Помер Нобелівський лауреат Гарольд Пінтер
Гарольд Пінтер, британський драматург і поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 2005 року, помер 24 грудня 2008 р. на 79 році життя від раку. Про смерть поета повідомила його вдова леді Антонія Фрезер. Пінтер народився 10 жовтня 1930 року в Лондоні. Прем’єра його першої п’єси «День народження» (The Birthday Party), відбулося 1957 року в Бристольському університеті. Інші відомі драми Пінтера — «Сторож» (The Caretaker), «Колекція» (The Collection), «Коханець» (The Lover), «Чаювання» (The Tea Party), «Повернення додому» (Homecoming). Також автор відомий завдяки сценаріям, зокрема, до трилогії Джозефа Лоузі «Слуга» — «Нещасний випадок» — «Посередник», до «Меморандуму Квіллера» Майкла Андерсона, до «Жінки французького лейтенанта» Карла Райша. Пінтер мав ліві переконання і критикував дії Великобританії у Югославії та Іраку. Він був кавалером ордену Британської імперії, ордену Честі, ордену Почесного легіону, лауреатом багатьох нагород, у тому числі премій Кафки, Піранделло, Шекспіра, театральної премії імені Лоуренса Олів’є, французького призу «Мольєр», почесним доктором наук півтора десятків європейських університетів.
Пропонована невелика п’єса «Новий світоустрій» — перша публікація Пінтера у «Всесвіті»
Гарольд ПІНТЕР
НОВИЙ СВІТОУСТРІЙ
З англійської переклала Катерина БОРИСЕНКО
Чоловік із зав’язаними очима сидить на стільці.
Двоє (ДЕЗ і ЛАЙНЕЛ) дивляться на нього.
ДЕЗ. Хочеш знати щось про цю людину?
ЛАЙНЕЛ. Що?
ДЕЗ. Він не має жодного уявлення про те, що ми йому збираємося зробити.
ЛАЙНЕЛ. Справді, не має.
ДЕЗ. Так. Він і не здогадується про все те, що ми зможемо йому зробити.
ЛАЙНЕЛ. Що ми зможемо йому зробити.
ДЕЗ. Що зможемо.
Пауза.
Так. Щось. Ми зробимо щось.
ЛАЙНЕЛ. Хоча інколи ми робимо все.
ДЕЗ. Хоча це може бути неефективно.
ЛАЙНЕЛ. Фігня.
Вони розглядають чоловіка. Він непорушний.
ДЕЗ. Але ж ось він! Ось він сидить тут і не має ані найменшого уявлення про те, що ми йому зробимо.
ЛАЙНЕЛ. Так. Хіба, може, ледь здогадується.
ДЕЗ. Ледь здогадується. Можливо.
ДЕЗ схиляється над чоловіком.
Що? Що ти кажеш?
Випростовується.
Тоді розпочнімо. Він ледь здогадується про те, що ми можемо йому зробити і що насправді зробимо.
ЛАЙНЕЛ. Або його дружині. Не забувай про його дружину. Він ледь здогадується про те, що ми можемо зробити з його дружиною.
ДЕЗ. Так, можливо, здогадується. Себто, здогадувався. Може, він читає газети.
ЛАЙНЕЛ. Які газети?
Пауза.
ДЕЗ. Ти маєш рацію.
ЛАЙНЕЛ. Що ж це за б...? Хто він — якийсь селюк чи проповідник?
ДЕЗ. Він траханий селюцький проповідник.
ЛАЙНЕЛ. Хто? А його дружина?
ДЕЗ. Жінки не мають нахилу до теології.
ЛАЙНЕЛ. О, я не знаю. Я зазвичай обговорюю це питання зі своєю матір’ю — і доволі часто.
ДЕЗ. Яке питання?
ЛАЙНЕЛ. О, ти знаєш. Бабські уявлення про теологію.
Пауза.
ДЕЗ. І що вона каже?
ЛАЙНЕЛ. Вона каже...
ДЕЗ. Що?
Пауза.
ЛАЙНЕЛ. Не можу пригадати.
Обертасться до чоловіка на стільці.
Твою мать.
ДЕЗ. Трахана свиня.
Вони обходять довкола стільця.
ЛАЙНЕЛ. Ти знаєш, що мене насправді засмучує?
ДЕЗ. Що?
ЛАЙНЕЛ. Рівень байдужости довкола нас. Гадаю, цей х...
ДЕЗ. Минулого разу ти назвав його б...
ЛАЙНЕЛ. І що?
ДЕЗ. Ти назвав його минулого разу б... Зараз ти назвав його х... Скільки ще тобі казати! Ти мусиш визначити дефініції своїх термінів і виструнчити їх. Ти не можеш називати його зараз б..., а за п’ять хвилин х... Ці терміни взаємозаперечні. Ти втратиш лице в будь-якій лінгвістичній суперечці. Май це на увазі.
ЛАЙНЕЛ. Господи! Я мушу?
ДЕЗ. Аякже. Ти знаєш, що це для тебе значить. Ти знаєш, що мова значить для тебе.
ЛАЙНЕ. Так. Знаю.
ДЕЗ. Добре, знаєш. То подивися на цього чоловіка. Він чудовий приклад. Хочеш почути мою думку? Перш ніж прийти сюди, він був дуже крутим, він ніколи не замовкав і ніколи не переставав досліджувати знані істини. Зараз же його сповнюють передчуття про те, що з ним станеться — і він про все забув, йому нема що сказати. Він більш-менш вгамувався. Гадаю, ще недавно цей тип був людиною переконань. Чи не так, людино принципів? А зараз він просто х...
ЛАЙНЕЛ. Або б...
ДЕЗ. І ми ніколи не закінчимо з ним. Бо ми й не починали.
ЛАЙНЕЛ. Ми ніколи не закінчимо з ним. Ми ніколи не закінчимо! Так, бо ми не починали.
ДЕЗ. Крім того, сюди ще прийде його дружина.
ЛАЙНЕЛ. Добре. Ми не закінчимо з ним. Ми навіть не починали. І ми також не закінчимо з його дружиною.
ДЕЗ. Ми ніколи не починали.
ЛАЙНЕЛ закриває обличчя рукою і плаче.
Чого ти плачеш?
ЛАЙНЕЛ. Я це люблю. Я це люблю. Я це люблю.
Він стискає ДЕЗА за плечі.
Послухай. Я повинен тобі сказати. Я маю що тобі сказати. Мушу сказати.
ДЕЗ. Добре. Чудово. Продовжуй. Що ще? Скажи.
Пауза.
ЛАЙНЕЛ. Я відчуваю очищення.
Пауза.
ДЕЗ. Так, ти правий. Добре. Ти маєш право відчувати очищення. Знаєш чому?
ЛАЙНЕЛ. Чому?
ДЕЗ. Бо ти очищуєш світ для демократії.
Дивляться один одному у вічі.
ДЕЗ. Я хочу потиснути тобі руку.
ДЕЗ тисне ЛАЙНЕЛОВІ руку. А далі показує великим пальцем на чоловіка.
Тоді звільни його... (зиркає на годинника)... хвилин так за тридцять п’ять.
Кінець.
