Казімеж БУРНАТ. ПОЕЗІЇ

Казімеж БУРНАТ

ПОЕЗІЇ

З польської переклав Юрій ЗАВГОРОДНІЙ

 

Народився 1943 року в Щепановичах над Дунайцем на західних лемківських землях, має вищі освіти з юриспруденції, управління та міжнародної торгівлі, працював у багатьох країнах за межами Польщі. Член літературного уґруповання «Дісонанс», автор поетичних книжок і численних публікацій в антолоґіях та альманахах. 2004 року була надрукована добірка віршів у «Літературній Україні». Поезія Бурната, як зболені зітхання, він короткими рядочками поетичних образів та метафор препарує по-філософському життєві буденні ситуації звичайних людей. Все це він виношує глибоко у собі, намагаючись у повсякденному спілкуванні бути веселим, компанійським співрозмовником — саме таким він мені запам’ятався під час поетичної імпрези у давньому місті Бреславль, він же і Бреслау, і Вроцлав — центр одного із західних воєводств Польщі. Мені було просто відтворювати думки Казімежа українською, можливо, через те, що постійно згадувалася його щира прихильність до України — це було ще за кілька місяців до Майдану.

Юрій Завгороднiй



*  *  *
До людей приїхав
а вони ж як птахи —
відлетіли
 
намагався безкрилий
 
є таким із людьми
осінній листок з пересічного дерева
————
© Юрій Завгородній, переклад, 2007.
 
РОЗСТАВАННЯ 
Мла огортає горбовини
 
на відлеглій галявині
б’є джерело на сполох
 
від’їжджаю
 
ілюзії вищипую з пам’яті
 
 
*  *  *
В ясній ночі оселилися тіні —
рух світанок викльовує
 
*  *  *
Виїхала
і ступаєш босими по снах
 
на краєчку пробудження
інший світ
 
чужий небокрай
 
*  *  *
Розшукую наших слів
набряклих в осерді думок
 
вириваю з пам’яті
німі струпи сенсу
 
дослуховуюсь
 
в шкарлупинці життя
що нахилилась до Прірви
доводиш
 
луна не вертається
 
 
*  *  *
З нещільних суджень вислизують голі слова
 
*  *  *
Не наближуйся
має бути дистанція
 
болю
 
*  *  *
Чекаю як в’язень
на просвіток у брамі
 
порозмовляємо про неї
до того як завтра сховає сьогодні
 
чується над урвищем
в обіймах павутиння
 
дай руку
 
звільни
від запаху Раю
 
* *  *
Ще існую
потерпаючи з тих часів
 
дістанусь до джерела
я на березі ночі
запалю зірки
 
коли  по мене прийдеш
вже станемо єдиним
подихом
 
чекання є іспитом
перед творінням на місці
де ми не були ніколи
разом
 
* * *
Шістдесятий ступень втаємничення
 
ані злетіти вгору
ані кудись відлетіти
 
запах землі зголоднілої тисне
 
останній міст зливається
з ґоризонтом
* * *
Вчора вважав
що стану на завтра щасливим
 
нині ж відаю
хворим є слово
сенс розпорошено степом
 
* * *
 Слухав биття
 
ані серця
ані дзвону
 
щораз тихішe
 
* * *
Цвинтар — то бібліотека
каталоґ прохань
життя наступного
 
кожен тягне смерті тягар
я теж
я ваше життя
 
розпогодиться шумовинням
безлистих верхівок дерев
мовлене
Здоров будь Зимо
Здоров будь