АНОТАЦІЯ ЧЕРГОВОГО НОМЕРА
Слово і Час. – 2009. – №5.
Номер відкривається рубрикою „ХХ століття”. Марко Роберт Стех досліджує демонічні підтексти ранніх комедій М. Куліша. Микола Васьків привертає увагу до проблем інтерпретації й інтертекстуального прочитання роману М. Хвильового „Вальдшнепи”. Ганна Токмань аналізує поетичну мариністику В. Свідзінського.
У рубриці „Питання теоретичні” Людмила Тарнашинська висвітлює можливості антропологічної рецепції літератури. Галина Стасюк пропонує варіант аналізу художньої творчості літературно обдарованих родин. Лукаш Скупейко розглядає неоромантизм у контексті модернізації літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ ст.
У рубриці „Питання шевченкознавства” Василь Яременко з’ясовує проблему обрядовірства і народної побожності в контексті творчої спадщини Т.Шевченка.
Ірина Свідер дебютує статтею про сюжетну функцію магічних предметів у романі Е.Гофмана „Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер”.
У рубриці „Написане лишається” друкуються стаття Михайла Могилянського „П. Тичина (сторінка з історії нової української поезії” з передмовою й коментарями Сергія Кривенка та лист І. Світличного до В.Голобородька з післямовою Олексія Неживого.
Ірина Русак рецензує монографію Н.Мафтин „Західноукраїнська та еміграційна проза 20-30-років ХХ століття: парадигма реконкісти”, Лариса Горболіс – працю О. Галича „У вимірах non fiction: Щоденники українських письменників ХХ ст.”.
Олександр Боронь інформує про Шевченківську конференцію в Київському університеті імені Тараса Шевченка, Лариса Мірошниченко – про нові надходження до відділу рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ, Світлана Селіверстова – про Гоголівську конференцію в Івано-Франківську, Наталя Тихолоз – про презентацію 51 – 53 томів зібрання творів І. Франка у Львівському університеті імені Івана Франка.
АНОТАЦІЯ ЧЕРГОВОГО НОМЕРА
Слово і Час. – 2009. – №6.
Номер відкривається рубрикою „Ad fontes!”. Петро Білоус присвячує статтю 900-річчю „Житія і хоженія Данила, Руської землі ігумена”. Богдана Криса досліджує духовно-культурні функції українського вірша кінця XVI – початку XVII ст. Руслан Ткачук розглядає суспільно-культурну діяльність та літературний доробок полеміста-уніата тієї ж доби Іпатія Потія, Валентина Соболь – „Діаріуш” Пилипа Орлика як щоденник українсько-польського пограниччя.
У рубриці „Питання теоретичні” Ігор Набитович аналізує категорію sacrum у художній літературі, Мар’яна Шаповал – інтертекстуальність монодрами Ю. Щербака „Стіна”. Олег Радченко з’ясовує філософські основи теорії іманентної інтерпретації літературного твору Еміля Штайгера.
У рубриці „Питання франкознавства” Григорій Штонь міркує над ліричною складовою поезії І. Франка. Катерина Дронь аналізує топос саду в художній прозі митця.
У рубриці „ХХ століття” Михайлина Коцюбинська роздумує над двотомником Г. Кочура „Література і переклад”. Наталя Мафтин реконструює гендерну утопію й „код самості” в західноукраїнській прозі 1930-х рр.
Ольга Манойлова дебютує в журналі статтею про художній предмет як літературознавчу проблему. Рубрика „Літературна критика” містить роздуми Марії Моклиці про поезію О.Астаф’єва, Ірини Бабич про пародію В. Даниленка „Дзеньки-бреньки”, Ярослава Голобородька про роман Іздрика „АМTM”, Надії Гаврилюк про детектив О. Башкирової „Серце гангстера Уррі”, Тараса Гросевича про роман Б. Гуменюка „Острів”.
У рубриці „Написане лишається” друкується епістолярний діалог Розалії Ліфшиць і Володимира Винниченка.
