Мікаель Ґлюк
З французької переклали Іван РЯБЧІЙ та Дмитро ЧИСТЯК
ПЕРШИЙ ДЕНЬ ТВОРІННЯ
(Фрагменти)
1. ПУСТЕЛЯ І ПУСТКА
(с. 7)
де кроки повістю
де глас туманить день
піщинки
стерті обриси
кричить
кубло дослівне
(с. 8)
без домівки
ще до вигнання
без змісту
навіть не аркуші білі
ще не постали крівля і стіл
скопище звірів німотних
(с. 9)
ні голосу ані закону
ні ймення
посуха та спраги немає
крихта до крихти пісок
ні ока ні рук
ні рис ні облич
(с. 10)
до голизни
до плоду
плазує
до зіткнення лиць
без ребра
і без пруга
(с. 11)
————
© Іван Рябчій, Дмитро Чистяк, переклад, 2009.
Перекладено за виданням: Michaёl Glьck. Jourun. L’Amourier, 1996.
не людина а твар
ні ходи ані гласу
і не день і не ніч
ні прорізу слів
до виходу
і до вигнання
(с. 12)
до роду людського
пустка пустель
до зародження
жертви й розлуки
нема ні близького ні далекого
метушня й сум’яття
(с. 13)
ще не поріг
і не брама
пісок без долоні
до гласу
і слини
без місива слів
ще не вона
ще не він
(с. 14)
жодна іще круговерть
порожнеча пустель
вітру подув
дароване слово
і звук
геть нічого іще
згідне вслухання
(с. 15)
до білої білі
опік іще до сітківки
сліпма
немає ще гласу
не взрієш
не проречеш
жодного знаку
(с. 16)
ще до очей
ні перше ні друге
одне
неподільне
(с. 17)
нестерпність
до переправи
і до об’явлень світання
ані морського відпливу
ні крові нема
(с. 18)
пісок старіший за ружу
за мову
ні безладу мовного ні Вавилона
ні підняття
ні розбиття каменів
ні прямоти
ні правоти
ні відходу
змішання
(с. 19)
ще милування нема
відстані ще не навчились
нічого
близькість усюди
впереміж
тиша дотишна
(с. 20)
до подуву
що здіймає піщинки
і розвіває піски
до насінини гласу
що спустошує пустку і страх
ще до людськуго
до поділу людського
і до появи імен
(с. 21)
ще бо не день і
ще бо не ніч
просвіт і перехід
молитва довкіл
ще не говіння
не дихання
пустка й пустеля
без назви
(с. 22)
ані початку ночі
ані початку дня
ані бажань
ані спокус
ні домівки ні слова
ані троянди пісків
на тім’ї розквітлої
ще до появи лігвищ і тіл
(с. 23)
рід помежи безплідних пісків
кістки
білі й пусті
проби природи
безпам’ятні
твар наїдається
й мре
ані часу
ні місця
(с. 24)
ні віри ні многоти
ні плодіння
той самий лік без числа
і незрушність
ні молитов
ні падінь
єдиний він собі рівня
без імені
(с. 25)
повтори повтори
і знову повтори
ні відбуття
ані руху
пустка й за пусткою
невичерпально невсушно
безводно
(с. 26)
ані небес ні землі
до називання небес і землі
рота напхано їдлом
рука на піску
малює лиш голод
пустка й за пусткою
рот бездиханний
(с. 27)
ні рані ні вечора
ні дня найпершого
безлад і хаос
до першого слова
біла сторінка
безлад і хаос
ні поруху
(с. 28)
ані спочинку
щоб жити
вже суходолу замало
ні суходолу
ні їсти
тільки б їм їсти
(с. 29)
досі нічого
навіть відсутності
пнтьма пітьмую
без проблисків
вклякла природа
чорний безмовний пісок
(с. 30)
пустка
ще до вогню
ще до води
ще до повітря
ще до землі
ані стихій
ані мови
ні світу
(с. 31)
змісту немає
до безуму дня
відсутність облич
без жалю
не існувало
і не з’являлось
(с. 32)
немає рота
немає руки
ні очей
ні тіла
ні тіл із тілами
ні шепотінь
ні тіней
(с. 33)
несвіття
ні зла ні добра
ні болю ні втіхи
ще до втручання
днів і ночей
синіми тінями
іще до смерті
і до життя
(с. 34)
ще не творіння
отвір у пнтьмі
проріз і глас і світіння
пустеля повнить пустелю
хаос до танцю
пустка і безлад
заледве
кілька червивих тіней
(с. 35)
ні краєвиду ні рівчака
вода ще не знана
немає волосся немає піщаної гриви
простору крик
і нічого
і ні до чого
гріх
(с. 36)
до вигнання
де буде вона
ні я ані ти
тільки сам
лише я ніщо
обличчя немає ні губ
ані вух
ані очей
несказанне
(с. 37)
без кінця і без сліду для втечі
ні дряпини ані щілини
тече лиш безлиций пісок
без насінини
без деревини окам’янілої
жодного слова
жодного спогаду
(с. 38)
не існувало
