Наталя Лисак

Мовна ситуація і мовна політика в Республіці Ірландія та Північній Ірландії

        Авторка висловлює подяку своїм ірландським друзям, які зробили значний вклад у це дослідження: Майклу О’Салівану, Деріку Мартіну, Кольму Дойлу, Джону Севеджу.

Колись один американський літературознавець назвав Україну “слов’янською Ірландією”. Така аналогія, як ми побачимо далі, викликана не лише подібністю геополітичної ситуації цих країн, а й їхньої історії та культури. Подекуди схожість доль цих двох народів вражає, зачаровує і водночас лякає. Природно, що далі напрошується питання: а що із цього випливає? Якщо вірити в те, що нічого на світі не існує без причини, то можна припустити, що така подібність України та Ірландії є шансом для обох країн спільними зусиллями упоратися зі спільними проблемами, у тому числі з мовними.

У світлі сучасних політичних подій в Україні, які зачіпають також і мовне питання (зокрема, надання російській мові статусу другої державної), приклад мовної ситуації Ірландії може слугувати певною моделлю можливого майбутнього української мови за умов відсутності відповідального підходу держави до мовного планування і реального захисту української мови на офіційному рівні. Тому вивчення досвіду Ірландії в урегулюванні мовних питань, який був не завжди позитивним й сприятливим у стосунку до ірландської мови, саме на сучасному етапі становлення України як молодої демократичної держави може виявитися дуже корисним і запобігти  таким помилкам у сфері мовної політики, на виправлення яких знадобилися б цілі десятиліття і життя кількох поколінь. Ірландія здобула свою незалежність на кілька десятиліть раніше за Україну, а тому раніше зіштовхнулася із тими мовними питаннями, які зараз розколюють українську суспільну еліту. На питання — бути чи не бути англійській мові другою офіційною у новоствореній республіці, Ірландія свого часу дала ствердну відповідь. Із наслідками такого рішення країна розплачується до сьогодні, і, мабуть, іще не скоро можна буде повсякчас почути ірландську мову в самому серці країни — на вулицях столиці, у місті Дубліні. Таким чином, недавній досвід мовної політики Ірландії може стати для України своєрідним застереженням на майбутнє. Проте не слід вважати, що Ірландія може слугувати лише негативним прикладом невдалої й необміркованої мовної політики. На сучасному етапі ця країна розробила низку досить цікавих документів та проектів, які, сподіваємося, у майбутньому зможуть виправити похибки минулого і підняти мову із занепаду.

Ірландці (мешканці Республіки Ірландії) — на сьогодні єдиний кельтський етнос, який має власну незалежну державу. Усі ірландці володіють англійською мовою, а от ірландською — лише приблизно 1,4 мільйони, а це складає 40% від загальної кількості населення (4 млн. осіб за даними перепису населення 1996 року).

  Отже, ірландська мова має довгу історію. Однак вона мало не загинула у XIX ст. через важкі політично-соціальні умови життя її носіїв. Так, у Великій Британії, у склад якої протягом 8 століть входила Ірландія, ще з XIV ст. існували закони, що забороняли вживання ірландської мови у судочинстві й адміністрації. Великим ударом по мешканцях Ірландії, а разом з тим і по їхній мові був Великий голод 1845—1849 років. Тоді Ірландія втратила через масову еміграцію близько 1,5 млн. чол., а ще близько мільйона людей загинуло від голоду й хвороб¹. Рух за відродження ірландської мови розпочався в 1890-х роках після створення Ґельської ліги і активізації Руху за незалежність (Home rule movement), і він активно тривав у першій чверті ХХ ст. завдяки діяльності Ірландської республіканської армії (IRA) та політичної партії Шин Фейн (ірл. Sinn Fйin — “Ми самі”), що згодом стала найвпливовішою республіканською про-ірландською партією Північної Ірландії, якою вона є й до сьогодні.

————
[1] Маккормак Джон. Історія Ірландії, — К., 2006. — С. 164.

