Карлос КАСТАНЕДА

 Коментарі з нагоди тридцятої річниці першого видання книги “Уроки дона Хуана: шлях знання індіанців які”

З англійської переклав Костянтин КУЗЬМЕНКО (Київ)

 

Перше видання книги “Уроки дона Хуана: шлях знання індіанців які” вийшло друком у 1968 році. З нагоди тридцятої річниці її опублікування мені б хотілося внести кілька пояснень стосовно власне самої праці, а також навести деякі загальні висновки щодо висвітлених у книзі питань, яких я дійшов після багатьох років серйозних та наполегливих зусиль. Ця книга стала результатом антропологічної польової роботи, яку я проводив у штаті Аризона та мексиканському штаті Сонора. Під час написання дипломної роботи на факультеті антропології Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі я познайомився зі старим шаманом, індіанцем племені які зі штату Сонора (Мексика). Його ім’я було Хуан Матус.

Я радився з багатьма викладачами факультету антропології про те, чи можна проводити антропологічні польові дослідження із залученням цього старого шамана як основного джерела інформації. Кожен з цих професорів намагався відмовити мене від цього наміру, вони були впевнені в тому, що перш ніж думати про будь-які польові дослідження, мені слід було приділити головну увагу вивченню обов’язкових академічних дисциплін у цілому і зосередитися на формальних аспектах моєї дипломної роботи зокрема — таких, як усні та письмові іспити. Ці професори мали абсолютну рацію. Їм не потрібно було переконувати мене в логічній обґрунтованості своїх порад.

——

© Карлос Кастанеда, 1998.

© Костянтин Кузьменко, 2005, переклад.

 

Проте серед цих викладачів був один професор, доктор Клемент Мейґан, який відкрито підтримав мій інтерес до польової роботи. Саме він є тією людиною, якій я маю висловити свою безмежну вдячність за те, що він надихнув мене на проведення моїх антропологічних досліджень. Він був єдиний, хто наполегливо спонукав мене повністю скористатися з можливості, яка мені відкрилася. Клемент Мейґан наполягав на цьому, спираючись на власний досвід польової роботи як археолога. Він казав мені, що на прикладі власної діяльності дійшов висновку, що зараз саме час є найвагомішим чинником, оскільки під тиском сучасних технологій та філософських впливів від колись величезної та складної сукупності знань, якими володіють культури світу, що занепадає, незабаром майже нічого не залишиться. Як доказ, він наводив приклад роботи декількох відомих антропологів кінця XIX — початку XX століть, які хоча й поспіхом, але з максимально можливою за тих обставин методичністю зібрали великі обсяги етнографічних даних про культуру американських індіанців, що населяли прерії та Каліфорнію. Їхній поспіх був цілком виправданий, оскільки всього лише за життя одного покоління джерела інформації про більшість із цих автохтонних культур виявилися знищеними — особливо це стосувалося індіанських культур Каліфорнії.

Під час цих подій мені пощастило потрапити на курс лекцій професора Гарольда Ґарфінкеля з факультету соціології УКЛА. Він надав мені найбільш незвичайну етнометодологічну парадигму, в рамках якої практичні дії повсякденного життя людини були предметом серйозних філософських роздумів, а будь-яке досліджуване явище вивчалося в його окремому контексті й у відповідності до його власних правил, впорядкованості та внутрішньої логіки. У разі необхідності встановлення будь-яких законів чи правил, такі закони і правила мають бути невід’ємною властивістю досліджуваного явища як такого. З цієї причини практичні дії шаманів, якщо їх розглядати як цілісну, логічно послідовну систему із власними правилами та взаємозв’язками, є серйозним предметом ґрунтовного дослідження. Таке дослідження не мало спиратися на будь-які побудовані апріорі теорії чи порівняння з матеріалом, отриманим у рамках будь-яких інших філософських міркувань.

Під впливом цих двох професорів я глибоко поринув у свою польову працю. Моє спілкування з цими двома викладачами дало мені дві спонукальні причини: по-перше, у нас залишалося дуже мало часу для вивчення процесів мислення корінних американських культур, і не можна було стояти на місці, чекаючи, поки все це буде знищене в мішанині сучасних технологій; по-друге, досліджуване явище, хоч би яким воно було, є предметом для ґрунтовного вивчення і заслуговує на мою найпильнішу увагу та максимально серйозне ставлення.

Я так глибоко занурився у свою польову роботу, що, без сумніву, врешті-решт розчарував саме тих людей, які підтримували мої дослідження. Зрештою я опинився в тій царині, що взагалі не має ніякого відношення до сфери знань звичайної людини. По суті, моя робота вийшла далеко за межі антропології, соціології, філософії чи релігії. Проводячи дослідження, я дотримувався логічних правил та законів самого явища, але вже не спромігся вийти звідти на безпечний ґрунт. У результаті цього я поставив під загрозу всі свої зусилля, оскільки мої дослідження вже не вміщалися на шалях звичайних академічних терезів для вимірювання достоїнств цих зусиль чи визначення їх відсутності.

