Ганна Камонгар
Код сурдо, або Як розмовляють руки
Ніякі слова не можуть бути такими зрозумілими, як мова тіла, коли ми навчимося її розуміти.
А. Лоуен
Мова жестів (сурдо) як засіб комунікації необхідна людям із вадами слуху та порушеним мовним апаратом. Проте цікава вона і фахівцям-мовознавцям, і всім тим, хто бажає пізнати окремий, вельми цікавий і різноманітний світ, а відтак - побачити речі іншими очима. Спробуймо разом поринути в цю чарівну атмосферу миру, затишку та гармонії. А допоможе нам у цьому сурдопедагог, методист Інституту інноваційних технологій та змісту освіти Вікторія Лященко.
Ганна: Як описувати жести вербально, скажімо, людям, котрі не мають уявлення про мову жестів?
Вікторія: Існують різні способи описати мову жестів вербально. Найчастіше це потрібно тим, хто вивчає мову жестів. Адже необхідно мати під рукою певний словничок-конспект, щоб повторювати жестові знаки між заняттями. Десь за кордоном одна мама глухої дитини винайшла своєрідні ієрогліфи на позначення жестів. Перекладачі користуються певними правилами запису жестів: конфігурація пальців; локалізація у просторі; наявність та характер руху. Жести бувають дворучними та одноручними; простими, що складаються з одного жесту, або складними, що виражають одне поняття за допомогою поєднання кількох жестів. Кожен жест має своєрідну конфігурацію пальців. Найчастіше цим конфігураціям відповідають певні дактилеми (знаки пальцевої азбуки, що повторюють літери абетки відповідної мови). Проте існують конфігурації, які не схожі ні на одну з дактилем української жестової абетки, хоча мають відповідні іншомовні дактилеми. Також є конфігурації, що відповідають жестам, які використовують на позначення чисел. Наприклад, конфігурації “1”, “2”, “3”, “4”, “5” тощо. А також конфігурації, що не нагадують ані дактилеми, ні числа. Наприклад, конфігурація “ключ” - вказівний палець охоплює великий по контуру, а інші пальці руки притиснуті до долоні; конфігурація “пташка” - вказівний палець тильною стороною притиснутий до тильного боку великого пальця, а інші пальці притиснуті до долоні. Локалізація жестів у просторі буває різна. По-перше, жести не показують нижче пояса й дуже високо над головою і не розводять руки дуже широко в боки. Умовно виділяють такі локалізації: над головою (наприклад “небо”), біля правої скроні (сонце, думати), біля лоба (чоловік, тато, літо), біля ока (ненавидіти, дивитися, плакати, сльоза), біля носа (звичка, племінник), біля щоки (бабуся, зелений, час), біля губ (краще, подобається, тиша, мовчати, гумка, пігулка, їжа), біля кутика рота (мама, комфортно), біля підборіддя (жінка, дідусь, горіх), біля мочки вуха (чути, слухати, вік), біля шиї (нахаба, голос, Англія), біля правого (минуле, нещодавно) чи лівого (Одеса) плеча, біля правої чи лівої частини грудей (самостійно, білий, навіщо, сумніваюся), по центру грудей (важливо, воля, сердитися, приємно), біля правого чи лівого боку попереку (директор, кінь, хуліган), а також нейтральне положення перед собою: може бути або ближче до обличчя, або до грудей (війна, майбутнє, жадібний). Рух може бути відсутній взагалі, можуть рухатися пальці, кисть руки, передпліччя. Рухи можуть бути синхронними обох рук, обидві руки можуть рухатися в дзеркальному відображенні чи поперемінно. Рухи пальцями дуже різноманітні. Умовно можна виділити: вистрілюючі рухи пальців (немов розгинання пружини), хвилеподібні, поєднання та розмикання пальців, колоподібні, прокручування (колупання), малювання в повітрі різних фігур; згинання-розгинання кисті, погойдування з боку в бік тощо.
Г.: Пробувала пояснювати людям різні жести. Як на мене, це доволі складно. Як би Ви пояснили, як слід показати, наприклад, війну?
В.: Жест “війна” є дворучним, простим. Конфігурація “5” обох рук. Локалізація нейтральна. Рух однієї руки дзеркально відображає рух другої. Пальці однієї руки насуваються на пальці другої і змикаються в незакритий замок, розмикаються кілька разів. Це нагадує, як під час битви сходяться дві армії.
Г.: Бачила різні жести на позначення слова “люблю” і похідних. Які відомі Вам?
В.: Існує два варіанти жестів на позначення слова любов.Перший, притуляємо до лівої частини грудей долоню (конфігурацію пальців - “5”) правої руки і робимо легкий рух з боку в бік, немов показуючи, як серце калатає. Цей жест можна показувати двома кистями рук, накладеними одна на одну і пригорнутими до грудей, імітуємо, що серце хоче вистрибнути з грудей. Ще один варіант жесту - дворучний. Конфігурація пальців обох рук “d”. Великими пальцями водночас обома руками зверху донизу малюємо на грудях серце.
Г.: Чи справді слова “любов”, “любити”, “любий” і похідні позначаються одним жестом? “Люблю любу любов” (“Люблю любимую любовь” - спробуй перекласти цю нісенітницю. Як у такому разі зрозуміти, що хоче донести співрозмовник?