 

  Слід також відзначити напружену геополітичну ситуацію в Північній Ірландії. Із 1922 року на мапі світу з’явилися “дві Ірландії” — одна автономна (як британський домініон) Південна Ірландія, яка стала з 1949 року незалежною республікою, та Північна Ірландія, що за англо-ірландським договором 1922 року залишилася у складі Великої Британії на правах автономії. Збройними зусиллями Ірландської республіканської армії прихильники концепції “єдиної Ірландії” намагалися у 1970-х роках відірвати Північну Ірландію від Британії. Однак вони не досягли бажаного, бо в тому регіоні проживає значна частина уніоністів, тобто прихильників перебування Північної Ірландії і надалі у складі Об’єднаного королівства. Ситуація ускладнюється ще й міжконфесійною ворожнечею. Так, католики Північної Ірландії здебільшого є прибічниками ірландської мови та воліють приєднання до Республіки Ірландія. Протестанти ж чинять опір розповсюдженню ірландської мови і не бажають виходу Північної Ірландії з-під влади королеви. У такій ситуації ірландській мові досить нелегко прокладати собі шлях у школи й університети Північної Ірландії. Щоправда, навіть у такому неспокійному регіоні буквально нещодавно крига скресла. Так, уряд Британії восени 2006 року підписав із Північною Ірландією Договір, який повертає у Північну Ірландію внутрішній уряд (у зв’язку з тривалою нестабільною ситуацією в регіоні Північна Ірландія до 1998 року керувалася напряму з Лондона) через ініціацію парламентських виборів, що відбулися навесні 2007 р., а також гарантує права ірландській мові. Зараз триває підготовка до прийняття дуже важливого документу щодо захисту ірландської мови — Акту ірландської мови (Irish language act). Ми окреслили тут ситуацію в регіоні Північної Ірландії, щоб пояснити правомірність подальшого підходу до аналізу мовної ситуації і політики в кожній із двох “Ірландій” окремо.

 

Мовна політика в Республіці Ірландія та Північній Ірландії

 

Перед тим, як перейдемо до безпосереднього розгляду мовної політики Ірландії, вдамося до невеликого теоретичного екскурсу в саме це поняття. За М. Стріхою¹, мовна політика — це комплекс цілей та принципів, що визначають регулювання мовних практик у різних сферах життя держави й суспільства, а також сукупність правових, адміністративних та господарчих механізмів, через які здійснюється згадане регулювання. Термін “мовна політика” об’єднує поняття офіційної (державної) мови, мови шкільництва, засобів масової інформації та інших суспільних сфер. Серед цілей мовної політики М. Стріха визначає забезпечення владою суспільної однорідності в державі, у багатонаціональних демократичних країнах — правового забезпечення безконфліктного існування різномовних спільнот, а в державах із значними етнічними меншинами — засобом забезпечення культурних прав цих меншин (політика “багатокультурності”)².

  Р. Белл³ виділяє дві головні цілі мовної політики — ефективне керування державою (політична інтеграція) і надання громадянам  відчуття одностайності, що забезпечує національну єдність (соціально-культурна інтеграція). Щасливою є та нація, в якій одна мова виконує ці дві функції. Виходячи із цих двох функцій мови, дослідник розрізняє поняття “національної” і “офіційної” мови⁴. Національну мову він визначає як код, що обраний для досягнення мети націоналізму, тобто соціально-культурної інтеграції. Офіційна ж мова має державницькі функції, тобто йдеться про політичну інтеграцію. У випадку Ірландії слід говорити про офіційний білінгвізм, тому ці дві зазначені функції виконуються двома різними мовами — англійською й ірландською. Р. Белл вважає мовну політику Республіки Ірландія унікальною, оскільки національна самосвідомість громадян привела до вибору місцевої мови з малим колективом її носіїв як першої державної й національної⁵.

————
¹ Стріха М. Мовна політика й мовне законодавство України. — http://www.vesna.org.ua/txt/konf/mp2000/03.html
² Там само.
³ Белл Р. Социолингвистика: цели, методы и проблемы. — М., 1980. — С. 222.
⁴ Там само — С. 223.
⁵ Белл Р. Социолингвистика: цели, методы и проблемы. — М., 1980. — С. 220.
 

  Розглянемо тепер коротко головні типи мовної політики. Р.Белл виділяє три: тип А, B і C¹. Зупинимося на кожному з них. Тип мовної політики А передбачає відсутність у державі “великої традиції” (комплексу спільних для всього населення культурних ознак — мови, історії, релігії, літератури та ін.). Тоді приймається курс на створення екзоглосної держави зі збереженням мови колишніх колонізаторів як офіційної на тлі великої кількості місцевих нестандартних мов. Мовна політика типу В є повною протилежністю попередньої. Вона застосовується в державі, де існує “велика традиція”, а отже, значна соціально-культурна й політична єдність. Тому одна мова виконує обидві функції — національну й державницьку. Мовне планування типу С є поєднанням принципів двох попередніх типів. Воно придатне для держави з кількома “великими традиціями” — суперниками. Стосунки місцевих еліт кожної “великої традиції” часто визначає протистояння, що спричинює посилення в державі сепаратистських тенденцій. Найчастіше така проблема вирішується шляхом збереження мови колишніх завойовників як стандартної офіційної поряд з однією чи кількома місцевими мовами. Таким чином, політика типу С є “тимчасовим” прийняттям політики типу А із проголошеним наміром перейти до політики типу В, як тільки це видасться можливим. Така мовна політика в державі вимагає від громадян володіння двома або навіть трьома мовами.

