Біруте Йонушкайте
Вибрані поезії
З литовської переклав Дмитро Чередниченко
Біруте Йонушкайте: "Я – литовка, народжена в Польщі. У Вільнюському університеті закінчила журналістику. Щодня радію досконало створеному Господом світові, та щодня на кожному кроці відчуваю, що наші людські долі й стосунки далеко не досконалі й не особливо красиві. Усе життя ми стараємось перемогти в собі приховану порожнечу, сліпі інстинкти, але дуже рідко вдається нам досягти вершин гармонії. Може, тому з дитинства вибудовую свій – літературний – простір, у якому шукаю змоги зробити набагато більше осмислених, світліших речей, ніж у дійсності. Написала я чотири романи, чотири книги оповідань, одну книгу есе, одну повість для дітей. Хоч я прозаїк, оповідачка пригод, вірші не відстають від мене все життя. Коли назбирається їх поважна збірка, видаю книжку. До речі, моє знання двох мов дозволяє мені ще й перекладати польську художню літературу литовською мовою."
***
по дорозі у вечір
я дивилась у вікно
день валявся
як лінивий кіт
березень буде чи вже був
В ЯЛІВЦЕВОМУ ГАЇ
ЗАМКОВОЇ ГОРИ
вершина замкової гори
пахне твоїми долонями
мурашки тягнуть молитви
за душі ятвягів
не клади багаття
тривоги уже немає мила
***
вийшли ми
щоб не вернутися
повернулись ми
щоб іти
й кричимо кричимо
не розуміючи себе
заблукала я
і моє посивіле серце
далеко видно
крізь пухнастий тополиний дощ
У СЕЛІ НАД МОРЕМ
їх замело
століття тому
мої дитячі сліди
лише вчора
ангеле
де ти ховаєшся
коли Бог грається
у пісочниці?
***
потону в твоїх зморшках
немов у ріці
мені вже байдуже
в яке море несуть
мене ангели
мені вже байдуже
***
Грає Бог на небесному полі у гольфа
один м’ячик упав у моє серце
четвертий десяток я вкинув
якщо його не маю
якщо досі не спохватилися
то може й забудуть?
***
потону в твоїх зиоршках
немов у ріці
мені вже байдуже
в яке море несуть мене ангели
мені вже байдуже
***
Пишуть мужі розумні
про смерть і прах
кричать немов народили
світ
а я лиш благаю
дощу дощу дощу
***
сіре обличчя вечора
притулилося до вікна
стежками як зморшками
бігать діти і пси
***
з дитячого малюнка
із кетяга горобини
із кептаря сонечка
із вечора що занурив ноги в озеро
із ранку що сходить на гору
водить очима за тими
що підійти не можуть
і відійти не в силі
***
прошу кохання
дати сили
без нього прожити
