Ілько Корунець

Вдале відтворення поетичного визначення ознак часу

 

Мабуть мало хто, крім філософів, глибоко замислювався над таким, на перший погляд, ніби зрозумілим поняттям, що є така об’єктивна реальність, як Час, Його Величність Час. Та коли задуматися над його суттю, над його ознаками, характерними тільки Часові властивостями, першопочатками, всеприсутністю, обширом його всеохопності, то постійно виникає запитання: то що ж воно за феномен цей Час? Усеприсутній, повсюди і завжди наявний, незмірний, безмірний, довгий і короткий, щасливий і нещасливий, самочинний, прозорий, вільний і робочий, очікуваний і минулий, сьогоденний і майбутній, наш або чужий Час… Отож, що ж таке Його Величність Час, як називає його авторка своєрідного — філософського трактату Людмила Тарнашинська.

Твір про Час — своєрідний, цікавий своєю структурою, наповненням, формою викладу/опису, унікальний, про що застерігають читача уже сама назва: “Його Величність Час” і назви кожної з трьох частин: I. Метафізика Часу. II. Антропологія Часу. III. Фактура Часу.

Наш читач, отже, відразу зрозуміє, що йдеться про твір, у якому немає сюжетних інтриг і жодних інших персонажів, окрім Часу. Немає місця емоціям — ані найменших натяків на якісь переживання чи вболівання. Є, проте, суха прагматична спрямованість авторського задуму: філософськи осмислити й відповідно схарактеризувати феномен часу. Коротко кажучи: об’єктом дослідження (саме дослідження!) у вільному віршовому (верлібровому) описі є Час як суто філософська категорія.

Отож у кожній з наведених вище частин авторка намагається відповідно виокремити й охарактеризувати найкоротше філософську сутність часу. Так, у першій частині стверджується, що:

Місія Час —  Час—  Час —
Часу — Каталог Ментальна Клейка
Бути ?!. Свідомостей.  Партитура Речовина
Всесвіту.  Всесвіту.

 

Такими поясненнями-сентенціями характеризується скрізь у подальшому викладі філософська категорія Часу. Маємо, отже, не художнє зображення часу, не твір із конкретними сюжетними колізіями, а логічні узагальнення, інколи й художні порівняння часу як абстрактного поняттєвого образу й об’єкта зображення у трьох-чотирьох, а часто і більше верлібрових рядках, тісно поєднаних, ба навіть спаєних воєдине авторською філософською сентенцією. Починаючи вже від перших  сторінок верлібрових віршів, авторка ніби намагається заінтригувати читача, переконувати його в тому, що Час — це Іменник. Це — творець, діяч, а разом з тим він і Дієслово, тому що довершено Творить буття. Отже, у творі Часові надається “творча” чи будівнича ініціатива, хоча прямих доказів “творчості” Часу авторка насправді не наводить. Зате  вона намагається  визначити більш-менш конкретні рамки існування  часу, не вказуючи конкретно на обсяг і межі початку, середини чи кінця якогось певного часу. Вона вважає, власне допускає існування таких параметрів часу, як (до)час, (про)час, (перед)час, (пролого)час, кожен з яких (це підкреслює авторка) є преамбулою Буття.

————
© Ілько Корунець, 2009.
 

Читачеві й перекладачеві нелегко вловити й утримати в уяві кожен із цих чотирьох видів часу. Тим більше, якщо йому відомі й дещо інші визначення відомого данського граматиста, класика англійської граматики Отто Єснерсена, який пропонує і такі об’єктивні часи: доминулий, минулий, теперішній і майбутній. В авторки ці часи створюють ніби один Час, який

  Вервечиться У Вічність
  Митями  Скиртує.

Авторка вкладає в мить багато, чітко конкретизуючи: У Капсулі миті сконденсована Вічність. До того ж, як зазначалося вище, Час — ще й Ментальна Партитура Всесвіту.