  Республіка Ірландія обрала саме останній тип С мовної політики у зв’язку з історично-суспільними причинами й умовами. Ірландія має дві офіційні державні мови — ірландську й англійську, закріплені в чинній конституції (1937 р.).

  Для точнішого висвітлення законодавчої бази щодо офіційних мов розпочнемо огляд державних документів із Конституції Ірландської Вільної Держави (Saorstбt Йireann), ?рийнятої 1922 р.² Нова Конституція 1937 року³ закріплювала за державою назву Ірландія (назву Республіка Ірландія вона отримала 1949 року). Стаття 8 цього документу майже дослівно повторює статтю 4 попередньої конституції: “The Irish language as the national language is the first official language. The English language is recognised as a second official language. Provision may, however, be made by law for the exclusive use of either of the said languages for any one or more official purposes, either throughout the State or in any part thereof”. Наведемо цю статтю в перекладі: “Ірландська мова як національна є першою офіційною мовою. Англійська мова визнається другою офіційною мовою. Однак можуть прийматися постанови для вибіркового вживання одної з цих зазначених мов в офіційних цілях як загалом по державі, так і в будь-якій її частині зокрема”. Крім того, стаття 25 закріплює перевагу ірландськомовного варіанту тексту цієї конституції та інших офіційних документів над англомовним, якщо між двома варіантами буде виявлена якась невідповідність. Як і в попередній конституції, в англійській версії нині чинної Конституції ірландською мовою вживається ряд усталених юридичних термінів на зразок Йire (Ірландія), Taoiseach (Прем’єр-Міністр) та ін.

  Схарактеризуємо інші важливі державні документи в галузі мовного планування. Слід зазначити, що найважливіші державні документи публікуються в двох варіантах — ірландському й англійському. Це є виявом бажання держави забезпечити не лише номінальну, а й фактичну двомовність Ірландії. Усі найголовніші державні документи доступні також і в Інтернеті неодмінно в двох варіантах.

  Закон про офіційні мови, “Official languages bill” (2002)⁴, спираючись на Статтю 8 Конституції, ставить за мету поширення використання ірландської мови в державному офіційному секторі, забезпечення рівноправного вживання обох офіційних мов у всіх адміністративних сферах і гілках влади та в судочинстві, а також створення посади Комісара з офіційних мов (An Coimisinйir Teanga) для забезпечення виконання цього закону. Пізніше був ухвалений цей доопрацьований Закон під трохи зміненою назвою “Official Languages Act” (2003)⁵. Цей закон поділяється на такі частини щодо забезпечення функціонального білінгвізму у різних сферах: використання офіційних мов органами державного керування, громадськими установами й організаціями, а також в найменуванні вулиць і місцевостей. Зокрема, Акт надає право членам Парламенту Республіки Ірландія (Oireachtas) вживати будь-яку з двох офіційних мов. Так само будь-яка з офіційних мов може вживатися на судових засіданнях. Кожній зі сторін при цьому має бути забезпечене право вживати бажану для неї офіційну мову, з цією метою клієнтам надаються усні перекладачі. Громадські організації у свою чергу зобов’язуються вести діловодство однією з офіційних мов, публікувати обома мовами свої найголовніші документи й звіти, відповідати на кореспонденцію, написану ірландською мовою, цією ж мовою.

————
¹ Белл Р. Социолингвистика: цели, методы и проблемы. — М., 1980. — С. 227 — 229.
² Constitution of the Irish Free State. — http://en.wikipedia.org/wiki/Constitution_of_the_Irish_Free_State
³ BUNREACHT NA hÉIREANN — Full text of the Constitution of Ireland, 1937. — http://www.taoiseach.gov.ie/attached_files/html%20files/Constitution%20of%20Ireland%20(Eng).htm
⁴ Official languages bill. — http://www.irlgov.ie/bills28/bills/2002/2402/b24b02s.pdf
⁵ Official Languages Act. — http://www.achtanna.ie/en.act.2003.0032.1.html

 

  Переглянувши деякі сайти офіційних установ й організацій, можемо констатувати, що загалом Акт успішно втілюється в життя, принаймні на рівні публікацій документів двома офіційними мовами. Що ж до усного вживання обох мов, то в двопалатному Парламенті Ірландії англійська мова має значну перевагу, відсуваючи ірландську десь на третій план. Справа в тому, що система симультанного усного перекладу під час сесійних обговорень ще не налагоджена, а ірландською мовою володіє лише невелика частина депутатів¹. Тому в ірландському Парламенті наразі панує англійська мова.

