Почав писати вірші у віці чотирьох-п’яти років. Закінчив Прінстонський університет, де вивчав англійську філологію і сучасні романські мови. Пізніше подорожував Європою, працював на BBC, перекладаючи класику з французької та іспанської. Мервін жив в Англії та Нью-Йорку, потім поселився на Гаваях. Поет живе у маленькому будиночку на краю дрімаючого вулкану зі своєю дружиною Полою, з якою він взяв шлюб за буддійським обрядом 26 років тому. Більшість свого часу Мервін проводить, вирощуючи рідкісні види пальм, які опинилися під загрозою знищення.
«Вірш — це дар мові. Віддяка за те, що дала нам мова. Це повернення боргу людству. Це повернення боргу мові. Поезія повинна робити нас чутливими до світу довкола нас, до наших стосунків одне із одним, до наших почуттів».
Вільям Стенлі Мервін
На річницю моєї смерті
З англійської переклала Ірина Карівець
Щороку, сам того не знаючи, я проживаю день,Коли останні вогні попрощаються зі мною,
І тиша відправить
Невтомного мандрівника у путь,
Наче промінь згаслої зірки.
Тоді я вже не
Перебуватиму в житті, як у чудному вбранні,
Здивований землею,
І коханням однієї жінки,
І людською безсоромністю,
Так як сьогодні, пишучи після трьох днів дощу,
Слухаючи, як співає волове очко і припиняється
падіння крапель,
І вклоняючись невідомо чому.
Із збірки «Воші»
W. S. Merwin, «For the Anniversary of My Death» from The Second Four Books of Poems (Port Townsend, Washington: Copper Canyon Press, 1993). Copyright © 1993 by W. S. Merwin.
Вчора
Мій друг каже: «Розумієш, я не був добрим сином,
ти розумієш?»
Я кажу: «Так, я розумію».
Він каже: «Знаєш, я не дуже часто
відвідував своїх батьків»,
і я кажу: «Так, я знаю».
«Навіть коли я жив із ними в одному місті, —
каже він, — то, можливо, ходив до них
раз на місяць, чи, може, навіть рідше».
Я кажу: «О, так».
Він каже: «Востаннє, коли я ходив до свого батька…»
Я кажу: «Востаннє, коли я бачив свого батька…»
Він каже: «Востаннє, коли я бачив свого батька,
він розпитував мене про моє життя,
як у мене справи, а потім
вийшов до сусідньої кімнати,
аби принести для мене…»
«О!» — кажу я,
знову відчуваючи холод
батькової руки, як це було востаннє.
Він каже: «…і мій батько обернувся у дверях
і побачив, що я дивлюся
на годинник, і сказав:
«Знаєш, я би хотів, щоб ти залишився
і поговорив зі мною…»
«О, так», — кажу я.
«…але якщо ти зайнятий, — сказав він, —
я не хочу, аби ти почувався
зобов’язаним це робити
лише тому, що я тут».
Я не кажу нічого.
Він каже: «Мій батько
сказав: «Можливо,
ти маєш важливу роботу,
чи, може, маєш із кимсь зустрітися,
я не хочу затримувати тебе».
Я визирнув з вікна.
Мій друг старший за мене.
Він каже: «І я сказав батькові, що це справді так,
і я встав, і покинув його тоді,
хоча знаєш,
мені нікуди не треба було йти
і нічого не треба було робити».
Із збірки «Розкриваючи долоню» (1983)
W. S. Merwin, «Yesterday» from Opening the Hand, published by Atheneum,1983. Copyright © 1983 by W. S. Merwin.
Втрачаючи мову
Подих покидає речення і не повертається назад
однак старі іще пам’ятають дещо з того, що уміли колись казати
але тепер вони знають, що таким речам уже не ймуть віри
і молоді мають менше слів
багатьох речей, для яких були слова
уже не існує
як і іменника для позначення стояння в тумані біля улюбленого дерева
і дієслова для вираження «я»
діти не повторюють
речень, які промовляли їхні батьки
хтось переконав їх
що краще усе висловлювати інакше
якщо вони хочуть, щоб ними захоплювалися
усе далі і далі звідсіль
де невідомо нічого із того, що є тут
ми дуже мало можемо сказати одне одному
в очах нових власників
ми темні і маємо застарілі погляди
радіо незрозуміле
день скляний
щоразу, коли біля дверей чутно голос — він чужий
повсюди замість назви — обман
ніхто не помітив, як це трапилося
ніхто не пам’ятає
що слова були створені
для пророцтв
тут пір’їни зниклих птахів
тут дощ, який ми бачили
Із збірки «Дощ у деревах» (1988)
W. S. Merwin «Losing a Language» from The Rain in the Trees, published by Alfred A. Knopf, 1988. Copyright © 1988 by W. S. Merwin.
Перед потопом
Навіщо він пообіцяв мені
що ми збудуємо собі ковчег
власноруч,
на задньому дворі нашого будинку
на Нью-Йорк авеню
у Юніон-Сіті штату Нью-Джерсі
під спів вуличних машин
після історії
про Ноя, якому ніхто
не вірив, коли він казав про води
що піднімуться над усім
Коли я сказав батькові,
що хотів би, аби ми збудували
наш власний ковчег, там
на задньому дворі, під кухнею
(«Чи могли б ми це зробити?»)
