Антон Глушко
Словенський присмак київської осені
Dolga je cesta z Vasi do Mesta,Dolga je reka od planin do človeka...*
Vlado Kreslin
25–29 жовтня 2009 р. у Львові та Києві проходили культурно-мистецькі заходи в рамках Днів словенської культури в Україні. Ідея щодо організації такої непересічної події належить Посольству Республіки Словенія в Україні (тимчасово повірений у справах — консул Боріс Голе) та викладачу кафедри слов’янської філології, випускнику Університету м. Любляна Їєрнею Ключєвшеку.
————* Довгим шляхом йде Село до Міста,
Річка довга тече з полонин до людини...
Владо Креслін.
В організації заходів також взяли активну участь професор філософського факультету Університету м. Любляна Матьяж Кос, професор кафедри слов’янської філології ЛНУ ім. І. Франка Людмила Васильєва, доцент кафедри слов’янської філології Інституту філології КНУ ім. Т. Г. Шевченка Олена Дзюба-Погребняк, перекладач Інга Ярова, студенти й аспіранти Київського та Львівського університетів. До складу словенської делегації увійшли поет та перекладач Мілан Єсіх, письменники Яні Вірк та Сюзана Тратнік, композитор та музикант Владо Креслін. Перші троє митців є лауреатами Прешернової Нагороди (аналог Шевченківської премії), а Владо ось уже понад 30 років працює на ниві розвитку словенської пісні.
Місцем проведення презентацій став старовинний Палац Потоцьких у Львові, столиця приймала гостей зі Словенії у конференц-залі Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка.
Перша частина заходів складалася з показу комедійних кінострічок «Пасивний стан» (1999 р., 90 хв.) та «Сметана й мармелад» (2003, 90 хв.), а також драми «Під її вікном» (2003, 93 хв.). Друга частина — літературний вечір та концерт В. Кресліна була «родзинкою» від словенських гостей. Лунали поезії та переклади українською, потішила присутніх піднесена, жвава й запальна манера виконання пісень на гітарі В. Кресліним. Усі тексти й музика — від самого автора, звісно ж, без імпровізації не обійшлося.
Пропонуємо для читачів коротенькі біографії словенських авторів.
Мілан Єсіх — поет, публіцист, перекладач. Народився 1950 р. у м. Любляна. Закінчив філософський факультет місцевого Університету за спеціальністю «слов’янська філологія».
Перші публікації з’явилися на початку 60-х рр. Входив до авангардного літературного гуртку «442». Автор близько 30 радіопередач та п’єс. 1986 р. здобув Прешернову нагороду за вагомий внесок у розвиток словенської літератури. Автор циклу «Важкометалічних збірок» (1975–1986) — «Метал», «Вольфрам», «Кобальт».
Сюзана Тратнік — письменниця та публіцист. Народилася 1963 року в Любляні. Закінчила філософський факультет за спеціальністю «соціологія», має диплом магістра «антропології статей». Авторка збірок оповідань «Pod ničlo» («Під молем»), «Sporednice» («Паралелі»). За останню збірку отримала Прешернову нагороду.
Яні Вірк — письменник, поет, перекладач і редактор. Народився 1962 року в Любляні. Закінчив Університет Любляни на відділенні порівняльного літературознавства і німецької мови філософського факультету. Зараз є редактором культурної програми на ТБ Словенії.
Владо Креслін — поет, композитор, музикант. Народився 1951 року в Любляні.
На ниві авторської пісні — з початку 70-х рр. Виступав з сольними концертами та у низці джазових колективів. У своїх піснях поєднує народні мотиви з сучасним сприйняттям Світу. Супутник творчого життя — Гітара.
Після завершення поетичної частини почався жвавий обмін думками з аудиторією, де й автор матеріалу мав нагоду поставити свої запитання.
Запитання до Сюзани Тратнік:
— Сьогодні лунали уривки з Ваших творів. Чому Ви обрали у них саме тематику Міста й Долі Дитини?
— Це творчий вибір автора. Ідеї, що висловлені на папері, прийшли до мене ще у студентські роки. Мене захоплювала урбаністика, Людина у Місті, потім з’явився образ Дитини у вихорі людських Доль та Почуттів.
Запитання до Мілана Єсіха та Яні Вірка:
— Ви згадували термін «пост-екзистенціалізм». Що він означає? Як відбився у Вашій прозовій творчості?
М. Є.: Важко відповісти. Я не належу до лав критиків і вчених-літературознавців. Можливо, це переживання стилю у нових умовах, нові акценти. Не дуже знаюся на теоретичних питаннях.
Я. В.: Дуже часто це просто плід фантазії читача або припис критика. Для мене екзистенційні моменти Вибору, Межі, критичне Подолання чогось досі лишаються нагальними. Тож сприймаю це лише як спробу переосмислення стилю при написанні автором свого твору.
Випала нагоду розпитати не лише самих авторів, а й фахівця з порівняльного літературознавства, професора філології Філософського факультету Університету м. Любляна, доктора Матевжа Коса.
— Пане Матевже, чи вивчають у Словенії українську мову та літературу? Чи є щось спільне у нашому культурному надбанні?
— Ні, на жаль, ні. У нас є непогані компаративні дослідження з польськими, угорськими, чеськими та словацькими колегами, проте з українськими наразі не склалося. Я бачу близькість наших мов, проте ми ще дуже мало знаємо одне одного.
— Які стилі домінують у сучасній словенській літературі?
— Тут панує різноманіття. Від постмодернізму до пост-екзистенціалізму, за волею автора.
— На Ваш погляд, які основні проблеми зачіпають словенські поети й письменники?
— Це непросте питання. Сьогодні, наприклад, лунали думки щодо урбаністичного в Людині, Доля Дитини, гендерні «війні». Розмаїття підходів, часто індивідуальних, складно прогнозованих, врешті, дає мозаїчну картину. Як на мене, ключова проблема — в Людині. Вона лишається віссю і для наукових пошуків, і для літературних творів. Інше — похідне й контекстуальне.
Насамкінець
хочу подякувати пані Інзі Яровій за
допомогу в перекладі відповідей у наших
міні-інтерв’ю зі словенськими авторами.
Антон Глушко - координатор Білоруського інформаційного центру в Києві