  Акт також зобов’язує місцеву владу затвердити ірландськомовні назви регіонів, населених пунктів та вулиць. Дорожні знаки поза Gaeltacht-ами, що вказують назви місцевостей, а також вулиць, мають бути написані обома офіційними мовами. В ірландськомовних ареалах за Законом про назви місцевостей (An tOrdъ Logainmneacha (Ceanntair Gaeltachta), 2004)², вимагається зберігати місцеві, тобто ірландські топонімічні назви, а також дозволяються одномовні ірландські написи.

Захистом і поширенням ірландської мови в Ірландії займаються спеціальні мовні організації як державні, так і волонтерні. Головною державною організацією, що протегує ірландську мову на всьому острові Ірландія є Foras na Gaeilge³ (Інститут із розвитку ірландської мови), заснована 2 грудня 1999 року. Вона перейняла на себе функції державних організацій із мовних питань, що діяли раніше і влилися в цей новостворений орган: Bord na Gaeilge, An Gъm, та An Coiste Tйarmaнochta⁴. У Північній Ірландії Foras na Gaeilge діє як складова частина спільної організації із захисту ірландської мови та мови ольстерських шотландців — Північно-Південного мовного комітету (The North/South Language Body)⁵. На Foras na Gaeilge покладено дорадчі функції щодо використання ірландської мови в адміністративній сфері, у громадських і волонтерних установах. Вона також створює по всій Ірландії недержавні доброчинні організації зі сприяння розвитку ірландської мови. За Foras na Gaeilge закріплені такі функції (інформацію взято з офіційного сайту цієї організації)⁶:

- Сприяння розвитку ірландської мови;

- Полегшення й заохочення її вживання в мовленні й на письмі в громадському й приватному житті в Республіці Ірландія та Північній Ірландії (згідно з Європейською хартією регіональних або міноритарних мов), де існує потреба в цій мові;

- Консультування адміністративних, громадських та інших установ у приватній і волонтерній сферах;

- Підтримка необхідних проектів, ґрантодавчих організацій і груп;

- Підтримка досліджень, кампаній сприяння розвитку ірландської мови, а також зв’язків із громадськістю та мас-медіа;

- Розробка термінології та словників;

- Підтримка ірландськомовної освіти й навчання ірландської мови.

Для забезпечення виконання цих функцій в межах Foras na Gaeilge створено відповідні департаменти⁷: Суспільний сектор і сфера бізнесу, Громадський сектор і мистецтво; Сфера зв’язків організації з громадськістю і маркетинг (створення позитивного іміджу цієї організації та ірландської мови); Сфера фінансів, людських ресурсів та інформаційних технологій; Розповсюдження книжок ірландською мовою через Агентство розповсюдження книг (БIS), а також шкільних підручників та навчальних матеріалів через видавництво An Gъm; Комітет із термінології — An Coiste Tйarmaнochta (?ироблення і стандартизація ірландськомовної термінології); Департамент корпоративного мовного планування (підготовка досліджень і щорічних звітів щодо виконання програми організації); Департамент освіти.

————
¹ République d’Irlande. — http://www.tlfq.ulaval.ca/axl/europe/irlande.htm
² Irish language — Wikipedia, the free encyclopedia. — http://en.wikipedia.org/wiki/Irish_language#searchInput
³ Foras na Gaeilge. — http://www.gaeilge.ie/
⁴ Foras na Gaeilge — Wikipedia, the free encyclopedia. —  http://en.wikipedia.org/wiki/Foras_na_Gaeilge
⁵ Там само.
⁶ Foras na Gaeilge. — http://www.gaeilge.ie/foras/default.asp?catid=13
⁷ Foras na Gaeilge. — http://www.gaeilge.ie/foras/default.asp?catid=49
 

  Мабуть, найвідомішою, найвпливовішою і найстарішою недержавною організацією, що займається захистом ірландської мови, є Ґельська ліга (Conradh na Gaeilge). Вона була заснована 1893 р. у Дубліні й стала провідною організацією з підтримки відродження ірландської мови на початку ХХ ст.¹ Хоча з тих пір Ґельська ліга дещо втратила популярність і ділить роль захисника ірландської мови з іншими новоствореними волонтерними організаціями, вона все ж продовжує активну діяльність в цьому напрямку. Ґельська ліга визначає такі свої завдання (дані з офіційного сайту організації)²:

- створення вільного національного ірландськомовного середовища;

- кінцева мета — ірландськомовна Ірландія;

- поширення цієї концепції Ліги у суспільстві.

