Арно Ґайґер – сучасний австрійський письменник. Народився 1968 року в Бреґенці, вивчав німецьку філологію, стародавню історію та порівняльне літературознавство в Іннсбруку та Відні. З 1993 р. проживає та працює вільним письменником у Вольфурті та Відні. У 1996 та 2004 рр. брав участь у літературному конкурсі ім. Інґеборґ Бахман у Кляґенфурті. 2005 року за роман «У нас все добре» отримав Німецьку книжкову премію від Біржової спілки німецької книготоргівлі. У 2008 р. відзначений премією ім. Йоганна Петера Гебеля від федеративної землі Баден-Вюртемберґ. Бібліографія автора налічує 5 романів і дві книги оповідань: Alles über Sally, роман, 2010; Anna nicht vergessen, оповідання, 2007; Es geht uns gut, роман, 2005; Schöne Freunde, роман, 2002; Irrlichterloh, роман, 1999; Kleine Schule des Karussellfahrens, роман, 1997; Das Kürbisfeld, оповідання, 1996. Збірка дванадцяти оповідань «Не забути Анну» тематизує любовні негаразди та життєві мрії людей, які всіляко прагнуть уникнути самотності та покинутості.
Арно Ґайґер
ВСЕ ЗАВМЕРЛО
Оповідання
З німецької переклала Оксана КУРИЛАС
Приголомшливо, наскільки рідкими стають щоразу дзвінки. Обідній дзвінок аж о 13.10. Коли через це я зробив їй зауваження, Єнні відреагувала вже звичним нерозумінням. Посперечалися. Тепер мені не можна телефонувати на фірму, а з дому ми контактуємо тільки два рази: о 7.00 ранку і перед сном. При цьому ще вчора вона дуже мило просила мене прийти на наступних вихідних до неї раніше, чому я дуже зрадів. Однак після 20.30 вже не було нічого, тільки її АВ1. Сьогодні від 8.00 я спробував обережно будити її, однак дотепер 10.05 знову лише АВ. Звичайно, мені відомо, що вона з Бірґіт Віндіш їде на пізній сніданок, але що вона мені не телефонує, відповідно її немає на місці й зараз, цього я собі не можу пояснити. Я питаю себе, чи після нашої телефонної розмови вона поїхала геть і не повернулася на ніч додому, чи в неї хтось. У всякому разі через це в мене знову паскудна неділя. Ні на міліметр Єнні не йде мені назустріч. Короткого «Привіт-я-тут!» було би достатньо, я був би іншою людиною. Але вчорашня акція, жодного «Добраніч», а сьогодні просто нічого, мене це кінчає. Мені видається, Єнні формально обриває контакт. Вона більше не відповідає на мої е-мейли, при цьому я знаю, зі знайомими і друзями вона розмовляє по телефону годинами й пише їм е-мейли на цілу сторінку. Я не хотів би згадувати про це жодним словом, інакше вона знову тільки сердитиметься і розповідатиме мені, наскільки важливі для неї її друзі. Але питання, ким є власне для неї я, якимось чином таки напрошується. Раз вона зі мною так поводиться. Відтак мені цілковито бракує розуміння. Коли ми раз на місяць займаємося любощами, вона неначе відсутня й позіхає. Це було давно, коли вона мене хапала чи цілувала з власної ініціативи. За кожним другим моїм словом вона каже, що я дурнуватий. І вона страшенно легковажить грошима, постійно та й прогорить. Я вже двічі збалансовував її рахунок, попри це на ньому знову безнадійний мінус, і якщо я знову не підтримаю її в біді, то їй відключать світло або, ще гірше, телефон. Між тим я запросто інвестував у неї 7000 євро. Я далекий від думки тематизувати ці гроші, але для Єнні це, очевидно, так, ніби я для неї нічого не зробив. Сьогодні вона мені розповіла, що її подруга Наталі схильна до того самого. Ну от, прошу. З превеликим бажанням я б тут же сконтактувався з Наталі і спробував би солідно взятися за проблему. Але й це є лише уявним бажанням, бо якщо Єнні це пронюхає, то всьому буде кінець. При цьому я б так хотів, щоб її подруги посовістили її, аби вона трішки наблизилась до мене. З власними друзями та знайомими я також майже не маю контакту, бо вони живуть власним життям і не виявляють цікавості до таких, як я. За все своє життя я ще не переживав таких сумних і самотніх часів, як останні півроку. Мало не розпач. Якби я зі своїм клопотом знайшов розуміння хоча б в Єнні. Але в неї я ні про що не можу згадувати, інакше вона спалахне від обурення. Можливо, наступного тижня ми зможемо знову дещо зблизитися.
Сьогодні Єнні приймає запрошення Валлі поїсти раклет, що Валлі обіцяла їй на 28-ий день народження. Ми тільки двічі контактували по телефону, вранці о 8.20 і в обід о 12.55. Між тим вона постійно зникала. Не маю уяви куди вона весь час дівається. Це мене доводить до безперервного сказу 24 години поспіль. Якщо я не простежу за тим, щоб знову трохи попустити свої емоції, то це моя погибель. Усе це страшенно тягне мене донизу. Сподіваюсь, Єнні скоро зателефонує. Від сьогоднішньої ночі в нас знову зимовий час, тобто на годину довше спати.
