Ольга Івасюк

ЖИТТЄДАЙНИЙ ОКРАЄЦЬ ТА ЧАРІВНЕ ГОРНЯТКО

[Роксолана Зорівчак.“Боліти болем слова нашого…” — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. — 296 с; Роксолана Зорівчак: Боліти болем слова нашого…: Поради мовознавця. — 2-е вид., допрац. і доповн. — Тернопіль: Мандрівець, 2008. — 176 с.]

 

Хліб і вода — нема голода (Народна мудрість).

Не хлібом єдиним живе людина, але кожним Словом Божим ( Євангелія від Св. Луки)

Що потрібно людині, щоб вижити? Навіть дитина скаже — хліб і вода … Душа також потребує їжі і  такою поживою стає для неї Слово.

У творчому доробку відомого українського письменника Михайла  Івасюка є книга буковинських казок “Чарівне горнятко”. За легендою, богатир, щоб набратися сили до бою, п’є воду із чарівного горнятка, яке не можна вичерпати. Що ж це за така чарівна вода? Очевидно, це мова рідного народу, це та воістину невичерпна криниця, із котрої набиралося сили і натхнення не одне покоління борців за волю і долю рідного народу.

Чарівним горнятком, повним цілющої живої води із криниці мови народної, можна назвати книгу професора Р.П. Зорівчак “Боліти болем слова нашого”.  Цю книгу також можна порівняти із тим казковим життєдайним окрайцем хліба, що ніколи не закінчувався, а, навпаки, завжди оновлювався, коли його вживали до їжі. Так і з книгою Р.П. Зорівчак… Відкривши її вперше, хочеться це робити знову і знову: адже щоразу із великим здивуванням виявляєш, що невпинно знаходиш у ній все нові і нові мовні скарби. Ці дивовижні окрушини, дбайливо, немов перлини, зібрані авторкою — справжнім Митцем  Рідного Слова, — творять неповторну прикрасу — рідкісне мовне намисто. Розглянувши його, розумієш, що жодні підробки і жодні фальшиві перлини ніколи не замінять справжніх. Маю на увазі суржик і такі пихаті, показні, але зовсім чужі стихії української мови чужоземні запозичення, що так раптово і нахабно увірвалися у наші засоби інформації і, навіть, у художню (не кажучи вже про наукову) літературу.  Це так болить авторці книги і, мабуть, саме тому  у назві книги  читаємо “Боліти болем слова нашого…”.

Таке щире занепокоєння сучасним станом рідної мови і очевидна небайдужість до її подальшої долі спонукали Р.П. Зорівчак впродовж десяти років (з 1994 до 2004 року) вести рубрику мови в українській газеті “Народна воля”, що виходить у США, у Скрентоні (штат  Пенсільванія). Збагнувши актуальність боротьби  за чистоту української мови у сучасній незалежній Україні, професор Р.П. Зорівчак вирішила видати ці матеріали окремою книгою.

————
© Ольга Івасюк, 2008.

Вдумливий читач навчиться  із цієї книги абетки культури мовлення та засвоїть уроки боротьби із канцеляризмами і недолугими кальками й мовними покручами. Водночас читача заполонить ошатна та розмаїта синонімія  українського слова, він відкриє для себе чимало секретів української омонімії і, врешті-решт, збагне, що усім тим, хто насправді любить мову, слід постійно відшліфовувати своє мовлення. А ще у цій книзі знаходимо чимало захоплюючого та корисного про музику рідного слова, про словесні образи та кольореми в українській мові, словом,  про все те, що охоплює на сьогодні лінгвостилістика.

Окремі статті щедро всіяні непересічними віршовими фрагментами — справжніми шедеврами української поезії. Серед їх авторів яскравими зорями  сяють імена Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Павла Тичини, Павла Грабовського, а також Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари, Василя Стуса, Василя Симоненка, Григорія Кочура, Івана Світличного, Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Івана Драча та багатьох інших майстрів українського художнього слова.

З великою любов’ю до рідної мови авторка дбайливо зібрала і вмістила в окремій частині першого видання книги під назвою “Життя духовного основа” чудові вислови та віршові рядки про рідне слово і рідну мову.

З особливою пошаною і  великою любов’ю описує шановна авторка такі складники української соціокультури і, власне, духовності, як “український чорнозем”, “хліб”, “воля”, “садок вишневий коло хати” тощо.

Знайде тут читач і веселі іскринки щирого українського гумору, що ще раз змусять замислитись над багатьма серйозними проблемами в нашому суспільстві.

І, звичайно ж, надзвичайно багато уваги приділено у першому виданні книги проблемам сучасного перекладознавства та українського художнього перекладу у націєтворчих вимірах — адже проблеми ці на високому фаховому рівні доносить  до нас заслужений працівник освіти України, академік Академії наук вищої школи України, лауреат нагороди Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки АН ВШ України (2004) і справжній Корифей українського перекладознавства Роксоляна Петрівна Зорівчак.

А ще вона — вірна дочка свого українського народу, тому що не тільки з глибокою пошаною пише з великої літери слова  “Рідна Мова” і у присвяті книги світлій пам’яті Матусі — Лідії Юліанівни Мінко — також з великої літери пише слова “Вчитель Рідної Словесності”. Роксоляна Петрівна засвідчує цю вірність невтомною працею на ниві української словесності, неухильно виконуючи настанову Максима Тадейовича Рильського щоб дбайливо й неустанно полоти на ній бур’ян.

 Видається, що  книга Р.П. Зорівчак “Боліти болем слова нашого…” вкрай потрібна не тільки на столі сучасного філолога, а й на столі українського школяра, студента і, власне,  кожного свідомого громадянина, котрому не байдужа Рідна Мова. Підтвердження цьому й те, що друге видання книги лише нещодавно потрапило на полиці українських книгарень і вже блискавично розійшлося.

            Ольга Івасюк (Чернівці)