Ґельська ліга у рамках співробітництва із громадськістю заснувала свої департаменти і вільні юридичні консультаційні центри (Ionaid Saor Chomhairle Dlн) у багатьох частинах Ірландії, а також бере активну участь в організації культурних фестивалів An tOireachtas і Seachtain na Gaeilge, які також допомагають популяризувати ірландську мову й культуру в суспільстві³.

  Pobal⁴ — це ще одна державна організація, яка дбає також зокрема й про захист ірландської мови. Pobal здійснює різноманітні проекти й дослідження, публікує щорічні звіти, пов’язані з різними сферами діяльності ірландських спільнот. З одним дуже важливим таким документом ознайомимося трохи пізніше в цьому розділі, коли мова йтиме про мовну політику щодо ірландської мови в Північній Ірландії.

  Отже, як видно з усього вищесказаного, в Ірландії існують й активно діють державні й волонтерні організації із захисту ірландської мови. Республіка Ірландія прийняла чимало законів, що гарантують ірландській мові рівні права з англійською. У наступному розділі ми намагатимемося схарактеризувати, як ці закони втілюються в життя в головних суспільних сферах. А зараз розглянемо питання статусу ірландської мови в Північній Ірландії і окреслимо законодавчу базу в цій галузі.

  Північна Ірландія (Tuaisceart Йireann), як відомо, входить до складу Великої Британії. Тому офіційною мовою тут вважається лише одна — англійська, хоча загалом не існує такого британського закону, який би офіційно закріплював за англійською мовою цей статус. Ірландська мова визнається регіональною або міноритарною мовою згідно з Європейською хартією регіональних або міноритарних мов, ратифікованою Великою Британією 1 липня 2001 року⁵. Але спочатку зупинимося на попередніх документах, що скеровані на захист і збереження ірландської мови.

  У Белфастській угоді (The Belfast (Good Friday) Agreement ), підписаній 1998 року між Британією та Ірландією за підтримки більшості політичних партій Північної Ірландії, мовиться про “важливість вияву поваги, розуміння й толерантності щодо мовного різноманіття, зокрема й до ірландської мови в Північній Ірландії, мови ольстерських шотландців та мов різних етнічних груп”. У зв’язку з цим британський уряд узяв на себе певні зобов’язання щодо захисту і поширення ірландської мови⁶. Так, зокрема Об’єднане королівство зобов’язалося вжити необхідних заходів для поширення ірландської мови у різних сферах громадського життя, а також надавати фінансову допомогу для створення фільмів і телепрограм ірландською мовою⁷.  Об’єднана декларація 2003 р. підтвердила подальше виконання британським урядом умов Белфастської угоди щодо поширення ірландської мови, зокрема йшлося й про забезпечення трансляції ірландськомовного телеканалу TG4 на території Північної Ірландії⁸.

————
¹ Conradh na Gaeilge — Wikipedia, the free encyclopedia. — http://en.wikipedia.org/wiki/Gaelic_League
² Conradh na Gaeilge. — http://www.cnag.ie
³ Conradh na Gaeilge — Wikipedia, the free encyclopedia. — http://en.wikipedia.org/wiki/Gaelic_League
⁴ Pobal. — http://www.pobal.ie/
⁵ The Implementation of the Charter with Regard to the Irish Language July 2002-2005, — Pobal. — P. 11. — http://www.pobal.org/english/docs/tua.cairt.b.pdf
⁶ Consultation Paper on Proposed Irish Language Legislation for Northern Ireland, 2006. — http://www.dcalni.gov.uk/proposed_irish_language_legislation.pdf
⁷ Там само — Р.79.
⁸ Consultation Paper on Proposed Irish Language Legislation for Northern Ireland, 2006. — Р. 7. -
http://www.dcalni.gov.uk/proposed_irish_language_legislation.pdf

 

Нещодавній Святоандрійський Договір, або ж Акт Північної Ірландії (Northern Ireland (St Andrews Agreement) Act), підписаний 2006 р. між Британією й Північною Ірландією, зобов’язує уряд останньої прийняти стратегічний документ на захист прав ірландської мови¹. Цей документ, відомий під назвою “Закон про ірландську мову” (Irish Language Act), перебуває зараз на стадії останніх консультацій й доопрацювань перед ухваленням. Закон має бути спрямований на захист ірландської мови у всіх сферах громадського життя і є аналогом британських законів щодо шотландської мови в Шотландії (2005) та валлійської мови в Уельсі (1993). У середовищі мовних організацій триває дискусія щодо внесення в законопроект пункту про надання ірландській мові в Північній Ірландії статусу другої офіційної (як відомо, Європейська Хартія не забороняє надавати регіональній мові статусу офіційної). Прибічниками такого формату Закону є вже згадана організація  Pobal й уряд Республіки Ірландія.