Такими розгорнутими метафорами Час зображується й деталізується авторкою  метрично (у віршовій формі, в стовпчик). Повторно вчитуючись у верліброві рядки цього  безумовного новаторської в сучасній українській літературі тематики твору, читач разом із тим не втримається від захоплення винахідливістю авторки, стрімким, звивистим злетом її нестримної творчої фантазії. Авторка надзвичайно витончено й сміливо маніпулює різними умовностями, створюючи образне уявлення химерного і невловимого часу, який у неї є Безтілесною Плоттю Всесвіту.

  У другій частині твору “Антропологія часу” власне про очікуване походження чи зародження/виникнення часу, всупереч очікуванню (за заголовком), зовсім не йдеться. Принаймні відчутної зміни в описі Часу, чогось відмінного від попередньої частини, не помічається. Правда, авторка пов’язує час із певними періодами життя людини. Принаймні в окремих початкових віршах. Наведемо їх:

   Чутися Смерть —  Досвід —  Моменти
У своєму часі — Таймаут  Горіхове зерня Народжень, смертей—
Значить, жити  Душі  Часу.  Згустки
Його ритмами.  У просточасі.  Часу.

Отже, і смерть, і народження, і досвід, як і життя пов’язані з часом, а Чутися у своєму часі означає, за авторкою, жити ритмами часу. В цьому і полягає в основному вся антропологія часу, хоча авторка називає, вочевидь сумніваючись, ще такі види Часу: Бароковий? Романтичний? Просвітницький? Модерні — стичний? Міфічний? Комп’ютерний? і навіть Галактичний? Та Правічний. А крім них ще Пост…Пост…Пост…Зрештою, зазначає авторка, Звоюєш простір — Потрапиш у пастку часу. І в підсумку — Тільки час дає  змогу подолати час.

Подібними афористичними сентенціями написана і третя частина твору “Фактура Часу”. Тут на  читача очікують аналогічні попереднім умотивовані й не  зовсім твердження й  узагальнення, часом не до кінця зрозумілі або не зовсім умотивовані логічно, бо й справді: що означають такі рядки: Час — Таратор чи Формотворень? А тепер уявімо, як почувається в таких  випадках перекладач. І не тільки перекладач, бо перед кожним найперше постане запитання, що це таке — Таратор? А може — Таратур? Чи не  русизм це часом (від тараторить?). Із перекладу, який запропонував англійською мовою О. Терех, дізнаємося, що й він зрозумів його саме так — gabbler.

  Далі авторка розкриває фактуру часу, який у неї і Сяйлива палітра Космосу, І ми — Лиш маленькі на ній  штришки — Чорно-білі. Фактура часу, — говориться далі в тексті,  — Стерниста (жити — по стерні ходити). Час не має емоцій. Він — безколірний. Недотикальний. Безтілесний… А пронизує собою все: Смисло-творить. Сезонність форм — Пластика Часу. Часопрядиво — Дієслівне диво часу.

  Нарешті завершує авторка свій твір верлібровою сентенцією: Час — Зоряний тил Всесвіту У соти Скиртує — Ото урожай Буде!

Наведені тут визначення й означення часу в кожній із трьох частин цього складного філософсько-поетичного твору навряд чи створили в читача цілісне враження про його зміст і художні особливості. Для повного осмислення твору його треба прочитати й проаналізувати, причому проаналізувати так, як це зробив перекладач. Саме аналіз англійського перекладу такого оригінального твору, виконаного відомим майстром своєї справи Олександром Терехом,  проливає більше світла  на структурні, художні й стилістичні особливості вільних віршів, якими написано цей твір.

Насамперед належить зазначити, що позбавлений рими й  ритмічних ознак вільний вірш дається легше перекладати, отже й зберігати образність, зміст і філософську прагматику першотвору. Наведемо хоча б такий трирядковий вірш — сентенцію поруч із англійським перекладом О.Тереха:

 Людське життя -- Man’s life —
 Безжальний  Is a merciless
  Скальпель часу. Scalpel of time. 

