ЛЮБОВНА ПІСНЯ ДЖ. АЛФРЕДА ПРУФРОКА
(THE LOVE SONG OF J. ALFRED PRUFROCK)
ПОЕМА
З англійської переклав і анотував Віталій Кейс
S’io credessi che mia risposta fosse
a persona che mai tomasse al mundo,
questa fiamma staria senza piu scosse.
Ma per cio che giammai di questo fondo
non torno vivo alcun, s’i’odo il vero,
senza tema d’infamia ti rispondo1.
Ну, то ходімо, ти і я. Далебі
Вечір простягнувся2 проти неба
Hеначе під наркозом3 хворий на столі;
Ходім по опустілих вулицях
Де шепотіння чується
З дешевих, однонічних гостиниць4
Та з забігалок із стружкою та з шкаралупами
остриць:5
Вулиці які провадять мов марудний арґумент
З підступним наміром
Штовхнути нас до переважаючого питання6.
Ох, не питай, “What is it?”
Ходімо краще на наш візит.
Жінки входять і виходять із кімнати знову,
Про Мікель Анджельо ведуть розмову7.
————
© Віталій Кейс, 2008, переклад і коментарі.
1 Данте, Пекло (канто ХХVII, 61-66). Граф Ґвідо да Монтефелтро (Guido da Montefeltro), обвитий полум’ям, відповідає на питання про свою ідентичність (він був покараний за брехливу пораду): “Якби я вірив, що моя відповідь буде комусь, хто вернеться колись на землю, це полум’я перестало б мерехтіти; але тому, що ніхто ще не вернувся з цієї глибини, якщо вірити тому, що я чув, я можу відповісти без страху перед ганьбою.”
2 Метафора “час простягається” (та інші споріднені варіанти) часто появляються в праці Генрі Берґсона (Henry Bergson, ’Time and Free Will, 1910). В цей час Еліот цікавився філософією Берґсона, будучи докторантом в Гарварді. Також в цей час він почав писати Пруфрoка (закінчив останню версію в 1915 р.)
3 В слові etherized (під наркозом) є два значення: засинати від ефіру, а також порожнеча — щось що немає субстанції. Еліот хотів передати обидва значення.
4 Готелі де винаймають на ніч кімнати різні бродяги і де проститутки приймають клієнтів.
5 Бари чи забігалки в найбідніших частинах міста покривали підлогу стружкoю, яка всотувала розлитий алькоголь, і ще там щось. Замість мити цілий час підлогу, вистарчало замінити стружку. Остриці сьогодні дорогі. Але на початках минулого століття це була популярна закуска в портових барах.
6 Overwhelming question: Цю фразу вжив Джеймс Фенімор Купер (James Fenimore Cooper, The Pioneers, 1823). Еліотові особливо імпонували ассоціативні значення в цій фразі: щось, що “заливає, затоплює, поглинає всі інші питання в житті”. Тому і Пруфрoк кінчається словами
“аж голоси людей нас збудять і ми потонем”.
7 Women come and go: Еліот пародіює Жуля Лафорґа , французького поета який мав на нього вплив:
Жінки входять і виходять із кімнати
Говорючи про майстрів з Сієнської школи.
Жовтий туман8, що тре спиною шибу,
Жовтий дим, що тре пащею шибу,
Лизнув язиком вечірні закутки,
Полежав на калюжах в дренажах,
Підставив спину сажі, що падала із димарів,
Прослизнув повз тераси і — раптом — стрибнув!
А тому, що це була вогка жовтнева ніч,
Згорнувся клубком навколо дому і заснув.
І дійсно, буде час9
Жовтому димові, що ковзає по вулицях
І тре об шиби плечі;
Час буде, час буде
Пристосувати обличчя до облич на зустрічах твоїх;
Час замордувати і час створити; і буде
Час для всіх робіт і денних рук10
Які підносять і кидають питання тобі на блюдо;
Час для тебе і час для мене,
Час на сто вагань і візій,
Час на сто ревізій
Перед чайочком і сухариком мащеним.
————
8 Згідно з Еліотом, цей “жовтий туман” був дим з фабричних коминів в Сент Луїз, Міссурі, де Еліот
народився і провів своє дитинство. Зверніть увагу на те, що дим тут поводиться як кіт. Джорж
Віліямсон (George Williamson, A Reader’s Guide to T.S. Eliot. New York: The Noonday Press.1957)
бачив в цьому символ сексуального прагнення яке розладжують інерція і пасивність.