  Тепер звернемося до міжнародного права у сфері мовних питань. Як ми вже зазначали раніше, Британія ратифікувала зокрема й щодо ірландської мови в Північній Ірландії Хартію регіональних або міноритарних мов. Стаття 1 цього документа визначає цей термін як “мови, що традиційно вживаються в межах певної території Держави і відрізняються від офіційної мови (або мов) цієї Держави”².  За виконанням положень Хартії щодо ірландської мови стежить організація Pobal, яка періодично публікує свої звіти з цього питання. Нижче ми коротко розглянемо звіт цієї організації за 2002 — 2005 рр.³. Цей документ цікавий тим, що він доповнює офіційну статистику коментарями щодо реального стану справ з ірландською мовою у різних сферах суспільного життя. Так, на думку членів організації, британський уряд обрав тактику мінімалістського підходу до захисту ірландської мови, оскільки щодо останньої було ратифіковано лише 36 пунктів з Частини ІІІ Хартії (можливий мінімум — 35, а максимум — 68). Для порівняння, щодо шотландської мови було ратифіковано 38 пунктів, а щодо валлійської — 52. Виходячи з цього, Pobal закидає британському уряду “особливе” ставлення до ірландської мови. Поки що обмежимося цими зауваженнями, а подальший розгляд виконання Хартії продовжимо принагідно у наступному розділі.

  Назвемо головні мовні організації, які протегують ірландську мову в Північній Ірландії. Передусім це вже згадувана загальноірландська державна організація Foras na Gaeilge, що діє за міжурядовою домовленістю по всьому острову. Вона є складовою частиною Північно-Південного мовного комітету (The North/South Language Body, An Foras Teanga )⁴, заснованого 1999 р. в рамках британсько-ірландської угоди. Комітет має зобов’язання підтримувати та спонсорувати ряд організацій, що захищають ірландську мову: Comhdhбil Nбisiъnta na Gaeilge (?аціональний конгрес ірландської мови), Gael Linn (недержавна культурницька організація, що поширює ірландську мову через традиційну ірландську музику), Conradh na Gaeilge (Ґельська ліга), An tOireachtas (Легіслатура з ірландської мови), An Comhlachas Nбisiъnta Drбmaнochta (?аціональна асоціація з драматургії — культурницька організація, що займається розвитком театрального мистецтва ірландською мовою), Cumann na bhFiann (організація ірландської молоді), Comhluadar (асоціація для батьків, що виховують дітей ірландською мовою) і Iontaobhas Ultach (ольстерська організація сприяння поширенню ірландської мови, що фінансується Foras na Gaeilge)⁵. На закінчення попереднього розгляду мовної політики Північної Ірландії наведемо один приклад із співжиття англійської й ірландської мов. Maire Nic An Bhaird, 25 років, — вчителька ірландської мови з Белфаста, потрапила восени 2006 р. під судовий процес⁶. Дівчина просто розмовляла на вулиці зі своїми друзями ірландською мовою. Поліцейському, що проходив поруч, це не сподобалося, і він почав вимагати, щоб вона розмовляла англійською. Проте Maire Nic An Bhaird  не перейшла на англійську, відстоюючи своє право розмовляти ірландською мовою. Охоронцю порядку здалося, що дівчина вигукувала ірландською мовою республіканські гасла, і на цій підставі він її заарештував. Після кількамісячних судових слухань цієї справи дівчині врешті було висунуто штраф за “поведінку, що порушує правопорядок”. Обурена такою позицією держави щодо ірландської мови ірландська громада цікавиться, чи не вважатиметься голосне читання ірландської абетки за прояв “поведінки, що порушує правопорядок”⁷.  Важливим напрямом мовної політики Ірландії є захист ірландськомовних ареалів, тобто Gaeltacht-ів. Спочатку окреслимо саме це поняття і локалізуємо його на місцевості. Для спільнот, що проживають в цих ареалах, ірландська мова є рідною. Взагалі, Gaeltacht-и можна назвати залишковими острівцями справжньої ірландської культури, де проживає ще не зовсім асимільоване Британією ірландськомовне населення й існує повноцінне ірландськомовне середовище. Gaeltacht-и у своїй більшості є селами, або скупченням сіл, віддалених від великих міст. Подекуди це зовсім глухі місця, куди ще не увірвалася сучасна цивілізація, через що цим ареалам вдалося й до сьогодні зберегти мову своїх батьків. Проте біда Ірландії не лише в збереженні невеликої кількості цих ареалів, які поступово зменшуються, а й у їхній просторовій розкиданості по країні. Тривала ізоляція цих ареалів один від одного спричинилася до виникнення великої різниці між їхніми діалектами й говірками, і через це поки що не вдається розробити мовний стандарт ірландської мови, який би прийняло суспільство.

