Новинки літератури від “Сучасності”
Ярослав ІВАШКЕВИЧ, ЗЛЕТ (вибрана проза). Серія “Translatorium.ua”. Київ: Видавнича група „Сучасність”, 2007
Вибране Ярослава Івашкевича є першою книгою нової серії Translatorium.ua (польська класика ХХ століття), започаткованою 2007 року міжнародним перекладацьким семінаром „Трансляторіум” і Видавничою групою „Сучасність”. Проект підтримують Посольство Республіки Польща в Україні та польський Інститут Книги.
Семінар Трансляторіум постав 1999 року при варшавському Центрі досліджень античної культури завдяки ініціативі провідної польської україністки Олі Гнатюк та визначного польського перекладача й історика ідей, віце-президента польського Пен-клубу Адама Поморського. Семінар зорієнтований на молодих перекладачів з Білорусі, Польщі, Росії та України. Від 2005 року до проекту долучилися учасники з Австрії та Німеччини. В щорічних сесіях у Варшаві, Львові, Кшижовей брали участь відомий білоруський поет, есеїст і перекладач Андрей Хадановіч, найкращі польські перекладачі з української Катажина Котинська й Рената Руснак, есеїст і перекладач Юрко Прохасько, літератори Остап Сливинський, Наталка Сняданко, Дзвінка Матіяш та чимало інших успішних перекладачів молодшої ґенерації.
Вибране Ярослава Івашкевича є другим видавничим проектом, утіленим українськими учасниками „Трансляторіуму”. Першим була книга „Дванадцять польських есеїв” (Критика, 2002). Поза тим, саме за лаштунками семінару народилася ідея антології сучасної білоруської та української поезії „Зв’язокрозрив” (Критика, 2006).
Книга „ Злет”, що її видавнича прем’єра відбудеться під час ХІV Міжнародного форуму видавців у Львові, є першою максимально повною презентацією Івашкевичевої прози в Україні. Свого часу лещата совєтської цензури, в подальшому вже інші, - прозаїчніші, проте не менш прикрі, причини, на невиправдано довгий час відтяли українського читача від доробку славетного поета, прозаїка, есеїста та перекладача, одного зі зачинателів сучасної польської літератури, чиї біографія та творчість були якнайтісніше пов’язані власне з Україною.
Ярослав Івашкевич народився 1894 року в Кальнику поблизу Києва. Коли не рахувати дворічної перерви, що припадала на раннє дитинство, свою молодість, аж до 1918 року, він провів в Україні. Тут він доростав у багатонаціональному середовищі, закінчив російську гімназію, навчався у музичній школі в Єлисаветґраді, в консерваторії та університеті в Києві.
Письменник цей був довговічний. Йому, нащадку повстанців 1863 року, судилося дожити до повстання „Солідарности” у 1980 і стати самовидцем – і суб’єктом -- усіх європейських повстань, революцій і воєн своєї доби - суспільних, а також мистецьких, естетичних та ідеологічних. Устиг він незмірно багато. Доробок гідний подиву, навіть з огляду лише на фізичний обсяг і жанрову строкатість: тут і вельми непересічні дорожні нотатки, і переклади з К??’єркегора, і любовна лірика, присвячена представникам обидвох статей. Годі повірити, що все це розмаїття писалося одним пером.
Твори у „Злеті” зумисне подані не за хронологічною послідовністю, а саме за, так би мовити, логікою жанру: від похмурого побутописання у однойменному „Злеті” до пронизливо-приватного „маннівського” епістолярія у „Sйrйnitй”. „Мати Йоанна від Ангелів” стилізована під готичну прозу за мотивами відомого середньовічного сюжету про вигнання бісів. Водночас близька польському модерну, насамперед у малярстві. Недарма екранізація Єжи Кавалеровича належить до шедеврів польської кіношколи.
Язичницька „Березина” й „провінційно”-фройдистські „Панни з Вілька” за манерою письма наближені до прози кінця дев’ятнадцятого століття, тоді як „Тано” відверто тяжіє до раннього постмодерну, а, коли зважати на рік написання – до протопостмодерну.
Проза Івашкевича густо насичена білоруськими і, — насамперед, — українськими алюзіями. Це не інфантильна „тіха украінская ночь” у так званій російській школі. Івашкевич схиляється до візії польських романтиків, до візії криваво-потойбічної й навіженої України Сенкевича й Словацького. В новелі „Місяць сходить” подибуємо дещо морочну цитату з розмови польських поміщиків про українського селянина й українську ментальність:
– Сила і міць творіння дрімають у цій розлінивленій масі. І страхітлива жорстокість!.. Як жахливо вони мучать тварин.
– Як вони мучили людей, подумай, скільки крови тут пролилося, навіть у тій долині. Коліївщина, уманська різня, селянські війни часів Яна Казимира, все це завершилося струменями крови. Спливала вона рікою до того погідного ставу, тут, попід тим млином настромили на палі чотирьох козаків Гонти, а там, проти маєтку бунтівнича рука мордувала старшину, а там, на хуторі спалили живцем цілу родину...”
– Звідки ти це знаєш?..
– Не знаю, певно, що не знаю, ця земля майже не має історії, але так мусило бути. І хтозна, як іще буде”.
Ця цитата не є віртуальною кісткою для вузькочолих „мисливців на відьом”, які тільки й чигають на свіжі докази польського україножерства. В Івашкевича апріорі не було жодних „-жерств” і фобій. Декларативний панєвропеєць (і водночас декларативний провінціал), він уже у ранній прозі бачив Русь-Україну як європейський терен у Ґедройцевому форматі, як терен, якого не подужали збагнути ні королева Бона, ні пізніші польські владарі, для яких невміння бачити те, що є, і те, „як іще буде”, стало причиною локальних європейських катастроф. Це радше доказ позачасовости Івашкевичевої прози, її прозорливости, а також беззаперечної універсальности.
„Фаховий” читач досхочу порозкошує на цьому інтелектуальному бенкеті, вишукуючи закодовані в текстах незліченні алюзії й цитати, історичні й літературні ремінісценції. Натомість шанувальник фабулярної (історичної, воєнної, містичної, еротичної) прози вдовольниться захопливим сюжетом, не заглиблюючись в нюанси тонкої й вишуканої літературної гри.
Передмова Адама Поморського є своєрідним путівником не лише сторінками творчости Івашкевича, а й всією його майже сторічною епохою, і водночас самодостатнім і багатовимірним культурологічним текстом.
Усі віршовані цитати блискуче переклав Ігор Римарук.
Художнім оформленням книжкова серія завдячує мистцеві-універсалу Юркові Іздрику, однією з творчих іпостасей якого є неординарні дизайнерські проекти.
Незабаром у серії „Translatorium.ua” побачать світ „Мерседес-бенц” Павела Гіллє, „Сторож китайської вази” Славоміра Мрожека, „Відлітаємо в небо” Марека Гласка, есеїстика Чеслава Мілоша, Збіґнєва Герберта, Ришарда Капусьцинського та ін.