9 У цій і в наступній строфі (після рефрену) Еліот ставить наголос на фразу “буде час”. Він поє-
днав тут два джерела. Поперше, він перегукується з поетом-метафізиком Ендрю Марвелом
(Andrew Marvell, 1621—1678). У вірші До його скромної коханки, Марвел писав:
Якби в нас було досить світу і часу,
Ця скромність не була би злочином...
Далі Марвел формулює в притаманний поетам з метафізичної школи арґумент, майже силоґізм
(це ж була одна з причин, чому Семюел Джонсон назвав їх саркастично “метафізиками”):
- Життя обмежене часом
- Світ обмежений простором
- Тому треба жити інтенсивно
Поняття “злови час” (carpe diem) було особливо поширене підчас ренесансу — доби в історії яку
Еліот любив. По друге, Еліот натякає на слова пророка в Книзі Еклезіаста (ІІІ, 1-8):
Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час
садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
час плакати і час сміятись, час ридати і час танцювати... чaс мовчати і час говорити....
10 Еліот натякає тут на героїчну добу античної Греції, згадуючи збірку поезій Гесіода Роботи
і Дні ( 8-ме століття до нашої ери).
Жінки входять і виходять із кімнати знову,
Про Мікель Анджельо ведуть розмову.
I справді, буде ще час
Дивуватися, “Чи я дбаю? Чи я смію?”
Час вернутися і сходами спуститись,
З лисиною, що на маківці світить —
(Скажуть, “Його волосся таке ріденьке!”)
Мій ранішній жакет, до підборіддя ковнір штивний11,
Мою краватку, пишну, скромну, щепила шпилька сильно —
(“Його руки! Його ноги! Які вони тоненькі!”)
Чи вистачить відваги в мене
Потурбувати вселенну?12
У хвилині часу досить
На рішення і перерішення, які хвилина просто заверне.
Бо ж я знав всіх раніше, знав їх всіх13 —
Полудні, вечори, і ранки знав я,
Я виміряв життя ложками з кави;
Я знаю голоси вмираючі смертельним спадом14
Під музикою у віддаленій кімнаті задній.
То ж як відважитись я годен?
І я знав очі вже раніше, знав їх всіх —
Очі, що формулюють і зафіксовують у фрази15,
І мов метелика наколюють мене відразу,
І я звиваюсь на стіні.
То ж як би виплюнуть усі
Недокурки16 моїх манер і днів тепер?
————
11 Одежа Пруфрока показує його приналежність до вищої середньої класи — верства, до якої належала більшість інтелектуалів на початку століття.
12 Чи матиму я відвагу потурбувати космос: Пруфрок цілком спаралізований. Деякі критики уважають, що він взагалі не йде по “опустілих вулицях,” що все це лише в його відчуженій
уяві. (J. Hillis Miller, Poets of Reality: Six Twentieth-Century Writers. Cambridge, MA: Harvard
University Press, 1965.)
13 Еліот знову парафразує Лафорґа:
I have known them, known them all,
The matrons and the pretty miss...
(Selected Writings of Jules Laforgue. Translated by William Jay Smith. Grove Press, New York: 1956.)
14 В Шекспірівській комедії Дванадцята ніч (І, 1) , до нестями закоханий герцоґ Орсіно замовляє повторити сентиментальну мелодію: Tу спонуку знову! Вона має смертельний спад! Музика
відповідає його настрою.
15 Коли Еліот це писав, в англо-американській літературній критиці ще предомінувала метода Метью Арнолда (Matthew Arnold, 1822—1888), так звана “висока серйозність”.Тому коли появився
Пруфрок , багато читачів сприйняли його появу як свіжий анти-вікторіанський подув. Звичайно,
він ним був. Але він був віщуном цілком нової поетики яка не тільки кинула виклик мовознавцям,
які до цього часу були арбітрами в поезії, але зблизила поезію з пластичним мистецтвом , як
висловив це Джозеф Франк, “oпросторивши час”. (Joseph Frank, “Spatial Form in Modern Literature”, The Widening Gyre. Bloomington, Indiana University Press: 1968.)
16 Це може бути не зрозуміле для молодого читача. Коли Еліот це писав, ще існували по публічних
місцях “плювательниці” — спеціальні урни, в які “плювали” i “випльовували недокурки”.
То ж як відважитись я годен?
І я знав руки вже раніше, знав, на жаль,
Білі руки, голі, та браслет на костях
(В світлі лямпи — бурий пух волосся!)17
Чи це парфума сукні
Відхилює мене від суті?
Руки, що лежать уздовж стола або зціпили шаль.
Чи я посмію припускати?
І як почати?