  Кордони Gaeltacht-ів офіційно встановлені державою в 1950-х рр. Ірландськомовні ареали в основному зосереджені на крайніх західних узбережжях острова й існують у таких графствах: у графстві Ґолвей (включаючи регіони Коннемари, Аранських островів, Караное і Спідал), на західному узбережжі графства Донеґол та регіоні, відомому під назвою Тірконнел; на півострові Дінгл, що в графстві Керрі. Менші ірландськомовні ареали також існують в графствах Майо, Міт,  Вотерфорд та Корк⁸.

————
¹ Там само — Р.9.
² European Charter for Regional or Minority Languages. — http://conventions.coe.int/treaty/en/Treaties/Html/148.htm
³ The Implementation of the Charter with Regard to the Irish Language July 2002-2005, — Pobal. — P. 11. — http://www.pobal.org/english/docs/tua.cairt.b.pdf
⁴ The North/South Language Body. — http://www.northsouthministerialcouncil.org/index/north-south-bodies/language_body.htm
⁵ Consultation Paper on Proposed Irish Language Legislation for Northern Ireland, 2006. — Р. 8. — http://www.dcalni.gov.uk/proposed_irish_language_legislation.pdf
⁶ Irish language teacher in Belfast guilty of disorderly behaviour. — http://www.breakingnews.ie/ireland/?jp=CWSNSNQLCWSN
⁷  (Y)our day will come. — Language Log. — http://itre.cis.upenn.edu/~myl/languagelog/archives/2007_02.html
⁸ Irish language. — Wikipedia the free encyclopedia.- http://en.wikipedia.org/wiki/Irish_language#searchInput
 

  Найбільшим  Gaeltacht-ом є регіон Ґвідор (Gaoth Dobhair), що в графстві Донеґол. Найпотужнішими за чисельністю населення є ірландськомовні ареали Південної Коннемари, на заході півострова Дінгл і на північному заході Донеґолу. Ці регіони часто ще називають Fнor-Ghaeltacht, тобто “справжніми ірландськомовними ареалами”. Загальна кількість населення в них складає приблизно 20,000 осіб, з яких майже 80% вживають ірландську мову щоденно. Найвищі показники щоденного вжитку ірландської мови зафіксовані у селі Росмак (Ros Muc), що в графстві Ґолвей, — 91%, та в селищі Бладі Форленд (Cnoc na Fola) в Донеґолі (88-89%)¹.

  У Республіці Ірландія існує спеціальний державний орган, який відповідає також і за мовне планування в Gaeltacht-ах. Це “Міністерство у справах ірландських спільнот, сільської місцевості й ірландськомовних ареалів”². Воно було засноване у 2002 р. і має 6 філій по країні. Міністерство втілює в життя ряд соціальних, економічних і культурних програм. Цей орган перебрав на себе функції колишнього “Міністерства у справах мистецтва, культурної спадщини, ірландськомовних ареалів й островів”. Міністерство займається розробкою щорічних і довгострокових планів усебічного розвитку Gaeltacht-ів (також і мовної політики), здійснює відповідні дослідження й публікує щорічні звіти. Таким чином, в цих ареалах діють спеціальні програми із розвитку й поширення ірландської мови в системі шкільної освіти, бізнесу, культури. Велика увага приділяється залученню молоді до участі в цих програмах, оскільки саме вона покликана зберегти й у майбутньому передати нащадкам мову своїх батьків.

