АНОТАЦІЯ ЧЕРГОВОГО НОМЕРА

Слово і Час. – 2010. – № 12.

Номер відкривається рубрикою „Питання теоретичні”. Михайло Наєнко, розмірковуючи  над сучасним станом української критики й  і літературознавства, шукає відповіді на гірке питання: „Куди йдемо?”. Олена Юрчук  на прикладі діяльності Ю. Шевельова розглядає маскарадну  літературну критику як український варіант антиколоніальної критики.

У рубриці ХХ „століття” Григорій Клочек роздумує про магію поетичного слова на прикладі трьох віршів Б. Олійника. Ігор Ткаченко досліджує  українську пресу Наддніпрянської України  1905–1914 рр.,  Сніжана Новак – публіцистику В. Бірчака за матеріалами газети  «Українське слово».

У рубриці „Порівняльне літературознавство” опубліковано статтю Юлії Булаховської  „Леся Українка і Марія Конопницька (порівняльно-типологічне зіставлення)”. Ярослав Поліщук висвітлює поетикальні паралелі творчості Михайла Коцюбинського та Кнута Гамсуна.

У рубриці „Текстологія і джерелознавство” Олексій Неживий привертає увагу до текстологічних проблем художньої спадщини Григора Тютюнника. Галина Карпінчук розповідає про  Є.-Ю. Пеленського  як редактора першого повного видання творів Марка Черемшини та дослідника його творчості,  Марія Гринько – про  українського бібліолога Л. Биковського.

Борис  Бунчук рецензує монографію Т. Гребенюк „Подія в художній системі сучасної української прози”,   Іван   Пасемко –  книжку М. Мольнара «Від Влтави до Дніпра»,  Ольга Смольницька – роман  В. Вовк «Тотем скальних соколів», Богдан Пастух – книжку В. Рьода „Шлях філософії: ХІХ – ХХ століття”, Олександр Астаф’єв і Олеся Лященко – монографію І. Бурлакової „Ми у руці тримаєм тільки зерна...”: Новелістика на тлі маніфестацій МУРу”.