Дороті Поп (Dorothy Pope) — відома сучасна британська поетка, представниця несентиментальної англійської поетичної традиції. Дороті належить до тих поетів, які й досі вважають класичні поетичні форми найзручнішими для омовлення ірраціональних стихій, які проходять через поета й не потребують вербальних каталогізацій. Пані Поп живе у своєму витвореному фантазією зачудованому світі, з підозрою ставлячись до інформаційних принад комп’ютерного виміру сучасності. Для Дороті написання віршів — не гра, а зворушливий момент буття, в який людина пориває з тілесним, що тягне її весь час до землі, й поринає в емпіреї вищих сенсів. Її поезія перемагала у 186 поетичних конкурсах. Британське поетичне товариство визнало її поезію найвишуканішим звучанням життєвих акордів у 2006-2007 роках. Її перша поетична збірка мала назву “Четвертий чоловік” (ISBN 0-9542719-0-4). Її наступна збірка “The Summerhouse Poetry” з’явиться у 2008 році. 50 років Дороті була одружена, а тепер, уже на пенсії, у вільний час дає приватні уроки для школярів, які завше проходять у мальовничому садочку. Й досі Дороті Поп пише вірші золотою ручкою-талісманом, виготовленою у формі казкового водограю.
Дороті Поп
Пелюстки англійського жіночого неосентименталізму
З англійської переклала Оксана Ваф’я (Черкаси)
Подарунок
(Bestowal)Утнула очі
На сапфір
У діамантовій
Каблучці на пальці,
Покаліченім артритом
Я бачу
Світло від волошок,
Які мені ти дарував
На полі поцілунків
Юні
Плинність
(Passing)Пелюстки сливового цвіту —
Достоту посестри сніжинок—
Проз вікна летять навперейми
(Як завше, потручені вітром,
Що Березня цісарем кличе).
Чижі — перебіжні краяни —
Не хочуть додому вертатись
І південь безжалісно дурять,
Що в нього залюблені щиро
(Лиш поти не Березень-цісар).
А ця ефемерність буяння,
Міґрації птиць перелітних —
То плинність, життю притаманна
У березні з року в рік.
З англійської переклав Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ
Холодний ранок
(Cool Morning)Посеред серпня наче подарунок
солодка осінь, тиша насолод,
легенький вітер свій узяв акорд,
мов ніжний дотик, пальців візерунок.
Спадає листя, землю укриває,
танок краси чи грація ходи,
крок уперед — немов ковток води,
що з літом, мов з минулим, пориває.
Час вже на схилку. Що ж, пора чекать,
засяє сонце в цей пекучий день,
та тільки ранок, ранок не такий,
задуха, спека, подих був важкий,
енергія безпечна. Тільки осінь
уже на крилах. Холод їй палкий.
* * *
Балконне світло, світло з каменюк,
і тільки ти так близько, твій малюк
десь грається, мій чоловік-віслюк
далеко, бозна-де, і нам навік
самотньо й смішно так співіснувати,
я маю ще тобі, мабуть, сказати,
що в тебе виривається мій крик.
Вино. Спіймав мене з півслова. Погляд
твій вдвічі довший, ніж він був завжди,
ми в п’єсі “Гамлет”, це фінальний огляд,
та всі сховались у пляшках... зажди,
не полишай мене, о нагородо.
“Ходім подивимось”, — ти запросив принцесу,
та й досі згадую твій шарм, не п’єсу.
Важкий мороз
(Hard Frost)Попереду весни — холодна ніч
магнолії пелюстки знемагають,
неначе учорашнє конфетті,
коричневі, вони вогнем палають.
А я іду назустріч їх красі,
вглядаюся у далечінь прекрасну.
Коли полишать нас тихенько дні
тоді пелюстки будуть вже нещасні,
Стояв із псом самотній чоловік.
Мені сказав він перед тим, як йти:
“Не треба, все повернеться за рік”, —
та він не знав, що не вернешся ти.
Любесенький, твої не квітнуть лози,
кінець лиш твій омиють мої сльози.
Квітень 2005
Червневе падіння
(June Drop)Упало яблуко з прочиненого неба,
а я сиділа на землі в утомі.
Ой не питай чому, молю, не треба,
червнева загадка залишиться у тобі.
І ті, що висіли іще, і ті, що впали,
яких накрили листя і землиця,
на це не схожі, вони вичахали,
із них виходила життя живиця,
а це, що впало, — о! було прекрасне,
воно було немовбито з ікони,
зелене, файне, міцно-коренасте,
воно лежало, виштовхнуте з трону.
Та скоро слава яблука погасне.
Так завше. Це лиш випадок нещасний.
