукупність помилок, які було осмислено та враховано. Щоб бути прекрасним “науковим перекладачем”, потрібно бути гарним науковцем, щоб бути фахівцем у творчому перекладі, потрібно бути добрим письменником та креативною людиною. І, звісно ж, потрібно бути пристрасним у своїй справі, мати вогонь до цього. Інакше все буде млявим і сірим, маю на увазі переклади.
— Література сьогодні почуває себе пригніченою в ейфорії інформаційних технологій. Є прогнози, що самі технології зможуть змінити нашу візуальну реальність, те, як ми осягаємо світ. Чи виживе література?
— Звісно, світ не може жити без мистецтва та літератури. Без цього ми будемо хіба що несвідомими, бездушними істотами штибу комп’ютерів — машинами. Але багато людей навіть сьогодні перебувають на такому рівні інтелекту та свідомості, що вважають механізованість людини дуже доброю рисою (зокрема, політики, урядовці, невдалі бізнесмени).
— Джефрі, скажіть, а чи може Інтернет “вбити” книжкову індустрію? Які ваші прогнози?
— Цілу книжкову індустрію Інтернет може “вбити”. У Штатах ми це добре розуміємо і бачимо, але це не вб’є літератури як явища людської свідомості. Інтернет може бути й доброю звісткою для літератури. Інша річ — перехід на рейки ефективності й комерційного зиску шляхом нейтралізації розуму і краси — може вбити літературу як феномен. Для цього маємо багато писати і публікувати. Людство після інформаційного вибуху має повернутися до джерел, тобто до літератури.
— Чи сучасні комп’ютерні технології функціональні для вас як для перекладача?
— Не зовсім так. Комп’ютери не будуть передумовою гарної літератури в перекладі. Комп’ютерні переклади неможливі — і баста! Так, я послуговуюсь технологіями, зокрема використовую електронні словники або словники on-line, тому що це швидко допомагає знайти слова і не захаращувати мій кабінет мільйонами книжок. Електронні словники — річ корисна, але якісних електронних словників дуже мало.
— Що надихає вас у творчості?
— Мене надихають переважно три речі: людські взаємини, мова й історія. Або, можливо, тільки перші дві; історія надихає мене передусім тоді, коли я розмірковую над природою людських стосунків.
— Чи формує сучасна література нові покоління, тобто молодь?
— Чого тільки юнаки не шукають, щоб розвинути творчі і критичні здібності. Ви подивіться: деякі школи перетворюють молодих людей на безглуздих, бездушних істот, які, в результаті, схиляються тільки до матеріального комфорту і духовної беззмістовності. Гадаю, сьогодні світові потрібні нові педагоги, а не та заскорузлість, що вже не спрацьовує за нових умов. Настав час творчої і водночас духовної та гуманної педагогіки.
— Чи маєте улюблених літературних героїв?
— Є багато авторів, яких я обожнюю. Навіть не знаю, як почати (може, з Еко?) і де закінчити цей перелік. Нас усіх формує література.
— Яке ваше ставлення до літератури постмодерну? Навіть критики стверджують, що це — кінцева стадія в літературному процесі.
— Література, на відміну від науки, не розвивається лінійно. Фактично, я взагалі не описував би її розвиток як “прогрес”. Література проходить через фази, але пізніші фази не є обов’язково кращими, обранішими або інтелектуальнішими, ніж попередні періоди. Наукові відкриття пов’язані з розвитком та вдосконаленням людського знання про природу речей, тому можна припустити, що наші знання і рівень розвитку науки сьогодні більші, ніж століття тому. Але так не можна говорити про літературу. Отже, ані postmodernism, ані ще якісь там інші -ізми не є кінцевою стадією, це, мабуть, тільки пізніша стадія, така, що прийшла після модернізму і буде замінена з часом. Це природні процеси.
— Чи хотіли б ви щось змінити в життя?
— Моє життя мене цілком влаштовує, я не думаю, що мав би що-небудь змінити. Я, бачите, належу до таких людей, яким їхнє життя чомусь подобається...
— Які ваші плани на майбутнє?
— Незабаром я почну викладати курс творчого письма й теорію перекладу в Університеті в Арканзасі. Для мене це буде новою сходинкою до ідеального життя, на яке я чекаю. Протягом усього життя ми йдемо до певної мрії. А потім воно стає одноманітним. Краще відтягувати мету якомога довше. Це також означає, що я перекладатиму набагато менше прози, ніж тепер, хіба що будуть якісь “дорогі” замовлення. Але я ніколи не припиню писати і перекладати поезію.
