Пам’яті Мілорада Павича

30 листопада 2009 року не стало близького друга журналу «Всесвіт», члена Міжнародної ради нашого часопису, відомого сербського письменника Мілорада Павича (Милорад Павић), одного з найвизначніших авторів кінця ХХ — початку ХХІ сторіч. Саме за його підтримки навесні минулого року наші читачі мали змогу познайомитися з добіркою добротної і вельми цікавої новітньої сербської прози. «Сербська класик, за його власним визнанням, боявся набриднути читачеві, зумів підкорити читача, зробивши його співавтором своїх творів. Експерименти з інтерактивністю, персонажі й місця, що час від часу змінюють фізичний стан, — у своїх творах Павич змішував сон із дійсністю, не намагався робити між ними відмінностей і в цьому залишився неперевершеним». Саме тому М. Павича часто називають творцем магічного реалізму в сербській літературі.

Серед основних творів сербського письменника можна назвати такі: «Залізна завіса» (Гвоздена завеса, 1973), «Хозарський словник» (Хазарски речник, 1984), «Внутрішня сторона вітру» (Унутрашња страна ветра, 1991), «Остання любов у Царгороді» (Последња љубав у Цариграду, 1994), «Зоряна мантія» (Звездани плашт, 2000), «Сім смертних гріхів» (Седам смртних Грекова, 2002). Українською мовою окремими книжками були видані «Хозарський словник» (Львів, 1998; Харків, 2004), «Остання любов у Царгороді» (Львів, 1999), «Зоряна мантія» (Львів, 2002). Також переклади творів Павича завжди були окрасою і на сторінках нашого журналу. Мілорад Павич витворив нову якість художнього письма, нові форми нарації, в яких безпосередньо існує автор.

Як зауважила в статті літературознавець і перекладач Алла Титаренко, «Герої Мілорада Павича, зокрема й ті, що мають його власне ім’я, багато разів перетинали в його творах межу між буттям і небуттям… У своїх романах Мілорад Павич створив культ Книги, наділивши її небаченими досі можливостями. І створив культ Читача, у руки якого віддав не тільки долі своїх героїв, але й долі своїх творів. Він дав читачам безмежну свободу трактування своїх книжок, не обмежуючи їхню фантазію рамками письменницького задуму, дозволив бачити у своїх творах те, що хотілося кожному з них. Адже від книжки, стверджує автор «Хозарського словника», можна одержати стільки, скільки у неї вкладеш». Справді, Павич став таким собі сербським Умберто Еко, хоча, мабуть, і не варто порівнювати одного велета на тлі іншого. Мілорад Павич — один із найяскравіших митців останніх десятиліть, який, попри належність до постмодерного часу, утверджував історичні, естетичні та етичні цінності.

Редакція журналу «Всесвіт» висловлює глибоке співчуття з приводу втрати незрівнянного майстра художньої матерії — сербського класика Мілорада Павича.

„Всесвіт”