ні місця ні часу
ні світла що з вуст
безладний байдужий
світ
несвітній
дірка пустка ніщо
не існувало нічого
ПЕРЕД-ДИХ
(с. 39)
брижі водою
подих околом
звістує
голос і рінь
ймення відгомін
і відбиття
самого себе
образ невладний
(с. 40)
вода у чеканні
свічадо легенький туман
промінь його відігнав
створює відблиск
після якого день
очищено образ
від ночі на ніч
оздоба водою
поділ
(с. 41)
вже майже дихання
інша пустеля пахтить
ароматом піску
запашною водою
пилок у повітрі
повіяв неначе
голос луною
зринання
(с. 42)
надходить звістує
здіймає і зводить
з’являється і потішає
креше й карбує
і відкриває і називає
і поділяє
знаку імла передує
і перед подувом подув
(с. 43)
немовби сіє
рух докорінний
до того як голос
підніме трави
грудка піску
родюча вода
дощі і припливи
було
щось рухливе
(с. 44)
серце неба і серце води
пустеля уже відступає
часу предтеча
пустку заповнять
обриси й форми
хаос курган
безлад плаского каміння
дух животворить
(с. 45)
і перед подувом подув
світ бо гряде
з вуст
і зі слова яке освятить
гладшають хвилі
любов’ю займають
слово розверзлось
ВІН РЕЧЕ
(с. 46)
води відділено
трави розрізнено
кубла і гнізда
печери й лігва
словом наречник
пліднить єднає
слова іменами стають
(с. 47)
свічка опів-ночі
ранком і вечором
і першого дня
світло предтечею віч
відкриває погляди
більше за ґрунт
і за життя
пологи
(с. 48)
жінкою і чоловіком
голос рече
і запліднює
і нарікає
ранком і вечором
і знову день
і прийдешнього дня
(с. 49)
журкіт заледве не тиша
після дощу
водні й багнисті слова
руки уп’ялись у ґрунт
голоду буде таріль
і гончар
той що із пам’яті
повниться глеком
пустельне вино
слів
(с. 50)
проріз і вирва народжень
хай ті народження родять рече
і уривається голос
вуста осяйні
подув промінний
ранком і вечором
пустка пустеля рече
розсипи слів
укладаються в час
хай буде так рече він і пудувом
день і наступний і ще
слува обійстя
за каменем камінь
звестись і впасти
голосом тнла
(с. 51)
владне речйння
поспіх і світло
мова коротка
зав’язок ранку
людська рука
пише на камені
пальця і голосу плоть
вказівна спомин
про глас береже
(с. 52)
і переказує ми
цей суходіл і життя ми
ранком і вечором ми
дниною вуст
злучені і розлучені ми
тиша і слово
прорік і переказуєм ми
води немовби
травою хіть розсівають
родюче
(с. 53)
ректи і творити
казати дрібку
заледве нічого
дії запліднив
дня
поділені небо
й земля
зародки урвищ
(с. 54)
розверзлись вуста
живчик
і живчику спогад
речуть більше за тебе
за мене іншого нагота
він бо рече знаком
поділу
статі
утіхою дня
(с. 55)
пауза
він височить
і рече
близько
й далеко
рече
обличчя звернені
вже не плазують
(с. 56)
книга вустами
денно і нощно
світло вустами
пустеля й вигнання
говорять
не хлібом єдиним
суворе лице
вуста нехай
роботу
спинять
(с. 57)
відтак рече свобода
мовою відділеної ночі
і переправа
й прозір
має ім’я кожен день він рече
слини свобода
єднає і зводить каміння
піски примиряє
губи й урази
із вуст подих сухий
вимішує мову
обличчя
одне при однім
вимішує ґрунт і життя
співмірно корисні
(с. 58)
вітер безгучний
хіба почує новорожденний
книжний зачаток лине собі
де мова і подув
натхненник рече
літери творить
у купині мовній
жаріє і світить
і знову подув
і дніє
(с. 59)
рече писатимеш
і буде голос
вікном у камені
і піднесе рука
пісок до серця
читатимеш
рече
пробіл межи слів
бо ними книга торує
шлях
(с. 60)
окрайка слів
околом
дитинство і світ голосів
рече хай голосівка хижею
де книга живе
і оберне
до мови тебе
полишив її ти
і забув поміж пустелі і пустки
рече тепер терпи
імення інші вечором і ранком
усі тобі
(с. 61)
рече вустами рана
і вечором і ранком бо вуста
ясою книг і опів-ночі
очей прозори вже на грані
лице пощерблене довір’ям слів
і вірністю потрібного глагола
рече тут інший розпочнеться
далеко суходіл життя
запліднені й поділені моря
і тільки неба
коряк
