Лада Коломієць
Святкування 80-ліття професора Віктора Коптілова в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
Віктор Вікторович Коптілов (03.07.1930–19.02.2008) — видатний перекладач, теоретик, історик і критик перекладу, професор Київського університету імені Тараса Шевченка, перший в Україні доктор філологічних наук з перекладознавства (з 1971 року), член НСПУ, лауреат літературних премій імені Максима Рильського (2000), Івана Кошелівця (2001), Миколи Лукаша (2002).
Ім’я В. В. Коптілова увійшло до біобібліографічного довідника «Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Незабутні постаті», де воно розміщене поряд з такими іменами, як Олександр Білецький та Микола Жулинський.
Віктор Вікторович мав нагоду змалку відчути смак до різних мов: німецької мови його навчив батько, який був живописцем і вдома спілкувався з сином німецькою. Відтоді поет-перекладач не розлучався з цією мовою і проніс любов до неї через усе життя, перекладаючи з німецької поетів бароко, Гельдерліна, Гайне, Рільке, Фонтане, Бехера та ін.
Польську мову Коптілов теж знав з дитинства, адже його бабуся, Тетяна Юзефівна Глибовська, була шляхетною полячкою, і ось любов до польської поезії увінчалася перекладами творів Кохановського, Рея, Броневського, Лесьмяна, Слонімського, Стаффа, Виспянського, Каспровича, Словацького та інших видатних польських поетів. У 1990-х рр. професор Коптілов працював у Люблінському університеті, він є редактором «Антології польської поезії» (1975), його переклади з польських поетів друкувалися в багатьох українських і російських часописах.
Не можна оминути згадкою й російську мову, адже український перекладач мав ще й російське коріння, досконало знав російську мову, подарувавши нам адекватне українське звучання творів Некрасова, віршів російських поетів «срібної доби» (Блока, Брюсова та ін.).
У 45 років Віктор Вікторович вивчив французьку мову і вже через рік вільно спілкувався й виголошував доповіді цією мовою, а пізніше і перекладав французьких поетів ХХ століття, таких як Валері, Клодель, Араґон, Шар, Мішо, Превер, Супо, Ануй, Ґільвік. Однак коло франкомовних зацікавлень професора Коптілова не обмежувалося сучасною французькою літературою. У його перекладацькому доробку — переспіви «Роману про Трістана та Ізольду» і «Роману про Рената» зі старофранцузької, переклади творів Гюго і Вольтера. З французької Віктор Вікторович також підготував добірки поезій швейцарських та канадських авторів, поетів регіону Індійського океану та Карибського басейну, прозові переклади романів Ф. Саґан «Тьмяний профіль» і А. Лопеса «Новий романс» і його оповідання. Переклав Віктор Вікторович і знаменитий «Літопис Малоросії, або історію козаків-запорожців» Ж. Б. Шерера, ще з його прозових перекладів — «Легенди про лицарів Круглого Столу». З англійської мови перу Віктора Вікторовича належать переклади творів британських, американських та ірландських поетів: Блейка, Донна, Шеллі, По, Вітмена, Єйтса, Джойса. Шекспірову «Зимову казку» він переклав для повного 6-томного видання творів британського класика. Учений також дуже любив близьку нам болгарську мову і перекладав з неї здебільшого дитячі казки.
Професор Коптілов знав дванадцять мов, був непересічним ученим енциклопедичних знань, фактичним засновником і лідером першої наукової школи перекладознавців, керівником багатьох дисертантів, укладачем і редактором наукових та перекладних видань. Його монографії «Актуальні питання українського художнього перекладу» (1971), «Першотвір і переклад» (1972), навчальний посібник «Теорія і практика перекладу» (1982, 2003), антологія «Крилаті вислови в українській літературній мові» (у співавторстві з А. П. Коваль), довідник «Говорімо українською. Мова і культура» (1995, для франкофонів), численні статті з питань перекладу стали вагомим внеском у вітчизняну філологію.