————
¹ Irish language. — Wikipedia the free encyclopedia.- http://en.wikipedia.org/wiki/Irish_language#searchInput
² An Roinn Gnóthaí Pobail, Tuaithe agus Gaeltachta (Department of Community, Rural and Gaeltacht Afairs). -http://www.pobail.ie/en/

 

 

Ірландська мова як мова культури

 

Ірландська література дала світові чимало визначних постатей (досить згадати лише Дж. Джойса, В. Єйтса, С. Беккета). Проте протягом останніх кількох століть вона здебільшого творилася мовою панівної нації — англійською. Не багато змінилося й зараз. Найпопулярніші сучасні автори стають відомими завдяки вибору англійської мови як інструменту для своєї творчості. Ірландськомовні ж письменники, хоч якими видатними вони б були, здебільшого залишаються маловідомими світові. Серед останніх траплялися такі, що забороняли перекладати англійською мовою свої твори (наприклад, письменник Mбirtнn У Cadhain (1906—1970). ?к це було свого часу і в Україні, автор міг вийти на світовий рівень (або принаймні хоч на європейський) лише через домінантну мову — англійську в Ірландії і відповідно російську в Україні. Інакше він лишався відомим тільки малій частині своїх співвітчизників.

  У кіномистецтві ірландська мова представлена ще слабше, ніж у літературі. На це існує кілька причин, головна з яких фінансова. Уряд і приватні кінокомпанії не бажають витрачати гроші на продукт, який не користуватиметься попитом. Таким продуктом поки що лишаються ірландськомовні кінострічки. Тому в ірландському кіномистецтві головні позиції зараз займають спільні європейські проекти англомовних фільмів, зрідка із ситуативними вкрапленнями ірландської для кращого відображення колориту чи достовірності ситуації. Здебільшого це історичні фільми та документалістика про минуле ірландського народу. Так, серед нещодавніх таких фільмів є прекрасна кінострічка “Вітер, що гойдає ячмінь” (The Wind That Shakes The Barley), яка здобула 2006 року Золоту пальмову гілку на Канському кінофестивалі. Фільм розповідає про буремні роки боротьби Ірландії за незалежність та братовбивчу громадянську війну на початку ХХ ст. Ірландська мова там трапляється лише один раз на початку фільму в епізоді з ірландськими селянами. На жаль, знімати повністю ірландськомовний фільм поки що фінансово не вигідно.

  Здебільшого англомовні й інші іноземні фільми не дублюються ірландською мовою через низький рівень зацікавлення в цьому глядачів, бо усі вони все одно володіють англійською. Проте був дубльований другий фільм із серії про Гаррі Поттера, а також існують книжки про нього в ірландському перекладі. З іншого боку, телепередачі й телесеріали на ірландськомовному каналі “TG4” виходять в ефір з англійськими субтитрами, збільшуючи таким чином глядацьку аудиторію каналу ще й за рахунок англомовних споживачів. Ірландськомовне театральне мистецтво існує здебільшого в Gaeltacht-ах, проте є й невеличкі театральні трупи в інших містах. Comhlachas Nбisiъnta Drбmaнochta¹ (Національна асоціація з драматургії) є організацією, що займається поширенням ірландської мови в театрі. Вона здійснює постановки ірландськомовних п’єс по всій Ірландії.

————
¹ Comhlachas Nбisiъnta Drбmaнochta. — http://www.drama-gaeilge.com/

 

  Крім того, щорічно організовуються культурні фестивалі на зразок Seachtain na Gaeilge (ірл. “тиждень ірландською”), що проходить під девізом “Croн na Teanga — It’s You!”, тобто “Серце мови — це ти!”. Цей фестиваль народної і сучасної ірландської музики й танцю поширився й за межі Ірландії і привертає увагу чималої публіки з Ірландії та інших країн. Такі заходи відіграють велику роль у популяризації ірландської культури й мови не лише серед самих ірландців. На тлі численних спроб в основному з боку напівдержавних і волонтерних організацій зробити ірландську мову хоч трохи активнішим учасником громадського життя нам все ж доводиться констатувати той факт, що національна мова слабко присутня у найважливіших галузях суспільного життя. Назагал вона поки що лишається мовою нечисленної групи природних носіїв і активістів. Скидається на те, що здобувши незалежність, державні посадовці заспокоїлись і активно не працюють над тим, щоб піднести дійсний статус національної мови в державі. Тому ініціативу в промоції ірландської мови перебрали на себе численні волонтерні організації. Наостанку слід зазначити, що існують як позитивні (заснування ірландськомовного телеканала, а також газет і радіостанцій), так і негативні (скорочення кількості ірландськомовного населення в Gaeltacht-ах) тенденції й результати державної мовної політики. За умов збереження такої активності серед громадських організацій та посилення відповідної роботи державних структур у майбутньому можна сподіватися на досягнення позитивних результатів щодо поширення ірландської мови серед населення.