АНОТАЦІЯ ЧЕРГОВОГО НОМЕРА

Слово і Час. — 2009. — №7.

 

Номер відкривається рубрикою “Питання теоретичні”. Олеся Омельчук аналізує жанр літературної подорожі в українському письменстві 1920-х рр. Юлія Запорожченко висвітлює концепт подорожі в постмодерністському тексті (на матеріалі прози Ю. Андруховича, А. Стасюка).

У рубриці ХХ століття” Микола Ільницький розглядає новелу М.Яцкова “Діточа грудь у скрипці” як явище сецесії. Світлана Богдан висвітлює міфопоетику М. Вінграновського.

У рубриці “Час теперішній” Ірина Приліпко досліджує ремінісценції та алюзії у творах Вал. Шевчука, Ніна Анісімова — художню модель театралізованого світу в поезії І. Малковича.

У рубриці “Зарубіжна література” Ганна Улюра висвітлює комічну інверсію жіночого тексту за повістю Ф. Грінберг “14”. Марта Варикаша розглядає вияви свідомого і несвідомого в діаріуші В. Гомбровича, Алла Татаренко — поетикальні проблеми ергодичного гіпертертексту на прикладі книжки Сави Дам’янова “Дослідження досконалості”.

Петро Іванишин рецензує книжку Т. Гундорової “Кітч і Література. Травестії”, Олексій Неживий — збірку Григора Тютюнника “Холодна м’ята”, Наталія Загоруйко — видання епістолярію І. Світличного, Богдан Пастух — книжку Т. Салиги “Воздвиження храму”, Володимир Даниленко — монографію В. Єршова “Польська література Волині доби романтизму”.

 
Слово і Час. – 2009. – № 8.

 

Номер відкривається рубрикою “Питання шевченкознавства”. Володимир Мовчанюк аналізує вірш “Ми вкупочці колись росли” в контексті філософії екзистенції.  Світлана Лущій оглядає невідомі сторінки еміграційної шевченкіани. Неля Момот пропонує інтерпретацію щоденниковості та автобіографізму повісті “Близнецы”.

У рубриці  “Питання теоретичні” Тамара Денисова роздумує про літературний канон на матеріалі письменства США. Борис Шалагінов розкриває зв’язок філософії І. Канта з генезою романтичних понять і  термінів. Леся Демська-Будзуляк  висвітлює образ “Європи” в українському літературно-критичному дискурсі кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Дмитро Дроздовський подає міркування про теоретичну концепцію тілесно-міметичного аналізу автора “СіЧі” Ф. Штейнбука.

У рубриці “Порівняльне літературознавство”  Микола Кодак аналізує шекспірознавчі статті І.  Франка. Тетяна Шевчук розглядає  історію виникнення літературознавчого міфу про Г. Гесса де Кальве як мемуариста Г. Сковороди.

 У рубриці “Дати” Василь Івашків розповідає про маловідому брошуру П.Куліша (1846). Лідія Ковалець публікує новознайдені вірші Ю.  Федьковича. Анатолій Шпиталь подає огляд творчості П. Загребельного з акцентом на новаторстві тематики та розмаїтті художньо-виражальних засобів прозаїка.  Микола Ткачук аналізує повість М. Гоголя “Шинель” крізь оптику семантики екзистенційного світу.

Лариса Лебедівна  рецензує монографію Н. Мафтин про західноукраїнську та еміграційну прозу  1920 – 1930-х рр., Святослав Пилипчук –  книжку М. Челецької про номеносферу поезії І. Франка.

 

Слово і Час. – 2009. – № 9.

Номер відкривається статтею Тетяни Бовсунівської “Сюжет як когнітивна детермінанта нестійкості в новелі доби порубіжжя ХІХ – ХХ ст.” 

У рубриці “ХХ століття” Елеонора Соловей розповідає про слідчу справу В. Свідзінського. Андрій Печарський досліджує кримінальну тенденцію екстерналізму А. Головка. Ганна Степанова аналізує публіцистичну спадщину О. Досвітнього. Ольга Дмитрук  роздумує над тотожністю мистецтва і життя в  повісті Ю.Косача “Еней і життя інших”.

У рубриці “Зарубіжна література”  Наталія Овчаренко висвітлює дискурс антивоєнних романів Т. Фіндлі, Ганна Костенко – проблему автора в романі В. Набокова “Пнін”.

 У рубриці “Написане лишається” Олексій Неживий публікує лист-спогад Григорія Аврахова про Григора Тютюнника.

 У рубриці “Літературна критика” Надія Гаврилюк аналізує вірш Ганни Осадчук “Техносповідь”. У рубриці “Контекст” Наталія Лисенко-Єржиківська розглядає тематично-мотиваційну проблематику “одеської” інтимної лірики А. Міцкевича та її українське відлуння. Наталя Сидяченко порівнює “Кримські сонети” польського поета із їх українськими перекладами.

У рубриці “Погляд” Людмила Тарнашинська викриває власного “шанувальника”-плагіатора Ю. П’ятаченка.

Олексій Вертій рецензує монографію П.Іванишина “Національний спосіб розуміння в поезії Т. Шевченка, Є.Маланюка, Л. Костенко”, Микола Кодак – підручник П. Баррі “Вступ до теорії: літературознавство та культурологія”, Ярослав Голобородько – довідник Л. Шкляра й А. Шпиталя “Під знаком Нобеля: лауреати Нобелівської премії з літератури 1901 – 2006”.