2008 року побачила світ перша «авторизована» біографія Ґарсіа Маркеса, що має досить просту, але вичерпну назву: «Ґабріель Ґарсіа Маркес. Життя» («Gabriel García Márquez. A Life», видавництво «Bloomsbury», Велика Британія). Книжка вийшла друком саме англійською мовою. Її автор — професор Пітсбурзького університету Джеральд Мартін (Gerald Martin). «На самому початку серпня 1966 року Ґарсіа Маркес супроводжував Мерседес, щоб відправити на пошті рукопис «Ста років самотності» до Буенос-Айреса. Вони були подібні на двох людей, яким удалося вижити після катастрофи. Рукопис містив 490 друкованих сторінок. Касир сказав: «Вісімдесят два песо». Ґарсіа Маркес дивився, як Мерседес почала порсатися в гаманці. Вони мали лише п’ятдесят, тож могли надіслати п’ятдесят сторінок роману. Ґарсіа Маркес попросив чоловіка, який важив пакунок за спиною в касира, прибрати стільки сторінок, щоб вистачило на п’ятдесят песо, наче вирішував, скільки грамів ковбаси купити. Потім вони прийшли додому, віддали в комісійну крамницю нагрівач, фен, соковижималку, повернулися до пошти і вислали решту. Тільки-но вийшли з поштового відділення, Мерседес зупинилась і сказала чоловікові: «Ех, Ґабо, все, що нам зараз треба, це щоб книжка була непогана» — цей фрагмент винесено на четверту сторінку обкладинки цього фундаментального видання.
Джеральд Мартін зізнається: «Я працював над біографією протягом сімнадцяти років». «2006 року Ґарсіа Маркес повідомив світову громадськість, що я — його «офіційний» біограф». «Коля я вперше зустрів Маркеса в Гавані в грудні 1990 року, він сказав, що готовий пристати на мою пропозицію, але за однієї умови: «Не змушуйте мене робити вашу роботу». «Біографія була написана іспанською мовою, всі праці, які мені доводилося читати для підготовки біографії, також були іспанською, хоча зараз ця книжка виходить у продаж англійською мовою. Звичайно, можна сказати, що цілком природно було б написати біографію Маркеса іспанською, зокрема ж тоді, коли йдеться про першу офіційну прижиттєву біографію людини, яку знає і шанує весь світ. Але не в цьому разі; Ґарсіа Маркес — людина зі світовим іменем, а не лише відомий колумбієць. Одного разу в розмові, коли було згадано моє ім’я, він сказав: «О так, я переконаний, що кожний поважний автор мусить мати англомовного біографа».
Книжку можна замовити через Інтернет безпосередньо у видавництві:
http://www.bloomsbury.com/Books/details.aspx?isbn=9780747594765
Або ж через он-лайн систему купівлі книжок Amazon.com:
Видання українського перекладу цієї фундаментальної багаторічної праці про великого колумбійського Ґабо заплановано в київському університетському видавництві «Пульсари» на 2011 р.
Нобелівську премію з літератури виборола Герта Мюллер (Німеччина)
Нобелівською премією з літератури нагородили німецьку письменницю Герту Мюллер. Вона вразила шведських академіків творами про диктатуру в Східній Європі. Знайшлося в її творчості місце й подіям у Радянській Україні.
Герта Мюллер народилась 1953 року в німецькомовному місті Ніцкідорф у Румунії. Вона писала, головним чином, про становлення системи політичних переслідувань у часи комуністичної диктатури в Румунії, а також про пробудження свідомості нацменшин. Дія більшості романів Мюллер відбувається в румунській провінції часів Чаушеску. Останній роман Мюллер 2009 року «Ритм дихання» («Atemschaukel») розповідає про життя в радянському трудовому таборі в Ново-Горлівці на Донбасі. Твір є вигаданою біографією 17-річного депортованого Леопольда Ауберґа, румунського німця. Цей роман номінували на Німецьку книжкову премію, рішення щодо якої очікується 12 жовтня.
Пише Герта Мюллер переважно німецькою. Живе нобелівська лауреатка в Берліні, куди переїхала з Румунії 1987 року.
У Мадриді у віці 103 роки помер іспанський письменник Франсиско Аяла (Francisco Ayala).