Може, сказати, я йшов на присмерку по вулицях вузьких
І бачив дим, що тягся із люльок
Мужчин самотніх, у довгих рукавах, як ті схилялися з вікон?
Я повинен би бути жорстким крабом
І повзати по дну в мовчазнім морі18.
I полудень спить так спокійно, вечір!
Довгими пальцями пещений,
Спить оніміло... втомлений... або симулює дещо,
Простягнувшись на підлозі біля нас ледачо.
Чи матиму, після чаю, тісточок, і морозива,
Силу спричинити хвилину кризи я?
І хоч я плакав і постив, плакав і молився19,
І хоч я бачив як внесли на мисці голову мою (дещо полисілу)20,
Я не пророк21 — та це не є велике діло;
Я бачив як промигнула моя гідність,
Як вічний Лакей взяв жакет мій, і усміхнувся єхидно,
І, двома словами, я злякався.
І чи було би все це варте, на кінець,
Після склянок, повидла, чаю,
Між порцеляною і між балаканням про нас звичайним,
Чи варто було би хоч трішки
Гризнути тему цю з усмішкою,
Здавити в м’ячик всесвіт ввесь22
І покотити в сторону переважаючого питання,
Сказавши: “Я Лазар, вернувся з мертвих23
Щоб розказати все, я розкажу усе”24 —
Якщо б поклавши голову на подушку уперто,
Вона сказала би: “Не це я мала на увазі, не це.
Зовсім не це”.
I чи було би все це варте, на кінець25,
Чи варте було б це уваги,
Після заходів сонця , двірських фірток, побризканих доріг26,
Після романів, чайних шклянок, і по підлозі
Волочених спідниць —
Все це, і більше ще дрібниць? —
Неможливо передати точно мою думку!
І мов прожектор кинув на екрані нервів візерунки:
Чи варте було б це уваги
Якщо б хтось примостив подушку або скинув шаль,
І повернувшись до вікна, сказав:
“Не це було у мене на увазі, ні, не це.
Зовсім не це.”
Ні! Я не Принц Гамлет, і наміру не мав ним бути27;
Я супровідний лорд, і завдання у мене
Бути в почеті28, почати часом сцену,
Радити принцові; без сумніву, я знаряддя наказу:
Поштивний, служить завжди готовий,
Обережний, калькулюючий такий29;
Високоречений у мові30, дріб’язковий,
Часом посміховище, часом тупий31,
Та найчастіше, просто Блазень32.
Я старію... Я старію...
Я носити закочені штани волію33.
Чи волосся розділити ззаду?34 Чи наважусь персик з’їсти?
Чи у білих флянельових штанах десь на пляжі сісти?
Я чув як русалки співали одна одній пісні35.
Я не думаю що вони співатимуть мені.
Я бачив як вони сиділи на відпливі верхи
І чесали бурхливі хвилі
Які вітер роздував на чорні і на білі.
Ми забарилися у камерах морських
Біля морських дівиць у водоростях бурих і червоних
Аж голоси людей нас збудять і ми потонем,
Оригінальна версія: 1910—1911
Остання версія: 1915
————
17 В есеї “Метафізичні поети” Еліот високо оцінив вірш Джон Донна (John Donne, 1572-1631),
Реліквії: “Деякі Даннові найхарактерніші ефекти створені короткими словами і раптовим
контрастом: “браслет світлого волосся навколо кістки” де найсильніший ефект
створений раптовим протиставленням “світлого волосся” i “кістки”. (T.S. Eliot, “The Metaphysical Poets”, Selected Essays. Brace & World, New York: 1964.)
18 Вдаючи з себе божевільного, Гамлет говорить старому Полонію (ІІ, 2): ...”бо ти сам би був в мойому віці, пане, коли б, мов краб, зміг поповзти назад.” Згідно з Саутгемом, Еліот мав саме цю цитату на думці. (B.C. Southam, A Guide to the Selected Poems of T.S. Eliot). Час відіграє велику
ролю у світогляді Т.С. Еліота. Еліот, під впливом філософії Генрі Берґсона, сприйняв релятивізм часу. Він дуже чітко висловив цю ідею в “Б’юрнт Нортоні” — першій частині поеми Чотири квартети ( “Buirnt Norton”.Four Quartets ):
Час трперішній і час минулий
Мабуть оба присутні у майбутньому часі.
І час майбутній вміщений в минулому часі.
Якщо ввесь час присутній вічно,
Ввесь час є недодержений.
Те що могло бути це лиш абстракція,
Можливість вічна
У царині роздумування.