В.: Слова “любов, любити, любий” позначаються одним жестом, а розрізняються артикуляцією. У жестовій мові обов’язково використовується міміка обличчя, і кожне слово, що позначається жестом, перекладач має супроводжувати чіткою артикуляцією, а також виразом обличчя, що передає відтінки емоцій. “Люблю любимую любовь” можна перекласти почергово, використовуючи два варіанти жесту любити. “Люблю” — другий варіант жесту, “любимую” — перший варіант жесту, “любовь” — другий варіант жесту. Усе це треба супроводжувати чіткою артикуляцією, щоб була можливість прочитати з губ. Або можна продактилювати одне зі слів чи й повністю фразу.
Г.: Певно, для будь-якої мови більшою чи меншою мірою характерне явище синонімії. І мова жестів не виняток. Перерахуйте, будь ласка, слова, на позначення яких існує багато жестів (синонімів).
В.: Слів, що виражаються кількома жестами, є чимало. Перевагу тому чи іншому жесту віддаємо залежно від ситуації та відтінку значення слова. Наприклад, є два жести на позначення слів “останній”, “любов”, “сумніваюсь”, “історія”, “особистий”. У різних регіонах існують свої жести або ж варіанти жестів на позначення одного й того ж слова. Це називається почерком. Можна провести аналогію з діалектизмами, жаргонізмами, просторіччям, сленгом (побутові жести), що по суті є синонімами до відповідних слів літературних.
Г.: Цікаво, чи існують у мові жестів омоніми (однакові жести на позначення різних понять)? Наведіть приклади.
В.: Справді, існують жести, що водночас позначають різні слова. Наприклад, на позначення слів “молодий”, “зелений”, “юний” - один жест. З омонімами, як правило, жодних проблем не виникає, адже в кожній конкретній ситуації легко зрозуміти мовця.
Г.: Чи існують у мові жестів такі граматичні категорії, як рід, число, відмінок, особа? Поясніть це на конкретних прикладах
В.: В українській мові такі граматичні категорії, як рід, число, відмінок, час і особа, передаються за допомогою закінчень. У жестовій мові закінчень як таких, звісно, не існує, попри те, самі граматичні категорії, в принципі, є. Жестова мова має образний і ситуативний характер. Часто просто не виникає потреби використовувати такі граматичні категорії, тому що зміст сказаного зрозумілий з контексту. При потребі на рід іменників можна звертати увагу за допомогою додавання жестів “жінка” та “чоловік”. Наприклад, кішку показуємо так: жести “кіт” + “жінка”. До інших частин мови категорія роду не застосовується. Число може виражатися двома способами. По-перше, можна додавати до певного жесту (вжитого на позначення однини) ще один жест, що означає “багато”. По-друге, можна повторювати один жест кілька разів поспіль. Наприклад, щоб показати людей, повторюємо кілька разів жест “людина”. Відмінків у мові жестів немає. Час виражається додаванням до основного жесту жестів “буду”, “був”. Особа не виражається. Взагалі жестова мова зрозуміла з контексту і має образний характер. Мовець немов малює перед вами картину, зображає своєрідну пантоміму.
Г.: Чи замислюєтеся Ви над походженням уживаних жестів?
В.: Так, звичайно, замислююсь. Більшість жестів (природних) мають образний характер і відображають суттєві особливості зовнішнього вигляду предметів, що позначаються. Проте є жести, які складно асоціювати з відповідним образом. Це, зокрема, жести штучного характеру (на позначення більшості абстрактних понять). Жестів є набагато менше, ніж слів, тому для деяких слів немає відповідного жестового позначення, через те їх просто дактилюють.
Г.: Як Ви запам’ятовуєте жести? Як на мене, значно простіше запам’ятати жест не суто механічно, а якщо він викликає які-небудь асоціації, якщо простежуються якісь аналогії з відповідними поняттями, образами абощо. Прокоментуйте це, будь ласка.
В.: Справді, жести неможливо запам’ятати механічно, потрібно просторово уявляти картину того, про що розповідається. Жести мають характер образний і ситуативний, тобто зображають, відтворюють ситуацію, з допомогою характеру рухів і міміки передають почуття.
Г.: Чи розрізняють українську та російську жестові мови?
В.: Українська жестова мова дещо відмінна від російської, хоча в обох мовах багато спільних жестів. У кожній країні існує своя жестова мова. Проте глухі з різних країн швидко вивчають особливості жестової мови одне одного і за кілька тижнів майже вільно спілкуються. Це пов’язано з тим, що більшість жестів мають образний характер і схожі (якщо не однакові) в різних мовах.
Г.: Скажіть, чи є мова жестів інтернаціональною, чи розуміють її люди різних країн?
В.: Існує міжнародна жестова мова, або Американська жестова мова ASL {American Sign Language), алe не всі глухі цю мову знають. В усякому разі на святкуванні 70-річчя Українського товариства глухих (УТОГ) промову президента Всесвітньої федерації глухих Маркку Йокінен, який говорив міжнародною жестовою мовою, перекладали українською жестовою мовою.
Г.: Дуже дякую, пані Вікторіє, за це інтерв’ю.
КОРИСНІ САЙТИ ПРО МОВУ ЖЕСТІВ:
http://deafinfo.ru/?p=572#more-572 (про міжнародну жестову мову);
http://m.wikipedia.org/wiki/Жестовые языки (про різні жестові мови);
http://ru.wikipedia.org/wiki/Амслен (американська жестова мова);
А також:
http://www.deafnet.ru/new.phtml?c=71&id=4436&...;
http://deafinfo.ru/?p=403;
http://feeds.feedburner.com/deafmfo;
http://moria.ru/wi ki/index.php/Иглишмек.
