Емілі ДІКІНСОН (1830—1886)

З англійської переклала Марта Тарнавська

 

КНИЖКА

 
Нема човна, як книжка,
щоб поплисти у світ,
ні коней, щоб гасали так
як поетичний спліт.
 
І бідний може в подорож
податись без гроша:
повозка дуже скромна,
а в ній — людська душа.
 
[Emily Dickinson: A book (There is no frigate like a book)]
 
 

СЛОВО

 
Слово — мертве
як сказане,
кажуть люди.
Я думаю:
ні — тоді аж
жити буде.
 
[A word (A word is dead)]
 
 

МІСТЕРІЯ БОЛЮ

 
Не пам’ятає біль коли
початок був його,
чи може дні такі були,
як не було його?
 
Він сам для себе — майбуття,
у безконечну даль
минуле, верне до життя
нового часу біль.
 
[The Mystery of Pain (Pain has an element of blank)]
 
 

РОЗЛУКА

 
Життя мені закрилось двічі,
не знаю ще,
чи несмертельність щось і третє
мені несе.
 
Така велика, безнадійна,
найбільша з кар,
Розлука — цей дарунок неба,
це — пекла дар.
 
[Parting (My life closed twice before its close)]
 
 

ПОЄДИНОК

 
Взяла я владу в свої руки —
що там весь світ!
така відвага, що не мав ще
і сам Давид.
 
Я камінь кинула — не впав він
а впала я!
чи Ґоліят був завеликий,
чи я — маля?
 
[The Duel (I took my power in my hands)]
 
 

Душа сама собою

 
Душа сама собою
це імперіяльний друг
або найгірший всіх шпигун,
один з ворожих слуг.
 
Упевнена серед своїх
і не боїться зрад:
душа — свій пан, їй власних лиш
боятися порад.
 
[The soul unto itself]
 
 

Numen Lumen

 
Живу із ним, його лице
я бачу повсякчас —
не випадкова зустріч це —
смерть поєднала нас.
 
Відклався власний мій кінець,
щоб міг по праву люб’
незримий простягти вінець
для мене, наче шлюб.
 
Живу із ним і чую звук
знайомий голос певности.
Для того, мабуть, і живу,
як свідок несмертельности.
 
Час — вчитель загадки буття,
наук щоденний труд:
що безконечне є життя,
який не був би суд.
 
[Numen Lumer (I live with him, I see his face)]
 
 

Бабине літо

 
Це дні, коли птахи підряд
вертаються, один чи два,
щоб глянути назад.
 
Це дні, коли на небесах
помилку червня розпростяг —
золото-синій стяг.
 
Не обдурити тим бджоли,
та віра родиться, коли
такий можливий строк,
 
аж поки свідок попливе
в повітрі зміненому вже —
заблуканий листок.
 
Останній літа сакрамент,
причастя таїнства момент
дитині дай, вона
 
прийме до уст святий твій хліб
і чашу піднесе до губ
безсмертного вина.
 
[Indian Summer (These are the days when birds come back)]
 
 

Буря

 
Страшенний шторм розчавив світ
не видно навіть хмар.
Землі і неба моноліт
закрив темнот кошмар.
 
Страхи сміються на дахах,
пронизливий їх свист,
цей регіт-скрегіт — справжній жах —
їх божевільний хист.
 
Та день прийшов — пташиний спів
поклав страхіттям край:
вони вернулися домів
і мир настав, мов рай.
 
[Tempest (An awful tempest mashed the air)]
 
 

Шторм душі

 
Шторм в мене день у день
і щораз інший грім,
вогонь завісу хмар роздер,
пожежу вніс у дім.
 
Прийшла вогненна ніч,
розжарила мій сон —
аж промінь засвітив до віч
із ранком в унісон.
 
Я думала: погас,
минув природи страх,
але вона згубила час
і шторм на небесах.
 
[The soul’s storm (It struck me every day)]