——© Оксана Курилас, переклад, 2010.
Перекладено за виданням: Es rührt sich nichts — Із: Arno Geiger. Anna nicht vergessen, Carl Hanser, München, 2007.
1 Автовідповідач.
О 22.00 вечора Єнні сказала по телефону, що вранці зателефонує мені. О 9.00 спробував зробити це я. Її не було вдома. Тільки з третього разу, о пів на 11, вона зняла слухавку s зразу ж почала докоряти, що я постійно її контролюю. Тим часом наш телефонний контакт остаточно скоротився до двох разів на день, вранці також немає більше дзвінків. Щось тут розвивається в неправильному напрямку. Крім того, думаю, що Єнні обманює мене. Точно є другий чоловік, не можу пояснити собі інакше, через що її так часто не можна застати. Коли подумати, яким усе було ще два місяці тому. Натомість що зараз. Я так почуваюся, ніби в будь-який момент отримаю інфаркт.
На обід я приготую собі курятину з паприкою та макаронами, вона вже шквариться в Келоматі1. Об 11.10 телефонує Єнні й заявляє, що йде пускати повітряного змія. Її вагівниця знову переважила на мирну сторону. В мене добре відчуття.
Після обіду я ходив гуляти в перший округ. Сонячний день, багато людей на прогулянці. Перед казино сидів один словацький гітарист і грав. Я понад годину слухав його та купив компакт-диск. 15 євро. Саме зараз компакт-диск грає в Єнніному плеєрі. На жаль, в мені знову зринає цей клятий смуток, я абсолютно нічого не можу проти цього вдіяти, дарма, як би я вчинив.
——1 Австрійська марка посуду для швидкого приготування
О 8.00 зателефонувала Єнні. Вона ще йде повимахуватися, потім має забрати з аеропорта Бірґіт Віндіш. Чекаю з нетерпінням, чи почую щось від неї протягом дня, але не думаю, тому що вона попрощалася до вечора. Вона знову трохи буркотіла та лаялася через мої історії про погоду. Вранці я ж завжди дивлюся TW1, так я побачив, що в її місцевості лише 1 ºС. Ну от, я більше не буду говорити про погоду, як і про любов, для неї обидві речі занадто дурні та поверхові. Тепер поїду до свого брата та мами, мене там запросили на обід, а після обіду всі підуть на цвинтар, в Нойлєнґбах до тата та в Тульн до бабів і дідів. Услід за цим у тітки Сусі обов’язкова зустріч на Всіх святих. Чи зателефонує мені Маґда з приводу передавання грошей? Вона ще не знала, чи буде вихід. Ну от, думаю, вона також більше не хоче мене бачити. Відтак я проживаю собі самотньо й одиноко дні, а передусім ночі, й не знаю, що робити в цьому стані. На жаль, всі мої колишні друзі далеко звідси і також більше не телефонують мені. Нав’язуватися мені не хочеться, крім того, я знаю, що то Тезари розповіли Маґді все про мене з Єнні. Мені здається, тому Маґда впродовж якогось часу така погордлива зі мною. Зараз 9.45, вирушатиму. Ще хочу помити в Аугофі авто.
Щойно я зайшов додому. Я хвилююся, тому що не знаю, що з Єнні. Для мене загадка, як могли мої батьки, коли були молодими, чекати один або два тижні, доки не отримають відповідь на лист. Це було, мабуть, мордуванням, справді темні часи.
Зараз о 17.30 Єнні зателефонувала і сказала, що йде спати, а завтра зранку на масаж, повимахуватися, а тоді в місто. В мене напрошується сильна підозра, що ввечері вона поїде геть і ночуватиме деінде, не зможе чи не схоче там рано вставати і тому вигадає історію про ранню діяльність.
Я був ще на пиві. Знову вдома, 20.15, я спробував зателефонувати Єнні, однак АВ вимкнений, а телефон дзвенить. Мобільний також відключений. Завтра Єнні пришле мені листа на чотири сторінки, вона про це попередила. Слід виходити з того, що в ньому буде оголошено про розрив, тому я ще терпляче почекаю з пересиланням грошей. Прошу, любий Боже, дай, щоб це все не було насправді. Але чому о 18.00 Єнні мала б відключати свій телефон і йти в ліжко, коли в неї відпустка? А передусім: чому мені не можна зателефонувати вранці, перш ніж вона піде на масаж? Це не можна пояснити. Якщо так піде далі, я помру від журби. Я почуваюся жалюгідно. Зараз 20.50, я лежу в ліжку й не можу взяти себе в руки. В Єнні ніхто не піднімає слухавки. Ймовірно, на ніч вона в іншого і прийде додому аж в обід.
Уявлення, що Єнні могла би покласти край нашим стосункам, зводить мене з розуму. Думаю, вона трохи призабула, що то вона довела мене до того, що я виїхав з дому й розлучився з Маґдою. Вона навіть хотіла, щоб я пройшов генний тест на Фабіана, чи він мій син. В е-мейлах вона вже називала себе моєю дружиною. Вона хотіла від мене дитину (Лауру чи Пауля), ми планували спільне майбутнє, я сплачував її борги, я робив для неї все, що тільки можливо, і розбещував її. І тепер маєш.