Такі афористичні вірші мають дуже сконденсовану думку. Вони вимагають від перекладача глибокого  проникнення в смисл кожного слова і кожного словосполучення. Так, якщо  перший рядок Людське життя є змістовно прозорим і не вимагає жодних зусиль для усвідомлення його значення, та вже метафоричний епітет Безжальний Скальпель часу зупиняє на якусь мить читача, а тим більше перекладача, в задумі, що це за образ такий — Безжальний Скальпель часу? Надто ж Скальпель часу, як уявний  конкретний і разом із ним абстрагований інструмент, яким орудує людське життя. Чи, може, Скальпель часу залишає знак на людському житті? Адже важко уявити, щоб життя залишало слід на часі. Таке посильно хіба що поетові чи філософові з найбагатшою уявою. Надто вже абстрагованим для кожної навіть обдарованої багатою уявою людини є час і такі різнобарвні та різносторонні його характеристики, якими позначила його у своєму творі авторка. Передати ж усі ці надто образні й складні стилістичні фігури не так і просто. Проте не для такого майстра, як О. Терех, у якого натрапляємо на такі точні та влучні вірші в кожній із трьох частин. Ось хоча б такі з першої частини:

   Наскрізьчасся --  The timetide…is
Простір, A space
Пронизаний І в перекладі :  Pierced by
Творенням.  Creativity.

 

Образному й семантично наснаженому слову наскрізьчасся, що є одним із багатьох досить оригінальних і влучних авторських новотворів, перекладач невідомо з яких джерел  віднайшов (чи сам створив, бо навіть у великому американському Вебстерівському словнику на 217слів його немає) не менш гарний і влучний відповідник timetide. Решта рядків цього суцільного метафоричного образу, пронизаного творенням, не менш складний для сприйняття. Оце pierced by creativity — дуже вдале й точне відтворення змісту, а разом із тим і художньої образності цього не легкого для перекладу й вельми оригінального чотирирядкового вірша.

   Треба особливо підкреслити й ще наголосити, що більшість віршів рецензованого твору не тільки складні структурно, й не менш складні своєю афористикою художні тропи. Тому перед перекладачем постало ще одне — додаткове й не менш важливе й складне завдання — передати авторську філософську афористичність віршів. Часто ця афористичність створюється трьома—чотирма рядками, а то й окремими  рядками-образами. Наприклад:

Ядро часу — Time’s  core-is  Час —  Time is 
  Людська Human  Або:   Клейка  An adhesive
  Душа.  Soul.  Речовина   Material for
   Всесвіту.   The Universe.

 

Важко сказати, чи є підстави погоджуватися з авторкою, що людська душа є ядром часу/Time’s core. Саме core, а не, як спершу напрошувалося б, nucleus , є правильним і точно підібраним для даного контексту відповідником слово ядро. Перекладач і тут, як і в абсолютній більшості інших випадків, знайшов лексичний еквівалент. Це ж саме можна сказати і про другий (наведений поряд) віршовий образок Час — Клейка Речовина Всесвіту. Знову ж таки: наскільки час є речовиною та ще й клейкою -- знає тільки авторка. Проте перекладач успішно передав і подолав усі труднощі змістового й художнього параметрів, успішно “переплавивши” англійською мовою кожне слово й вірш у цілому. Єдине, з чим можна і треба посперечатися з перекладачем, — то це з переданням родового відмінка Всесвіту давальним for the Universe.

Авторська мета — показати безмежність та кінцеву неосяжність людського пізнання Часу й знову зупиняє перекладача, змушуючи його подовгу замислюватися над значенням словосплетінь та відшуканням їм повних змістових чи образних відповідників у системі чужої для нього мові. Проте йому раз по раз щастить знаходити досить влучні й точні, часто послівні варіанти верлібрам  авторки. Ось хоча б у такому складному з погляду сприйняття віршів:

Світлини —  Photos

 Петлі  І відповідно в перекладі:  Are loops

Антиципації   Of  Anticipation

У часовій  In time

Перспективі(с.33). Perspective.

