SINN FÉIN ПО-ВСЕСВІТЯНСЬКОМУ
Коли шановні читачі триматимуть у руках це число «Всесвіту», неповторна міс Українська Політика вже явить світові вишуканий кніксен — другий тур президентських виборів. Попелюшка навчилася умиватися й користуватися дезодорантом, вбралася у модні шати цивілізованості. Тим часом досі чинний президент вдруге пообіцяв повернутися і гучно грюкнув дверима, присвоївши Степанові Бандері звання Героя України, а заодно й легалізував українські збройні формування від бійців УНР до повстанців ОУН-УПА. Східні й західні сусіди сердито зашкварчали, ніби на їхні політичні пательні нашинкували славнозвісного українського сала. Водночас новий російський посол в Україні просто на Бориспільському летовищі підніс сюрприз! Починаючи від стольника Бутурліна, офіційний посланець Москви вперше спромігся заговорити українською! — Вау, це — круто! — вигукнув мій юний сусід по кав’ярні, де показували останні новини. Справді хвацько, сигнал наразі багатозначний, і все б гаразд, але як завше неусміхнений і погордливий образ отруєного і закльованого Президента на телевізійних екранах чомусь спонукав до сумовитого резюме: sic transit gloria mundi *…
————* Так минає земна слава (лат.).
Хоч як би там було, але Свободу таки не спинити, і зерна, посіяні за останні п’ять років, дали суспільні паростки. Врешті, майбутнім підручникам історії байдужа вся батрахоміомахія політичної кухні: на їхніх сторінках буде написано тільки те, що разом з Помаранчевою революцією український народ прийшов до своєї самоідентифікації як єдиної політичної нації. Саме тому і завдяки цьому ставитися до вибору наших компатріотів, хай яким би він був, варто з певним оптимізмом, адже український гін до волі вже нікому не спинити. Навпаки, новому лідерові дається історичний шанс назавжди утвердити незалежну Україну, ба навіть зібрати урожай, посіяний попередниками.
Ця внутрішня свобода і прагнення змін повною мірою стосуються і нашого «Всесвіту», який нині відзначає своє 85-річчя, відколи у січневому Харкові 1925 року народився цей легендарний журнал. Ставлячись з належною пошаною і відповідальністю до традицій часопису, його репутації в суспільстві, команда «Всесвіту» має намір розширити і поглибити його контентне наповнення, запровадити більш динамічний і компромісний підхід до відбору текстів з найширшої палітри сучасної іноземної літератури, запрошуючи до співпраці молодих літераторів і науковців різних поглядів, гостріше і скоріше реагувати на важливі суспільні та політичні виклики не лише зарубіжних країн, а й нашої держави. Цікаво було б заглянути і за завісу літератур пострадянського простору, читачі звертають на це увагу.
Ви бачите оновлений «Всесвіт» — не лише у свіжій «сорочці» сучасного дизайну й поліграфії, а й з оновленою концепцією і змістовим наповненням. Віримо, що читачі з розумінням поставляться до невеликого підвищення ціни передплати, яка, однак, не покриває навіть собівартості видання.
Коли Артур Гріффіт у 1905 р. організував партію ірландської самоідентифікації «Шинн Фейн», він не здогадувався, що сама назва її, яка в перекладі означає «ми самі» або «своїми силами», стане гостро актуальною і для журналу «Всесвіт». Стомившись звертатися до урядів, президентів, державних і недержавних установ по допомогу і підтримку, які, на відміну від інших країн, чи не можуть, чи не хочуть звернути уваги на долю найстарішого й унікального літературного видання України, ми віднині беремо на озброєння гасло ірландських патріотів: Шинн Фейн! Своїми силами! Проте добре пам’ятаймо, що ця модель тримається завдяки надійній двоєдиній основі: тільки за умови підтримки людей, тобто наших шановних читачів, «Всесвіт» додасть трохи сонця до холодної води кіберцивілізації і своєю чергою захистить їх від культурної експансії інфернальних і руйнівних для людської душі впливів, які агресивно заполонюють наш культурний та інформаційний простір. Будьмо разом, друзі!
«Всесвіт», Ю. М., 05.02.2010
