Дмитро Дроздовський  

Українські студії в Кембриджі — крок назустріч світові

У Кембриджському університеті (Велика Британія) на постійній основі відкривається програма «Українських студій», у рамках якої студенти зможуть вивчати українську мову і культуру. Як відомо, в Європі сьогодні існує дуже мало кафедр Україністики. Першими ластівками на цьому шляху стали Італія (передовсім завдяки зусиллям професорки Оксани Пахльовської) та Німеччина. Проте відтепер українську мову та літературу зможуть вивчати британські студенти Кембриджського університету (програма здійснюється за фінансової підтримки підприємця Д. Фірташа). Цей крок видається значущим, якщо взяти до уваги, що в європейських університетах сьогодні на першому місці — вивчення арабської, китайської мов, але аж ніяк не слов’янських, тим більше української. По-друге, серед слов’янських мов завжди першість мала російська за кількістю охочих її вивчати, що й зрозуміло: російські студії мають потужну підтримку з боку самої Росії та її дипломатичного корпусу, російських культурних центрів у різних країнах. Проте якщо Україна все ж таки прагне увійти в європейський простір, якщо євроінтеграція залишається й досі пріоритетним завданням, то в такому разі відкриття програми «Українських студій» є надзвичайно важливим проектом на цьому непростому шляху.

Керівник Української програми Кембриджського університету доктор Рорі Фіннін зазначив, що серед європейців спостерігається велика потреба у постійному вивченні української мови й культури. «У Європі давно не було такої програми. Я думаю, що це симптом більшої проблеми. На мою думку, наприклад, Шевченко — великий світовий поет, якого світ дуже часто ігнорує. Звідки береться таке ігнорування? Чому світ не знає більше про Тараса Шевченка? Річ у тому, що шевченкознавство, як і українознавство в ширшому сенсі, не стало науковою дисципліною в Європі через те, що я називаю «світовою зворотною галюцинацією». Якщо галюцинація — це бачити те, чого немає, то зворотна галюцинація — це не бачити того, що є. Університети в Європі не помічають Україну, її культуру, мову і літературу», — підсумував Р. Фіннін на урочистому прийомі 24 вересня, відзначивши зростання інтересу до України серед європейців.

За його словами, значна увага в Українській програмі Кембриджу приділяється питанням освіти громадськості. У рамках програми проходять популярні щорічні Фестивалі українського кіно, а також публічні лекції і семінари про сучасну Україну, які відвідали члени британського парламенту, Посольства України у Великій Британії і представники телерадіокомпанії ВВС. Також студенти вивчають твори українських письменників XIX—XX століть.

Р. Фіннін, крім того повідомив, що до вивчення української мови в Кембриджі залучатимуться якомога більше викладачів з України.

«Наша мета — підготувати нове покоління аналітиків, політиків, які знають і розуміють Україну, знають, що Україна не є частиною російської сфери впливу», — підкреслив Р. Фіннін. Таким чином, ця програма орієнтована на утвердження України як європейської держави, яка має якнайпотужніше поширювати знання про себе в європейському просторі. Але передумовою цього є освіта — можливість для української молоді навчатися в Кембриджському університеті й можливість для британців здобути фахові знання про Україну як надійного геополітичного партнера.

— Пане Рорі, історія українських студій у Кембриджі... Хто був ініціатором ідеї? Хто причетний до цього проекту?

— Після того, як я вступив на посаду викладача українських студій у вересні 2008 р., розробив та зорганізував перший курс українознавства в Кембриджському університеті, що має назву «Вступ до мови, літератури та культури України». Цей курс — перший у своєму роді в Європі — відкриває студентам багатство мови, літератури та культури України.  Він ґрунтується на феномені «перехрестя», який полягає у відкритості територіальних, лінґвістичних та етнічних кордонів України.  Такий підхід, між іншим, робить можливим дослідження взаємозв’язку культур Східної Європи та Чорноморського реґіону.

— Наскільки започаткування Українських студій дасть можливість покращити діалог і порозуміння між Великою Британією та Україною?

— Перша частина курсу зосереджена на витоках сучасної української літератури доби дев’ятнадцятого століття — від Котляревського до Шевченка.  Друга частина визначає вплив шевченківської традиції в українській літературі, так званий «відгомін Шевченка»: наполегливий заклик до відданості національній культурі, що характеризує українську літературу від кінця дев’ятнадцятого століття до сьогодення.

Курс «Вступ до мови, літератури та культури України» є новацією для нашого Департаменту славістики, оскільки він поєднує базове освоєння мови з одночасним вивченням творів літератури та матеріалів про культуру в ориґіналі.  За допомогою класів, що проходять двічі на тиждень, студент вивчає основи граматики та розширює словниковий запас, щоб здобути майстерність у спілкуванні та читанні українською. Паралельно, література та образотворче мистецтво України є предметом щотижневих лекцій та «супервізій». Останні є традиційними зустрічами студента з викладачем один на один, що відбуваються щодва тижні, під час яких обговорюються реферати студента на теми окремих аспектів української літератури та культури.