19 “І сумували, і плакали, й постили.” (II Самуїл, І, 12); а також , “Я постив — плакав, бо я думав... може Господь змилосердиться надо мною.” (Самуїл, 12, 22)
20 Коли Іван Хреститель відкинув залицяння жінки царя Ірода, Саломії, вона помстилася тим, що зажадала його голову в нагороду за танець її дочки: “Тож послав стяти голову Йоанові в темниці. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері “ (Матвій, 10-11). Також пише про це Марко (6, 17-28).
21 Коли царь Амасія заборонив Амосові пророчити, той відповів: “Я не був ні пророком, ані сином пророка не був я. Я пастухом був і збирав сикомори” (Амос, 7, 14).
22 Марвел, До його скромної коханки. Вірш кінчається словами:
Давай скрутимо всю нашу силу
І всю нашу солодкість в один м’яч.
23 Тут іде мова про двох різних Лазарів. Один з них — це брат Марії і Марти, якого Христос воскресив із мертвих: “І ... крикнув на ввесь голос: ‘Лазарю, вийди сюди!!’ І мертвий вийшов із зав’язаними полотном руками й ногами та обличчям хусткою обмотаним” (Iоан, 11, 43-44). Про другого Лазаря пише Лука (16, 1931): Душа багатого грішника опнилася в пеклі, а душа його бідного слуги, праведника Лазаря , пішла до раю. Одже, грішник просить Авраама, щоб той післав Лазаря на землю попередити рідню багатого про те, що їх чекає, якщо не покаються на час. Але Авраам відмовився: “Як вони не слухають Моїсея і пророків, то навіть коли хтось вернеться з мертвих, не повірять.”
24 “Розказати все” це відгомін на обіцянку Христа: “Святий дух ... навчить вас усього, і все вам нагадає... (Іоан, 14, 26).
25 “І чи було би все це варте, на кінець”: Ця і попередня строфи наслідують Гамлетовий монолог,
“Бути чи не бути”.
26 На початку 20-го століття ще було мало гарних доріг по містах. Часто бризкали воду на дороги
щоб не підносився пил.
27 Я не принц Гамлeт: Помимо цього заперечення Пруфрок є дуже подібний до Гамлета. Вони обидва мають причину діяти, але не діють, бо спаралізовані надмірним роздумуванням над своєю ситуацією. Еліот, як мені здається , дав читачам ключ
до іронії в цьому рядку: Я не Принц Гамлет, і наміру не мав ним бути. Зверніть увагу на кінцеве
слово у цьому рядку, бути, на яке падає наголос. Ми чуємо в цім наголосі Гамлетове власне
“переважаюче питання: “Бути чи не бути?” Еліот почав писати Пруфрока в 1910-ім році.
Але в 1919-ім році він опублікував на той час дуже впливовий есей Гамлет і його проблеми,
де висловив думку, що, мовляв, Гамлет є неудачна трагедія, якій бракує “об’єктивного
корелятиву”, Пізніше Еліот відмовився від цієї оцінки.
28 Караван принца — коні, вози, слуги, почет — з яким подорожує принц.
29 Характер модельований на Розенкранцеві і Ґілденстернові.
30 High sentences — фраза, яку створив Чосер в Кентерберських оповіданнях ( Geoffrey Chaucer,
The Canterbury Tales). Значення цієї фрази, як її ужив Чосер: піднесені, серйозні,
і моральні думки, висловлені в формальній мові. Він пристосував цю фразу в “Загальнім пролозі” описуючи мову Клерка з Оксфорду.
31 Характер, модельований на Полонії й Oзірику в Гамлеті.
32 Блазень (the Fool): В трагедіях Шекспіра часто існує характер якого називають просто Блазнем, як, наприклад, королівський слуга в Королі Лірі. В Гамлеті цю ролю сповняють два гробокопателі . (Також покійний Йорик, над чиїм черепом Гамлет роздумував про ціль життя, був у житті блазнем.) Блазні не обмежені в тім, що можуть або не можуть говорити, і завжди говорять правду в очі. Їхня перша роля — це коментувати критично на все, що діється. Їхня друга роля — це внести комічне відпруження після трагічного напруження.
33 В той час, коли Еліот писав Пруфрока, поширилася нова мода — штани з манжетами.
34 Також в той час “богема” шокувала “буржуїв” незвичайною зачіскою. Поет і однокласник Еліота в Гарварді Конрад Айкен (Conrad Aiken), описав у своїй біографії сенсацію, яку викликав один з студентів повернувшись з Парижа, де він обертався серед богеми на “лівім березі”.
35 Я чув як русалки співали одна одній пісні
Навчи мене чути спів русалок.
Це гра на слова Джона Донна (John Donne, Song).