Опис змісту моєї польової праці, який не піддається спрощенню, зводиться до того, що індіанський маг із племені які дон Хуан Матус ознайомив мене із системою пізнання шаманів стародавньої Мексики. Під пізнанням розуміються процеси, які відповідають за усвідомлення у повсякденному житті, тобто процеси, що включають у себе роботу пам’яті, переживання, сприйняття та майстерне використання будь-якого конкретного синтаксису. На той час ідея пізнання була для мене найбільшим каменем спотикання. Для мене, освіченої західної людини, незбагненною була вже сама думка про те, що пізнання — так, як цей термін визначається у сучасних філософських працях, — може бути чимось відмінним від однакового для всіх людей спільного всепоглинаючого процесу. Західна людина воліє вважати, що всякі культурні відмінності викликані дивними способами опису тих самих явищ, проте навряд чи погодиться із тим, що причина таких відмінностей полягає власне у механізмах пам’яті, переживань, сприйняття та майстерного володіння мовою, які можуть бути чимось відмінним від відомих нам процесів. Інакше кажучи, для західної людини існує лише один спосіб пізнання, що являє собою сукупність загальних процесів.

Проте чаклуни лінії дона Хуана проводять чітку різницю між системою пізнання сучасної людини та системою пізнання шаманів стародавньої Мексики. Дон Хуан вважав, що ці дві системи є двома повноцінними світами повсякденного життя, які принципово відрізняються один від одного. У якийсь момент, що його я навіть не усвідомлював, мета моєї роботи загадковим чином змістилася від простого збирання антропологічних даних до засвоєння нових процесів пізнання світу шаманів.

Справжнє опанування цих фундаментальних принципів призводить до повної трансформації, зовсім іншого способу реагування на світ повсякденного життя. Шамани відкрили, що перший поштовх такої трансформації завжди проявляється як інтелектуальна прихильність до чогось такого, що на перший погляд видається лише загальною ідеєю, але насправді наділене несподівано могутньою прихованою силою із надзвичайно потужним впливом. Дон Хуан найкраще пояснив це, коли сказав: “Світ повсякденного життя ніколи не можна сприймати як якусь особистісну силу, що має над нами владу, ані як щось таке, що може створювати нас або ж знищувати, оскільки боротьба з навколишнім світом не є справжнім полем битви людини. Її справжнє поле битви лежить за обрієм, у незбагненній для звичайної людини царині — у тому місці, де людина перестає бути людиною”.

Він пояснив ці твердження, сказавши, що в енергетичному відношенні людським істотам доконечно необхідно осягнути той факт, що єдиним справді важливим питанням є їхня зустріч із нескінченністю. Дон Хуан не зміг спростити поняття нескінченності до більш доступного визначення. Він сказав, що це поняття є неспрощуваним в енергетичному сенсі. нескінченність є чимось таким, що не можна ні персоніфікувати, ані навіть визначити опосередковано, хіба що за допомогою таких розпливчастих понять, як нескінченність, “lo infinito”.

У той час я навіть гадки не мав, що дон Хуан не просто ознайомлює мене із привабливою інтелектуальною концепцією, — насправді він описував те, що називав енергетичним фактом. У його розумінні енергетичні факти були тими висновками, яких він сам та інші шамани його лінії дійшли в результаті використання функціональної можливості, яку вони називали баченням, тобто акту безпосереднього сприйняття енергії такою, як вона плине у Всесвіті. Здатність сприймати енергію в такий спосіб є однією з кульмінаційних точок шаманізму.

За словами дона Хуана Матуса, завдання ознайомлення мене із системою пізнання шаманів стародавньої Мексики виконувалося традиційним способом. Це означає, що через усе, що він робив для мене, доводилося проходити кожному учневі шамана протягом багатьох епох. Засвоєння процесів іншої системи пізнання завжди починалося з привернення всієї уваги учнів шамана до осягнення того факту, що всі ми є істотами на шляху до своєї смерті. Дон Хуан та інші шамани його лінії вважали, що повне осягнення цього енергетичного факту, цієї неспрощуваної істини, має наслідком прийняття нової системи пізнання.

Кінцевим результатом, досягнення якого домагаються від своїх учнів шамани, подібні до дона Хуана Матуса, є осягнення того факту, що ми дійсно — істоти, які мають померти. Незважаючи на всю його простоту, досягти цього усвідомлення надзвичайно важко. Таким чином, справжня битва людини полягає в боротьбі не зі своїм оточенням, а з нескінченністю — втім, це навіть не битва, а, власне кажучи, мовчазна покора. Ми мусимо добровільно скоритися нескінченності. Згідно із описом магів, наші життя беруть початок у нескінченності і закінчуються вони також там, де зародилися, — у нескінченності.

