6 липня, на 78-му році життя, перестало битися серце Євгена Оксентовича Поповича, видатного українського перекладача, одного з гурту письменників-шістдесятників, лауреата літературних премій Максима Рильського і Миколи Лукаша. Для всесвітян Євген Попович був не просто щирим другом, а високим моральним авторитетом, взірцем професійної і громадянської відданості й подвижництва. Завдяки йому та його колегам із перекладацької гільдії всесвітян Україна десятки років долала залізну завісу і налагоджувала взаємини зі світовою літературою, активно вступала в естетичний діалог зі світом. Дев’ять вершинних романів ХХ ст. Г. Белля, М. Вальзера, Г. Гессе, М. фон дер Грюна, Ф. Кафки, Е. М. Ремарка, Й. Рота, М. Фріша, Е. Юнгера, перекладені паном Євгеном з німецької мови й надруковані з 1960 по 1977 р. на сторінках «Всесвіту» — блискуча ілюстрація його невтомної творчої діяльності.
Поховали Євгена Оксентовича 9 липня на Байковому цвинтарі Києва.
Вічна йому пам’ять і царство небесне.
З відходом у вічність наших побратимів ще більша відповідальність лягає на нас, сущих, за розвій української національної культури і духовності. Лише в єдності наша сила, наша правда й воля.