Аяла народився в Гранаді, а у віці 18 років приїхав до Мадрида, щоби вивчати право, філософію та літературу. Наприкінці Громадянської війни емігрував із Іспанії та працював у Південній Америці і США. У 1950-х роках працював куратором перекладачів ООН, а потім викладав іспанську літературу в кількох американських університетах. У 1976 році Аяла припинив викладацьку діяльність, повернувся на постійне місце проживання до Іспанії і повністю присвятив себе літературі та публіцистиці. Серед прозових творів Аяли відомі романи «Зачарований» (El hechizado, 1944), «Дно склянки» (El fondo del vaso, 1962), збірки оповідань, мемуари. Крім того, письменник також є автором робіт з соціології, теорії перекладу.
У 1991 році Аяла здобув Премію Сервантеса, а в 1998 році — літературну премію принца Астурійського.
Помер Клод Леві-Строс
Французький антрополог і філософ, один із засновників структуралізму Клод Леві-Строс помер у віці 100 років вночі з 31 жовтня на 1 листопада 2009 р., однак про смерть ученого стало відомо лише сьогодні. Леві-Строс народився у Брюсселі, а дитинство та юність провів у Парижі. Він вивчав філософію та право у Сорбонні, багато мандрував Південною Америкою, вивчаючи побут місцевих індіанців. У 1949 році Леві-Строс видав відому монографію «Елементарні структури спорідненості», у 1955 році — книжку «Сумні тропіки», наприкінці 1960 — на початку 1970-х років вийшла його чотиритомна праця «Міфологіки».
Вченого називають засновником і найяскравішим представником таких галузей гуманітарного знання, як структурна антропологія та наратологія.
Поезія проти раку
2009 року в Лондоні в англійському видавництві «Manifold» було видано поетичну збірку «Bells and Pink Ribbons» («Дзвоники і рожеві стрічки», упорядник видання — знаний друг і член Міжнародної ради «Всесвіту» британська перекладачка Віра Річ). Ця книжка з’явилася як результат проведеної кампанії боротьби проти раку грудей. Як зазначає Віра Річ у передмові: «Рожеві стрічки в назві — це, безперечно, емблема Кампанії за пильнування раку грудей (Breast Cancer Awareness campaign); дзвіночки — символ Святої Агати, традиційно саме вона — патронеса всіх жінок, хворих на рак грудей... У контексті Кампанії ці дзвіночки можуть звучати як попередження про небезпеку — закликаючи людей до більшої пильності та обстеження власного організму — водночас це і тріумфальний символ для тих, хто все ж таки вистояв у цій нелегкій боротьбі за життя, пройшовши величезну кількість терапій».
Пані Віра також ділиться власними враженнями про те, як вона сама пережила рак: вона сама взнала про свою непросту хворобу, перебуваючи у Львові кілька років тому перед поверненням до Англії. Тому вона хоче, щоб жінки в Україні не боялися цієї хвороби, а дбали за себе. Проте якщо вже це лихо прийде в чиюсь оселю, все одно ніколи не варто падати духом і замикатися в собі. Лише тоді хворобу можна перемогти, коли людина здатна подивитися їй у вічі. До збірки увійшли вірші таких поеток, як Віра Річ, Тоні Артусо, Дженні Фрейн, Розмарі Меррі, Патрісія Келлі та інші. Книжку можна замовити безпосередньо у видавництві, звернувшись електронною поштою: verarich_emergency@yahoo.co.uk.
Лауреаткою Ґонкурівської премії вперше за 10 років стала жінка
Ґонкурівську премію 2009 року присуджено 42-річній франко-сенегальській письменниці Марі Ндіає (Marie NDiaye) за роман «Три стильні жінки» («Trois Femmes Puissantes»). Роман «Три стильні жінки», бестселер, який тепло зустріла критика, складається із трьох частин і оповідає про стосунки жителів Африки та Західної Європи. Марі Ндіає видала свій перший роман у 17 років, і з того часу стала досить популярною у Франції письменницею та сценаристкою. Вона — єдиний нині живий драматург, чиї п’єси ставляться у «Комеді Францез».
Автор йоркширської Йокнапатафи видав третю збірку оповідок із народного життя
У вересні побачило світ третє число щорічника «Feather’s Miscellany». Це збірка оповідок, віршів, гімнів знаного англійського письменника, друга журналу «Всесвіт», Джона Веддінґтон-Фезера. Ця книжка побудована на основі реальних життєвих історій, її персонажі говорять справжнім йоркширським діалектом. Сам Джон Веддінґтон-Фезер народився в Кейлі, це Західний Йоркшир. Оповідки цієї третьої збірки переповідають про життя в цьому англійському графстві в 40-і та 50-і рр. ХХ сторіччя.