Віктора Вікторовича з повним правом можна назвати послом української культури в Європі. У 1970–80-х роках він викладав славістику в Паризькому інституті східних мов і цивілізацій, працював у 1981–1996 роках у відділі освіти ЮНЕСКО (спеціалістом з мовних програм Секретаріату ЮНЕСКО), викладав у Сорбонні (Париж) та УВУ (Мюнхен), був співробітником НТШ в Сорбонні, став співавтором франкомовної антології «Українська література ХІ–ХХ ст.», виданої в Парижі. Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років професор Коптілов викладав у НаУКМА (Київ) курс з теорії та практики перекладу.
В Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка 80-річний ювілей Віктора Коптілова відзначили науковою конференцією, яка відбулася 19 листопада 2010 р. На пленарному засіданні виступали учні, колеги та друзі Віктора Вікторовича. З привітальним словом до учасників та гостей урочистого зібрання звернувся проректор Київського університету з науково-педагогічної роботи, а в минулому — аспірант Віктора Вікторовича професор Петро Бех. Доктори наук Олександр Чередниченко, Ростислав Радишевський, Максим Стріха змалювали у своїх доповідях майстерність Коптілова-перекладача французьких, польських, російських поетів. Професор Людмила Задорожна висвітлила внесок В. Коптілова в шевченкознавство. Академік АПН України Петро Кононенко і відомий поет, член НСПУ Степан Литвин поділилися спогадами про Коптілова-студента, свого однокурсника. Мистецтвознавець Олена Бросаліна вела мову про вірш В. Коптілова «Свята Тереза» в інтерсеміотичному аспекті — як переклад з мови скульптури. Майстерність Віктора Вікторовича як учителя, керівника знаменитого перекладацького гуртка при Київському університеті, відомого серед студентів та аспірантів як «коптілка», відзначив доцент Інституту філології Віталій Радчук.
На урочистому заході були присутні почесні гості, серед яких — постійний представник України в ЮНЕСКО Юрій Кочубей, лауреат літературної премії імені Максима Рильського Олег Жупанський, лауреат літературної премії імені Миколи Зерова, голова творчого об’єднання письменників-перекладачів Київської організації НСПУ Всеволод Ткаченко, заслужений діяч мистецтв України Василь Довжик. Після святкового засідання відбувся концерт пам’яті Віктора Вікторовича, на якому звучали його поетичні переклади та оригінальні поезії. Концерт підготували студенти перекладацького відділення Інституту філології. До концерту долучився вокальний ансамбль старовинної музики «Alitea», у виконанні якого прозвучала співана українська барокова поезія.
По обіді працювали дві перекладознавчі секції, в яких брали участь відомі науковці провідних вишів України, зокрема, професори Анатолій Науменко (Чорноморський державний університет ім. Петра Могили), Микола Зимомря (Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка), Світлана Швачко (Сумський державний університет), Богдан Ажнюк (Інститут мовознавства імені О.О. Потебні НАН України), доценти Олександр Ребрій (Харківський національний університет імені В.П. Каразіна), Олександр Кальниченко та Валерій Подміногін (Харківський гуманітарний університет), Ніна Данилюк (Волинський національний університет імені Лесі Українки) та інші, а також професори, доценти, викладачі й аспіранти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Нині справу професора Віктора Коптілова продовжує чимало його учнів, серед яких доктор філологічних наук, завідувач кафедри теорії літератури та компаративістики Інституту філології професор Людмила Грицик і доктор філологічних наук, завідувач кафедри історії української літератури та шевченкознавства Інституту філології професор Людмила Задорожна. Обидві вони були учасницями ініційованого Коптіловим у 1960-х роках обміну студентами між Київським університетом та університетами Тбілісі, Баку, Єревана, Вільнюса (завдяки цій ініціативі Людмила Грицик опанувала грузинську мову, а Людмила Задорожна — вірменську).
Тож ушанування в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка пам’яті Віктора Коптілова — видатного словесника, Майстра художнього перекладу і талановитого Вчителя, людини високих моральних якостей — стало вагомою подією в житті української академічної і творчої громади.