він сказав, що це можна
«Мені б хотілося», — сказав я. «Збудуємо?»
Він пообіцяв мені, що збудуємо
Навіщо він пообіцяв мені це?
Я хотів одразу ж приступити до роботи
«Ніхто не повірить нам, — сказав я
— що ми будуємо ковчег
бо наближаються дощі». І справді
ніхто так і не повірив
що ми збудуємо там ковчег
ніхто не вірив
що води підступають
The Atlantic Monthly, жовтень 1998
W. S. Merwin «Before the Flood» from The Atlantic Monthly; October 1998;; Volume 282, No. 4; page 94. Copyright © 1998 by The Atlantic Monthly Company.
Саме зараз
Вранці, коли буря починає вщухати
і на мить з’являється ясне небо, мені здається
що є щось набагато простіше за те, у що я міг би колись
повірити
простіше за те, для чого я міг би почати знаходити слова
не терпляче, навіть не очікувальне, приховане не більше
за саме повітря, яке із кожним подихом на якусь хвилю
ставало частиною мене і залишалося зі мною непоміченим
щось що було тут — неназване, незнане — протягом днів
і ночей, невіддільне від них
невіддільне від них, коли вони приходили і минали
воно, певно, було тут завжди, ні раніше, ні пізніше, тож яким
іменем мені звертатися до нього зараз, складаючи мою подяку
Із збірки «Учень» (2001)
W. S. Merwin «Just now» from the Pupil, published by Alfred A Knopf, 2001. Copyright © 2001 by W. S. Merwin.
Знаходячи вчителя
У лісах я натрапив на старого друга, що рибалив,
і я поставив йому запитання,
а він сказав: «Зачекай».
Риба з’являлася на поверхні глибокого потоку,
проте його вудка не ворушилася,
але я чекав.
Це було запитання про сонце,
про мої два ока,
мої вуха та мої уста,
моє серце, землю із її чотирма порами року,
мої ноги, про те, де я стояв,
куди я йшов.
Воно, наче вода, витекло крізь мої пальці
у річку,
воно полинуло попід деревами,
воно пірнуло під корабельне дно вдалині,
і вирушило у путь без мене,
потім там, де я стояв, запала ніч.
Я більше не знав, про що запитувати,
я міг заприсягтися, що його вудка не мала гачка,
я зрозумів, що я мушу залишитися і розділити з ним трапезу.
Із збірки «Міграція: нові і вибрані вірші» (2005)
W.S. Merwin «Finding a Teacher» from Migration: New and Selected Poems (Port Townsend, Washington: Copper Canyon Press, 2007). Copyright © 2007 by W. S. Merwin.
Вправа
Спершу забувай котра година
протягом години
роби це регулярно, кожного дня
потім забувай день тижня
роби це регулярно, цілий тиждень
тоді забувай, у якій ти живеш окрузі
практикуй це із друзями
протягом тижня
потім вправляйся в усьому цьому нараз
протягом тижня
по можливості не допускаючи перерв
услід за цим забувай, як додавати
чи віднімати
це не має значення
вже через тиждень
ти зможеш поміняти ці дії місцями
обидві вправи пізніше допоможуть тобі
забути, як рахувати
забувай, як рахувати
починаючи із власного віку
починаючи з того, як лічити у зворотному напрямку
починаючи з парних чисел
починаючи з римських цифр
починаючи із дробів римських цифр
починаючи із старого календаря
переходячи до старої абетки
доки усе знову не стане нероздільним
приступи до забування стихій
починаючи від води
переходячи до землі
здіймаючись до вогню
забудь вогонь
Із збірки «Міграція: нові і вибрані вірші» (2005)
W.S. Merwin «Exercise» from Migration: New and Selected Poems (Port Townsend, Washington: Copper Canyon Press, 2007). Copyright © 2007 by W. S. Merwin.
До удачі
У картах і на повороті дороги
ми ніколи тебе не бачили
в утробі і під перехресним вогнем
у числах
у будь-чому, до чого ти причетна
тобто у всьому
нам наказували ніколи не
вірити у тебе
кінець кінцем ніколи не вклонятися тобі покірно
бо зрештою нічого іншого
нам не лишалось
окрім як не вірити у тебе
проте ми могли улещувати тебе камінцями
міцно затиснутими в долоні
чи монетами, чи останками
вимерлих тварин
дотриманням ритуалів
не зобов’язуючи тебе
яка нічого не обіцяє
ми могли це робити, лише
не зневажати тебе
ризикуючи потрапити до тебе в неласку
о ти, що ніколи не буваєш тією самою
таємнича, як день, що настає
ти, яку ми пояснюємо
при кожній нагоді
не розуміючи при цьому
Із збірки «Наявне товариство» (2005)
W.S. Merwin «To Luck» from Present Company (Port Townsend, Washington: Copper Canyon Press, 2005). Copyright © 2005 by W. S. Merwin.