У читача (як і в перекладача) виникає найперше запитання: що це за світлини такі і чи це будь-які світлини взагалі, безвідносні до того чи іншого земного або космічного об’єкта? І чому ці світлини є Петлями Антиципаії і якої саме антиципації: передбачення, здогаду, явища, дії, уявлення? Перекладачеві, звісно, також треба все те усвідомити й передати, як написано у вірші авторкою. Проте читач український, як і читач перекладу в цьому (і не тільки в цьому конкретному випадкові) губиться в здогадках, думаючи про явище часу й не уявляючи певного конкретного чи абстрактного об’єкта на тій світлині, що не пояснена, не конкретизована (навмисне?) в оригіналі.

Зрідка деякі вірші першотвору мають поодинокі рими. Наведемо бодай одну із них в оригіналі та в його перекладеному варіантах:

Передчасся     Prematureness
Як передгроззя: Is like pretemprestness:
Провідчуття Premonition.
Громовиць    Of lightning  flashes 
  Ілюзії Illusions
Падають ниць. Turning into ashes.

  Попри всю складність алітерацій, які, наскільки лише можливо, сповна передано англійською (пор. передчасся — prematureness, передгроззя — pretempestness, провідчуття — premonition), перекладач відтворив і риму, хоча й не сповна. В оригіналі вона чоловіча, а в перекладі — жіноча. Щоправда, не без деякого відхилення в змісті: в оригіналі Ілюзії падають ниць, а в перекладі вони вже перетворюються на прах. При цьому, звичайна річ, треба враховувати, що перекладається поезія і для повного відтворення матриці рядків оригіналу далеко не завжди (а найчастіше — рідко коли) перекладачеві щастить відшукати адекватні відповідники для смислових лексем оригіналу. Звідси вимушені втрати, які не ставляться на карб перекладачеві. Рівно як і деякі змістові, стилістичні та прагматичні похибки чи недогляди, що потрапили на очі при зіставленні віршів українського першотвору та його загалом дуже кваліфіковано, як уже зазначалося, виконаного англійського верлібрового віршового перекладу. Наведемо бодай кілька тих поодиноких незначних похибок, що натрапили нам на очі внаслідок прискіпливого порівняння українського першотвору з його Тереховим перекладом. Наприклад:

Ключником Свого майбутнього Можеш бути Тільки ти сам

В англійському перекладі:

Nobody but you Can be The steward Of your future

Уже при поверхневому порівнянні змісту рядків упадає в очі зміна в їхньому наповненні: в оригіналі наголошується, що “Ключником свого майбутнього можеш бути тільки ти сам”. У перекладі ж наголос зроблено на антонімічну форму вираження: Ніхто крім тебе не може бути ключником твого майбутнього. Отже, змінено логічний наголос у всьому вірші, хоча загальний зміст по суті не змінився. Дещо змінено, проте, прагматичне спрямування оригіналу, в якому авторка не протиставляє свого персонажа, не виділяє його через протиставлення, наголошуючи, що ти сам можеш бути ключником свого майбутнього. Видозмінено, таким чином, досить чітку авторську орієнтацію оригіналу, в якому англійською мовою доречніше (й точніше) було б просто сказати: Only you чи You alone can forge/build your future чи can be the steward of your future.

Проте слід наголосити, що таких змін авторської орієнтації в перекладі далі майже немає. Перекладач передав у строгій послідовності авторську прагматику віршів, їхню образність і зміст, причому на рівні майже кожного довшого й коротшого рядка першотвору. Винятком є хіба що вірш, у якому вводиться авторкою українська реалія скіфські баби. Перекладач вирішив відтворити цю суспільно-етнографічну реалію безпосередньо в рядку перекладу, проте невдало:

Скіфські баби Як апокрифи Часу.

Scythian figures on burial mounds Stand as apocrypha Of time.