Як зазначає американський професор англійської літератури й водночас відомий поет Вільям Рулмен (William Ruleman; його вірші читачі мали змогу прочитати в 9—10 номері «Всесвіту» за 2009 р.): «Укорінений у світ Англії письменник Джон Веддінґтон-Фезер пропонує читачеві світ чарівний, світ літературного багатоголосся — романи, драми, твори для дітей, есеї, вірші, переклади й гімни. Джон має унікальну здатність розповідати історії, а саме з цієї специфічної риси і постала література як мистецтво плетіння оповіді й передавання оповідок.
Спочатку я помилково сприймав художню манеру Д. Веддінґтон-Фезера як таку, що є знеособленою, відстороненою. Але, ковтаючи сторінку за сторінкою, переконувався, що ці оповідання треба читати, уявляючи, ніби їх тобі хтось переказує в усній формі. В мене одразу виникли асоціації з письмом американських письменників Марка Твена, Рінґи Ларднера та Вільяма Фолкнера. Про Джона Веддінґтон-Фезера в моїй країні, власне, на Півдні США, сказали б так, що він «smack dab», тобто що автор творить автентичний простір модерного Йоркшира, зокрема ж ту частину, що навколо Бредфорда, насамперед сконструйований в уяві Кейворт, який виріс із реального містечка Кейлі, де народився письменник. Цей світ подібний до Йокнапатофи Вільяма Фолкнера або ж Вессекса Томаса Гарді. Оповідач, мешканець цього самого світу, може розпочати жваву розмову в пабі з будь-ким, і це — стартова точка в кожній новій чудовій історії. Ми ніколи не знаємо, хто буде черговим співрозмовником.
Моя мета — представити ці невеличкі оповідки читачеві і визначити шляхи, за якими може відбуватися читацька мандрівка. Сподіватимуся, що й інші відчують у оповіданнях Джона Веддінґтон-Фезера ту саму полегкість, яку пощастило пережити мені». Книжку можна замовити через сайт пана Веддінґтон-Фезера: www.waddysweb.freeuk.com.
Вічний Шекспір
Наприкінці квітня в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя) за сприяння ректора цього університету професора В.М. Огаренка, пройшла міжнародна наукова шекспірівська конференція, яка зібрала видатних українських і європейських науковців, як М. Соколянський, Н. Висоцька, О. Пронкевич, Н. Жлуктенко, Поль Франсен, Бальц Енглер тощо. Захід було присвячено 400-річному ювілею Шекспірового сонетарію, а конференція мала назву: «Поетичний універсум “Сонетів” Вільяма Шекспіра: рецепція, дослідницькі інтерпретації, переклади». Назва засвідчила спробу повернутися до прочитання творчості Шекспіра як автора, який зумів створити універсальну модель людської свідомості, переживання. Саме тому і слід Шекспіра не перетворився на абрис, який змиває ріка часу. Наступна конференція запланована на 2011 рік.
Один із почесних гостей заходу професор Бальц Енглер (Університет м. Базель, Швейцарія) після повернення написав на сайті Шекспірівського товариства Німеччини (www.shakespeare-gesellschaft.de) про враження: «На конференції йшлося про інституалізацію українського шекспірознавства та форми майбутнього співробітництва. Серед учасників конференції панували настрої „нового початку”: було ухвалено рішення створити Український шекспірівський центр, що сприяв би розвиткові наукових контактів як у межах України, так і на міжнародному рівні». Отже, конференція започаткувала перші кроки до потужного наукового центру, який би розробляв шекспірознавчі обрії. Н. Торкут зауважила: «Увага до українського проекту з боку німецьких шекспірознавців є тим більш приємною, що порівняно з іншими континентальними країнами Європи звернення німців до п’єс великого англійця є найбільш раннім і доволі активним. Німецькі просвітники вперше поза межами Англії визначили загальнокультурне значення творчості В. Шекспіра...».
Цього року Лабораторія ренесансних студій під керівництвом проф. Н. Торкут разом із Міністерством освіти і науки України та Українською асоціацією викладачів зарубіжної літератури провели відкритий Всеукраїнський творчий конкурс серед старшокласників за двома номінаціями: «Кращий український переклад 91-го сонета Шекспіра» та «Сонет до Великого Барда», що пройшли в рамках інтелектуально-просвітницької акції “Безмежний світ Шекспірових сонетів”. Таким чином, вдалося повернути читацьку рецепцію молоді до Шекспіра.
Д.Д.,
а також за матеріалами Daily Telegraph, Guardian,
Літакценту, УНІАН