До солі
Смаче смаків
ти, що знаєш, не говорячи
ти, що також виникла десь у світлі
як порох
у світлі
задовго до того, як хтось міг тебе спробувати
до того, як хтось міг тебе розпізнати
мандрівнице крізь морок крізь землю крізь море
ти вчасно прокладаєш собі шлях до поту й крові
і до сліз, які для нас є своїми
чи чужими
о велика мовчазна вчителько, чиє писання ми сповняємо
ти, що дозволила нам скуштувати тебе
ти вказуєш нам шлях до світла й пітьми
ти вчиш нас приходу і відходу одне одного
ти пробуджуєш нас радістю болем і страхом
кожним зокрема чи усіма разом
коли ми впізнаємо тебе
коли ми відчуваємо
твій доторк на наших устах
Із збірки «Наявне товариство» (2005)
W.S. Merwin «To Salt» from Present Company (Port Townsend, Washington: Copper Canyon Press, 2005). Copyright © 2005 by W. S. Merwin.
Чеканню
Ти витрачаєш стільки часу
сподіваючись стати
кимось іншим
завжди кимось
хто відрізнятиметься
кимось, до кого мить
якою б вона не була
нарешті прийшла
кимось, кого вона знайшла
і перетворила на того
хто вже не є тобою
і хто тебе забув
а тим часом у своєму житті
ти навряд чи помічаєш
світ довкола тебе
мінливі вогні
завивання сирен на вулицях
твій погляд націлений
на видовище, якого ти іще не бачиш
якого тут іще немає
допоки ти
є лишень собою
із ким, як ти
пам’ятаєш, ти ніколи
не любив
залишатися наодинці надовго
Із збірки «Наявне товариство» (2005)
W.S. Merwin «To Waiting» from Present Company (Port Townsend, Washington: Copper Canyon Press, 2005). Copyright © 2005 by W. S. Merwin.
Нетерплячості
Не прагни прожити життя чимшвидше
сказала моя мама, та попри її слова
я побачив, що дня
уже раптом немає
так само було і з наступними днями
навіть з тими, які мені запам’яталися
і хоча руки стримували гончаків
що рвалися на лови
зараз немає уже прудконогих оленів
що мчали попереду
надто швидко усіх їх вполювали
вона знала, що так буде
і застерігала мене
завжди кличучи додому
до тієї миті, що оточувала мене
насолоджуючись своїм коротким життям
і хоча я й прислухався до її слів
вона неустанно, знов і знов будила мене
аби я відчув подих моменту
Ти теж безперестанку нашіптувала
мені на вухо
таємниці прагнення
до якоїсь винагороди, яка іще не тут
до якогось обличчя, доторку шкіри
світла в іншій долині
переможної праці чи
останнього слова оповіді
без якої світ, як ти наполягала
буде недовершеним
скоро, скоро, — повторювала ти
це не може бути заскоро
проте ти знаєш, що може
і знаєш, що це буде
і твій кінець також, лише
якщо він колись наблизиться
ти виявиш, що бракує чогось іще
я знаю, що мушу подякувати тобі
за твоє постійне незадоволення
і за те, до чого воно мене привело
так, так, ти вказувала мені шлях
але що зараз боляче усвідомлювати
так це смертельну гарячковість
Із збірки «Наявне товариство» (2005)
W.S. Merwin «To Impatience» from Present Company (Port Townsend, Washington: Copper Canyon Press, 2005). Copyright © 2005 by W. S. Merwin.
До слів
Коли станеться так, що вас тут не буде
о ви, незліченні
що існуєте із незапам’ятних часів
передаєтеся від подиху до подиху
знов і знову
з дня на день, із століття
в століття
обтяжені знаннями
хоча самі не знаєте нічого
безсторонні старійшини
конче потрібні і безсонні
хранителі наших імен
задовго до того, як ми прийшли
аби бути названими ними
ви, що були
створені передусім
ви, що були викрикнуті
ви, що були вимовлені
передусім,
аби сказати несказанне
прадавні, досконалі
і безпорадні
скажіть це
Із збірки «Наявне товариство» (2005)
W.S. Merwin «To the Words» from Present Company (Port Townsend, Washington: Copper Canyon Press, 2005). Copyright © 2005 by W. S. Merwin.
Нагадування
Згадай, як нага душа
приходить до мови і одразу ж пізнає
втрату, і відчуження, і те
що на деякий час вона буде позбавлена
своєї колишньої свободи
немов у світла, що не знає меж
а натомість вислуховуватиме, як
одне оповідання перетворюється на інше
і намагатиметься почути, звідки
вони виникли і куди прямують
так наче вони є її власною історією
Неприкритою, вона безоглядно бігтиме
перед словами і за ними
крізь шум запитань
Із збірки «Тінь Сіріуса» (2008)
W. S. Merwin «Note» from The Shadow of Sirius (Port Townsend, Washington: Copper Canyon Press, 2008). Copyright © 2008 by W. S. Merwin.