Зрозуміло, що скіфські баби не зовсім пояснені “скіфськими фігурами на поховальних могилах/курганах”, як це переказано в англійському перекладі. Навряд чи англомовний читач отримає повне уявлення про скіфські баби без додаткових даних про ці пам’ятки з одного рядка віршового тексту. Перекладачеві треба було зберегти розмір оригінального рядка і дати ширшу виноску за межами віршового тексту. Саме там була б доречною ремарка про те, що скіфські баби як надмогильні знаки-пам’ятники ще не так стояли в південних степах України.

У поодиноких місцях перекладач виявився не в змозі перебороти труднощі структурних нагромаджень в авторських хитросплетіннях оригіналу. Внаслідок цього в англійському перекладі вірша дещо затемнено зміст останніх чотирьох рядків. Намагаючись зберегти структуру першотвору, перекладач аж надто віддалив іменниковий додаток Місяць Moon. Внаслідок цього зв’язок цього іменника з попередніми словами майже втрачається. Порівняймо першотвір із перекладом (курсивом наведені рядки):

Час — Надщерблений Ілюзіями — Що злизаний Чорним язиком Затемнений Сонцем Місяць.

Time — Dented By illusions — Is alike To the licked off By a black tongue Of eclipses By the Sun Moon.

Як легко переконатися, в оригіналі чорним язиком затемнений Сонцем Місяць є чітким синтаксичним додатком. Тим часом англійський відповідник By a black tongue Of eclipses By the Sun, зовсім не маючи морфологічних маркерів залежності, аж надто відірваний від іменникового додатка Moon, який стає змістово майже ізольованим від решти попередніх слів і важко тому сприймається як додаток.

Аналогічна структура, котра поєднана в реченні навіть відповідним розділовим знаком (тире) спостерігається і в вірші Ти і я — засновані часом/You and I — spun by time. Тут в англійському варіанті явно не вистачає дієслівної зв’язки are. Без неї структура речення є неповною. В інших подібних структурах перекладач уже не опускає, як в українському оригіналі, дієслівну зв’язку, хоча й зберігає непотрібне в англійській мові тире. Наприклад:

Місячне затемнення — Запліднення сонця Темою.	Moon eclipse — Is impregnation of Sun By the theme
А ще в такому варіанті перекладу, де дієслово-зв’язка у множині:
Ритмомелодика Часу — Нечутна.	Rhythm and melody Of time — Are mute.

Зрозуміло, що по-іншому передати розділовий знак (—) тире англійською мовою не можна. До того ж цей розділовий знак, якого перекладач скрізь автоматично переносить з українського варіанта, в англійський мові має значення — трикрапки і вказує на недокінченість чи позначає продовження певної дії, явища. Тому перенесення тире в англійський переклад є недоречним, як це маємо, наприклад, у випадку з дієсловом-зв’язкою на ст. 47 та інших:

Знерухомлений Час — У задумі Правічності.

Immobiled Time — Is brooding over Everlasting eternity.

Такими були ті поодинокі недогляди, що потрапили нам у поле зору в процесі порівняння й аналізу відповідності перекладу мовних одиниць та відтворення засобів і прийомів авторки цього складного й цікавого поетичного твору. Можна було б, окрім цитованих, навести ще чимало цікавих прикладів удалих і точних англійських відповідників мовних одиниць та рядків у цьому гарному перекладі. Причому однаково гарно виконаному на всіх параметрах. Перекладач запропонував точні й повні відповідники першотворові не тільки при передаванні окремих деталей першотвору, але й при відтворенні його художньої структури чужою (англійською) мовою. Під час аналізу часто-густо було цікаво затриматися над тими чи іншими вдалими знахідками-вирішеннями перекладача при відтворенні лексичних, граматичних чи стилістичних завдань, що їх ставив складний текстовий матеріал оригіналу. Проте перекладач успішно подолав усі труднощі й повно та якісно відтворив англійською мовою цей особливий за змістом і незвичний за формою презентації та спрямованістю філософський і разом з тим поетичний твір.

З усього сказаного вище випливає і ще один закономірний висновок: в особі Олександра Тереха ми маємо сьогодні не тільки визнаного майстра українського художнього перекладу, але й цілком поважного англомовного інтерпретатора української художньої та науково-художньої літератури.