Інтерв’ю Михайла Москаленка про історію перекладу творів Федеріко Гарсіа Лорки українською мовою
Відповіді на запитання Михайла Ніконовича Москаленка щодо перекладу творів знаменитого іспанського поета Федеріко Гарсіа Лорки українською мовою назвати інтерв’ю можна суто умовно, оскільки не було ані бесіди, ані запису, ані дешифрування сказаного. Інтерв’ю було віртуальним: надруковані тексти запитань, домовившись заздалегідь телефоном, я залишив у редакції «Всесвіту», щоб за місяць забрати їх у вигляді кількох аркушів, списаних чітким, чудовим почерком Михайла Ніконовича.
Появі «інтерв’ю» передує така історія. Ще 2000 р. я вперше консультувався з Михайлом Ніконовичем з приводу перекладу іспанської поезії українською мовою під час роботи над «Антологією іспанської літератури доби бароко»1. Михайло Ніконович зустрівся зі мною у видавництві «Дніпро» і допоміг мені своїми професійними порадами. Відтоді я зберіг теплі спогади і вдячність за його доброзичливість і відкритість. 2004 р. я подав заявку на виступ на ІІІ з’їзді славістів, який мав відбутися у Гранаді. Темою виступу я обрав задіяність перекладів Ф.Гарсіа Лорки у конструюванні української національної ідентичності. Центральним елементом мого виступу була спроба переосмислити полеміку навколо перекладів Лорки, що відбувалася наприкіці 60-х рр. (Ю.Тарнавський versus М.Лукаш), як реалізацію певних лінгвістичних ідеологій, спрямованих на збереження «аутентичності» української мови і закодованих у перекладацьких стратегіях, обраних Ю.Тарнавським і В.Вовк, з одного боку, і М.Лукашем, з іншого2. Працюючи над темою, я знову відчув внутрішню потребу проконсультуватися з Михайлом Ніконовичем, найавторитетнішим перекладачем Лорки, і вирішив звернутися до нього з переліком запитань, іронічно назвавши це «інтерв’ю». І знову я отримав від нього те, на що очікував, – глибокий, стислий і професійний коментар. За первинним задумом я уявляв собі, що запишу відповіді Михайла Ніконовича на диктофон, але він таку форму спілкування відхилив, сказавши, що йому не до душі метушня, яка супроводжує процес записування на плівку, і що його більше влаштовує письмова форма запитань-відповідей.
————1 Пронкевич О. (упор.). Антологія іспанської літератури доби бароко // Вікно в світ. – 2000. - № 3. – С. 83 – 159.
2 Пронкевич О.В. Лорка – українець або Лорка українською? // Літературна компаративістика. – Випуск. ІІ. – Київ, 2005. – С. 286 – 298.
Від початку «інтерв’ю» мало характер суто «внутрішнього» документа, який не повинен був виходити за межі творчої лабораторії: досвідчений перекладач у приватному листуванні з професійного приводу допомагає літературознавцю-іспаністу знайти відповіді на деякі запитання. Про те, що «віртуальне інтерв’ю» не було розраховане на оприлюднення, свідчить певна прямолінійність деяких моїх запитань, а також безпосередній зв’язок з тими теоріями, над якими я на той момент працював (зокрема, питання про «андрогінізм» і «андалусизм» Лорки). Цілком можливо, що з огляду на подальший друк я би відредагував і переформулював запитання. Проте ще тоді, коли я вперше переглянув відповіді Михайла Ніконовича, забравши їх із редакції «Всесвіту», я не міг не усвідомити високої культурної і наукової вартості висловлених ним думок для українського перекладознавства. «Інтерв’ю» з повним правом можна вважати підсумком багаторічних спроб відтворити Лорку українською мовою, безперечним свідченням оригінальності таланту й невичерпної глибини культури Михайла Ніконовича Москаленка. Я радий, що з мого власного архіву цей документ прямує туди, де йому треба бути – на сторінки журналу «Всесвіт», у якому Михайло Ніконович Москаленко пропрацював стільки років. Я також вдячний редакції, що, друкуючи «інтерв’ю», вона надає можливість вшанувати пам’ять видатного митця слова, який зробив так багато для українського художнього перекладу.
Олександр Пронкевич,
декан факультету іноземної філології
Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили, к.філ.н., випускник програми ім. Фулбрайта (2003 – 2004 рр.)
