Панамаренко — бельгійський митець з українським псевдонімом
Ім’я сучасного бельгійського митця Панамаренко добре відомо любителям мистецтва в Європі й за океаном. Літаки та підводні човни, літаючі тарілки та автомобілі — все це створює митець, втілюючи у життя свою мрію літати. Польоти, щоправда, відбуваються лише в уяві — машини, що їх творить Панамаренко, не можуть злинути в повітря. Це, втім, не головне: подорожі у фантазіях для митця найважливіші.Митець і інженер, поет і фізик, винахідник і вчений на ім’я Панамаренко вважається у Бельгії живою легендою: настільки незвичним є його творчий доробок. Він створює фантастичні машини, які є водночас і мистецькими творами, і технічним експериментом. Ні, Панамаренко не намагається просунути науку вперед, його мета інша — дізнатися, як конструюються машини, й викласти це у творчій манері перед публікою. Його малюнки літаків і підводних човнів об’їздили півсвіту — побувавши на виставках у Парижі й Нью-Йорку, Лондоні й Сіднеї, Копенгагені й Мадриді. В рідному місті Панамаренко — Антверпені в сезоні 2006 р. відкрито бронзову статую, яка зображує льотчика із пропелером на спині. Пройшло і три виставки, присвячені творчості митця: одну з них допущено навіть у будинок Рубенса — вперше музей великого фламандського живописця демонструє сучасні твори.
Відвідувачі виставок по-різному ставляться до Панамаренко: для одних він — мрійливий геній, для інших — наївний дилетант. Але і ті, й інші рідко звертають увагу на цікавий аспект: чому митець із фламандського міста Антверпен має псевдонім, який відповідає українському прізвищу? Ще більше запитань виникає при огляді робіт Панамаренко: на деяких із них кирилицею написано “Панама”, а поруч — червона зірка. За роз’ясненням ми звернулися до помічника митця. Сам Панамаренко, за свідченням його оточення, перебував тоді у Швейцарії у творчому польоті, отже, про походження псевдоніма Панамаренко говорить його помічник Ганс Вілленсе: “У період холодної війни, в 50—60-х роках, Панамаренко був захоплений Америкою, її можливостями полетіти на Місяць. Назва “Пан Амерікен Ейрлайнз” стала основою для псевдоніма, однак для Панамаренко було важливим включити у псевдонім не тільки Америку, а й весь світ. Для нього суфікс “енко” звучав по-російськи, тож митець хотів сказати: я хочу полетіти в космос, але не тільки американським, а й російським шляхом. Комбінація “Пан Амерікен Ейрлайнз” і суфікс “енко” означала для нього весь світ”.
Отже, протягом кількох десятиріч у Бельгії працює митець, який сам того не відаючи: взяв собі український псевдонім. Для бельгійців, що твердо знають про фламандське походження Панамаренко, його псевдонім є екзотичним і дивним. Говорить директор антверпенського Музею сучасного мистецтва Барт де Бара: “Для мене найважливіше те, що Панамаренко — це митець, який прагне мати відкритий для всього світу горизонт. Дуже сумно усвідомлювати, що нині Західна Європа думає, що вона інтернаціональна, забуваючи про Україну або Росію — найбільші країни Європи. Митцеві потрібна поетична свобода, можливість уявити себе будь-де. Так, в уяві митець може мандрувати до пустель Африки, бути на глибині моря чи серед зірок”.
Фламандець Панамаренко в уяві подорожує просторами колишнього Радянського Союзу. Це й не дивно: митця цікавлять усі куточки Всесвіту. Втім, ризикнемо припустити, що СРСР посідає в його творчості окреме місце: ще в часи холодної війни Панамаренко цікавився радянською авіаційною та іншою технікою. Розповідає Ганс Вілленсе: “У роботі під назвою “Панама. Нова Земля” Панамаренко використав напис кирилицею “Н о в а я З е м л я” — це підводний човен, на якому митець уявляв свою подорож до Баренцевого моря й Шпіцбергена. Для нього це було втечею від Європи в напрямі Північного полюса. Він хотів здійснити таку подорож не європейським і не американським шляхом, тому що для нього все мало бути всесвітнім”.
