Хусто Ліпе Моралес
Почати спочатку
Оповідання-медитація
Переклала з іспанської Галина Верба,
Хто були перші поселенці нашої планети, перші мешканці Землі?
Найпершими відповідями, що надійшли з мого ментального архіву, були: у Всесвіті — Біг Бен, на нашій планеті — Адам і Єва. Чи не так? Я шукав відповіді, перебираючи все — від своїх знань із початкової школи й аж до того, що мені спало на думку, коли я пив ранішню каву.
Я звернувся до оракула сучасного життя, Ґуґла, і надрукував… «життя»… і з’явилась жінка з великими і масними грудьми Життя-Битви, схожа на чуттєвих кубинок… ні, ця не схожа на образ Єви, яку я бачив тоді… хоча, можливо, такою постає Єва в календарях, що висять в автомайстернях, або ж Єва з данс-підмостків; я сказав собі — десь щось таке воно і є — жінка і секс, і прихована війна, і Адам, що віддає їй своє ребро, тобто цілком узаконене вживання і зловживання, владні ігрища, саме так, саме це і є однією з тих історій, що врешті-решт дійшли до нас деградувавши, і які дехто називає — життєвими.
Проте я хочу знати, як саме почалося життя на нашій планеті, я пригадую слова: спочатку було слово… і знову звертаюсь до оракула і з’являється:
Спочатку було Слово,і з Богом було Слово,
і Слово було — Бог.
З Богом воно було споконвіку.
ним постало все,
і ніщо, що постало, не постало без нього.
У ньому було життя,
і життя було — світло людей.
Я не дуже добре розумію сказане, це щось середнє між поезією і стилем very high, і належить це якомусь Іоанну, який, крім цього початку, написав іще кілька апокаліптичних одкровень, він був близьким другом якогось Ісуса, що не пішов стопами свого земного батька, а, навпаки, пішов за своїм небесним отцем: є боги і те, що стосується батьківства і сповнення очікувань daddy, хух…, це вже я забрався в чужу сорочку, що мені тисне як корсет, я вибираюсь з неї, дивлюсь у вікно і готую собі ще кави.
І тут я пригадав… подорож до тих Куатро Сьєнаґас, я почав шукати фотографії і досліджувати тексти… і ось до чого я прийшов — я тобі розповім і покажу фото.
На самому початку все було рідким і газоподібним, а період темряви змінювався періодом світла.
Обертаючись навколо себе, планету освітлювала найближча зірка і притягувалась вона більшим за нею тілом.
Землею ми називаємо місце, де живемо, а Сонцем — зірку, що світить і гріє.
Вода була солоною і мінералізованою, на поверхні плавали газоподібні молекули водню, гелію та деякі інші. Молекули об’єднувались до тих пір, аж поки не з’явився одноклітинний організм, бактерії, деякі з яких були здатними до утворення органічних сполук.
Такі об’єднання породжували клітини, які збирались у цілі поселення, утворюючи таким чином осади, що з часом перетворились на скелі. Саме там і з’явилися перші живі організми на Землі.
Ми називаємо їх строматолітами.
Життя зародилося в теплих морях; там, де вода була неглибокою, за участі строматолітів, бактерій, що розвинули таку собі малесеньку антену, яка здатна була поглинати енергію сонця і навіть могла приводити в рух атоми вуглецю та кисню, що були в повітрі, й поєднувала їх, унаслідок чого утворювався цукор.
Це і є фотосинтез — використання сонячної енергії власним організмом і для власного організму, тобто для самодостатнього існування.
Цей інноваційний процес метаболізму дозволив зародитись життю на Землі, завдяки ціанобактеріям, що формуються строматолітами і завдяки чому виник процес дихання.
Мільйони років тому було дуже багато строматолітових скель, у яких почались хімічні процеси, що супроводжувались виділенням великої кількості смертельного газу, що призвело до першого великого знищення життя на нашій планеті.
Цим газом виявився кисень, який спричинив різкі зміни на планеті, започаткувавши життя, одним із різновидів якого є і ми насьогодні.
Строматоліти — це перші відомі нам прояви найдавнішого життя на нашій землі. Це організми, що зберігають життя і продовжують еволюціонувати, вони є винахідниками фотосинтезу, дихання, перші переробники вуглецю і генератори кисню, вони є найдавнішими мешканцями землі, її першими поселенцями. Це сталося 3 млрд років тому, та вони є й зараз.
У деяких екзотичних куточках планети є живі й мертві строматоліти, цілі міста та кладовища тих, хто за хронологією були першими господарями на нашій планеті.
Вони є, і я їх фотографував у Куатро-Сьєнаґас Коауіла, так от я раджу тобі поїхати туди на авто: спочатку їдеш в Монклави, це передпокій до пекла — так кажуть через спеку, що там панує, звідти ще десь дві години, щоб дістатись Куатро-Сьєнаґас, проїжджаєш через Нададорес і Сан-Буенавентура, потім ще їдеш і нарешті приїжджаєш — подорож незвична — від двох до п’яти днів — треба знайти місцевого гіда, який проведе тебе до тих місць — калюжі, біла пустеля, зарості гумового дерева москіте. До того варто зареєструватись в органах охорони довкілля, щоб отримати дозвіл на відвідування. Будь спокійним у цій подорожі, на перший погляд там нічого особливого немає, тільки спека, проте якщо ти дозволиш собі, то помандруєш в інші часи, зможеш відчути все, що там відбувається так повільно, що навіть пил не встигає піднятись, майже невідчутно.
Це дивне місце, час там сприймається зовсім по-іншому, місце, де зародилось життя, яке ми знаємо, і, без сумніву, зберігається воно там таким, яким було на самому початку, щось на зразок Шангрі-Ла.
