Лам Кванг Ми
ПОЕЗІЇ
З в’єтнамської переклав Юрій Завгородній
Від перекладача
Справжнє прізвище в’єтнамського поета - Нгуєн Дін Дунг, за яким його знають у наукових колах, бо він має ступінь доктора з фізики. По закінченню факультету електроніки Ґданьської політехніки (Польща) працював у Ханої в Дослідницькому науково-технологічному центрі. Із 1989 року знову працює в Польщі, окрім науки активно займається літературною працею, є членом письменницьких організацій Польщі та В’єтнаму, збірки його поезій виходили в обох країнах. Перекладає вірші польських поетів на в’єтнамську, також і в’єтнамських на польську. Його можна стріти майже на всіх літературних імпрезах, а їх відбувається щороку досить багато в Польщі. І не лише загально польських як у Варшаві чи Кракові, до участи в яких завжди запрошуються колеги з інших країн, але так само чинить майже кожна воєводська письменницька організація. Лам буває і на міжнародних літературних зустрічах в Англії, Італії, Литві, Чехії тощо. Його надзвичайно цікаве мелодійне виконання власних поезій, а він майже на всіх виступах їх співає, завжди приваблює слухачів, а на тих фестивалях, де проводиться конкурс, Лам ніколи не лишається без нагороди. Серед них і нагорода Всесвітніх днів поезії ЮНЕСКО (2006 р.). Надзвичайно важко відтворити поезії Лама адекватно українською, бо все-таки мови надто різні за мелодикою звучання, навіть наша спільна робота з автором не завжди приводила до повного мого задоволення результатами тяжкої праці. Для цієї публікації я обрав декілька різних віршів за тематикою і стилем, аби представити українському читачеві своєрідність в’єтнамського поета і водночас його подібність до нас, подібність у ставленні до життя, до загальнолюдських проблем.————
© Юрій Завгородній, переклад, 2009.
Простота
З квітами мене не порівнюй
скільки у них розмаїття
скільки у них кольорів
а я попросту хтів би мати колір землі
з якої все вироста
Четвертий вимір
Мій простір мав три виміри
— затісно
Раптом знайшов вимір четвертий
— велику любов бездонну
Час
Ранок квапить ранка
і день є закоротким
лише кохання не знає меж
Весна літо осінь зима минають
як стікає вода у стрімкій річці часів
Закрути її струменів заглиблюють дно —
кохання
Очікування
Існуємо присутні в собі хоч і віддалено
Прощання — як учора настільки жива пам’ять —
На річці човни у сонці що вже сідає
Власне буря затихла на семи кольорах веселки
Звідти лише прибережний пісок
Очікує на наші сліди
Весна
Дзінь... дзінь...
Чи то ти танцюєш так пружно, чи весна?
Пружний простір наповнює музика
звивається зелено як хвилі прибою
б’ється до віконця мого
Ти — як хвиля що вихлюпне в сонце світанком
Аби ж відірвати мене від зимового сну
І всіляку журбу поховати під зеленими травами
Дзінь... дзінь
Диво велике за одну єдину ніч
Небо й земля із тобою вибухнули життям зеленим
Дзінь... дзінь..
Смерки
Зронило сонце останнє слово
і захід зачервонів
Вже неба блакить осіла на самім дні річки
Зажура тяжка що зникла була у просторі
Аби ж повернутися криком з іншого краю лісу
Від того, хто віками чекає...
Останні промені лягають узбіччями
Птах що спізнився даремно