Я радий сказати, що курс «Вступ до мови, літератури та культури України» був жваво сприйнятий на факультеті сучасних і середньовічних мов.  Такий широкий інтерес із боку студентів спонукав нас розпочати розширення Програми українських студій у цьому навчальному році. З початком нового року пропонується новий курс, який зорієнтований на четвертокурсників і називається «Українські література та кінематограф ХХ століття».  У курсі подано літературний та кінематографічний опис шляху України від околиці імперії до суверенної держави протягом «короткого двадцятого століття» (Е. Гобсбаум). Курс охоплює період від 1910-х до 1990-х років — тобто час між першим і остаточним становленням незалежності України — і є оглядом історії культури Радянської України.  Курс складається з п’яти частин, кожна з яких вивчає певний етап культурного піднесення, аналізуючи взаємовплив естетичного відображення, суспільного значення та політичного контексту того часу через призму низки культурологічних та літературних парадигм. В основу курсу лягли «Записки кирпатого Мефістофеля» В. Винниченка, Довженкові «Звенигора», «Арсенал», «Земля», а також «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Ільєнка та «Пентамерон» Володимира Діброви.  Наскільки я знаю, цей курс є унікальним у тому плані, що це єдиний курс поза межами України, який дає можливість студентам вивчати найвизначніші кінематографічні шедеври О. Довженка та його кіноповісті й інші прозаїчні твори мовою оригіналу.

І ще: на мою думку, успішна навчальна програма українських студій просто вимагала потужної складової нашого проекту для широкої громадськості, яка б піднесла інтерес до України й поставила країну в центр мапи наукових досліджень. Через те я організовую різноманітні громадські лекції, виставки, семінари і щорічний Кембриджський фестиваль українського кіно.  Метою фестивалю, наприклад, є ознайомлення глядачів із новими течіями в українському кінематографі, поширення інформації про наш веб-сайт (через який глядачі реєструвались для відвідування фестивалю) та для створення бази даних із контактною інформацією осіб, що виказали зацікавлення у відвідуванні лекцій, виставок та інших заходів Програми українських студій у майбутньому. Минулого року на ньому відбулась британська прем’єра фільму «Живі» режисера Сергія Буковського та документальна стрічка «Світло зі Сходу» американського продюсера. Всі квитки розійшлися на обидва покази. Показ стрічки «Живі» супроводжувався виставкою щоденників Ґарета Джонса, який є випускником Кембриджу і одним із героїв фільму.  Як ви знаєте, ми в Кембриджі організували виставку у знаменитій бібліотеці Трініті Коледжа минулого року. Кінофестиваль і виставка були відзначені у теле-, радіо- та друкованих репортажах ЗМІ по всьому світу — від «Вашинґтон Пост» до «Подробностей» на «Інтері».

— Якими є перші кроки в реалізації програми Українських студій? Які є перспективи на найближчі 5—10 років? Якою концептуально буде програма Українських студій у Кембриджі?

— Число наших студентів швидко зростає. А сотні тих, хто не навчається в Кембриджському університеті, мають нагоду познайомитись із українською культурою та українським суспільством за допомогою цих громадських лекцій, семінарів, виставок та нових медійних продуктів. У березні 2010 р., наприклад, я заснував «подкаст» Кембриджських українських студій. «Подкасти» являють собою аудіозаписи дискусій із митцями, дослідниками та науковцями, студентами на теми, що стосуються різних аспектів української культури та життя українського суспільства. Ці файли з записами вже було завантажено більше ніж 800 разів. Миттєвому розповсюдженню матеріалів із наших заходів у різні куточки світу сприяють веб-сторінка Кембриджських українських студій (www.CambridgeUkrainianStudies.org) та наша група у мережі «Фейсбук» (Facebook), яка має понад 350 «прихильників».

— Чим Україна може бути цікава британській молоді сьогодні?

— Як я сказав на прес-конференції в Києві, Дмитре, наші студенти в Кембриджі відзначають, що вони відкривають для себе щось нове й захопливе, коли пізнають українську культуру.  Дивлячись на мапу, вони бачать найбільшу країну власне Європи, що залишається непíзнаною та малодослідженою. Вони натхненно поринають у матеріал мовою оригіналу: гумористично-пародійну поезію Котляревського, ліричні сповіді Шевченка, буремну прозу Миколи Хвильового, поліфонічно-карнавальні романи Андруховича.  І обов’язково треба сказати: вони люблять читати журнал «Всесвіт»!