Більшість процесів, описаних мною у раніше опублікованих книгах, пов’язані з природними особистісними компромісами, на які мені, як соціалізованій істоті, доводилося йти під тиском нового світогляду. Те, що відбувалося під час моєї польової роботи, було чимось значно більшим, ніж просто запрошенням до опанування процесів нової, шаманської системи пізнання, — це була настійна вимога. Після багаторічної боротьби за збереження непорушності меж моєї особистості, ці межі були повністю зруйновані. Якщо розглядати мою боротьбу за утримання своїх меж у світлі намірів дона Хуана та шаманів його лінії, то вона була позбавлена будь-якого сенсу. І все ж таки ця боротьба була надзвичайно важливою з точки зору моєї власної потреби, яка насправді була потребою всякої цивілізованої людини: утримувати межі відомого нам світу.

Дон Хуан казав, що енергетичний факт, який був наріжним каменем системи пізнання шаманів стародавньої Мексики, полягає в тому, що будь-який найменший прояв космосу є формою вираження енергії. Досліджуючи світ з висоти безпосереднього бачення енергії, ці шамани встановили ще один енергетичний факт, який полягає в тому, що весь всесвіт складається з двох протилежних і водночас взаємодоповнювальних сил. Вони назвали ці дві сили живою енергією та неживою енергією.

Вони побачили, що нежива енергія не має усвідомлення. Шамани розглядали усвідомлення як вібруючий стан живої енергії. Дон Хуан казав, що шамани стародавньої Мексики були першими, хто побачив, що всі організми на Землі мають вібруючу енергію. Вони назвали їх органічними істотами і побачили, що ці організми самі визначають структурну зв’язність та межі такої енергії. Крім того, вони побачили, що існують конгломерати вібруючої, живої енергії, які мають свою власну внутрішню зв’язність, відмінну від структурних зв’язків організму. Шамани стародавньої Мексики назвали ці конгломерати неорганічними істотами; вони описували їх як згустки структурованої енергії, невидимої для людського ока, енергії, що наділена самоусвідомленням і має структурну єдність, зумовлювану певною з’єднувальною силою, відмінною від з’єднувальної сили організму.

Шамани лінії дона Хуана побачили, що невід’ємною умовою існування живої енергії — як органічної, так і неорганічної — є перетворювання сукупного потоку енергії, яка вільно плине у Всесвіті, у чуттєві дані. У випадку органічних істот ці чуттєві дані потім утворюють систему інтерпретацій, в якій уся енергія в цілому класифікується і для кожного окремого елемента класифікації, незалежно від його природи, визначається певна обумовлена реакція. Чаклуни твердять, що в царстві неорганічних істот чуттєві дані, у які неорганічні істоти перетворюють сукупний потік енергії, що плине у Всесвіті, за визначенням, також мають інтерпретуватися ними, хоч би якою незбагненною для нас була їхня система інтерпретації.

Згідно з логічними умовиводами шаманів, у випадку людських істот саме система інтерпретації чуттєвих даних є нашим способом пізнання. Шамани твердять, що процес пізнання, притаманний людським істотам, може бути тимчасово перерваний у часі, оскільки це лише таксономічна система, в якій наші реакції класифікуються водночас із інтерпретацією чуттєвих даних. Згідно із твердженнями магів, під час такої зупинки людина може безпосередньо сприймати енергію такою, як вона плине у Всесвіті. Маги описують таке безпосереднє сприйняття енергії у термінах бачення її очима, хоча в дійсності при такому способі сприйняття очі задіяні лише дуже незначною мірою.

Завдяки своїй здатності безпосередньо сприймати енергію чаклуни лінії дона Хуана могли бачити людські істоти як конгломерати енергетичних полів, що мають вигляд світляних куль. Спостереження в такий спосіб за людськими істотами дозволило цим шаманам дійти вражаючих енергетичних висновків. Вони помітили, що кожна з цих світляних куль має свій індивідуальний зв’язок з енергетичною масою немислимих розмірів, яка існує у Всесвіті; шамани назвали цю масу темним морем усвідомлення. Вони також помітили, що кожна окрема куля приєднується до темного моря усвідомлення у певній точці, яка світиться ще яскравіше, ніж сама світляна куля. Шамани назвали цю точку з’єднання точкою збирання, оскільки вони помітили, що саме в цьому місці відбувається акт сприйняття. В цій точці сукупний потік енергії, що плине у Всесвіті, перетворюється на чуттєві дані, після чого ці дані інтерпретуються людиною як навколишній світ.

Коли я попрохав дона Хуана пояснити мені, як відбувається процес перетворення потоку енергії у чуттєві дані, він сказав, що шаманам відомо лише те, що величезна маса енергії, яку вони називають темним морем усвідомлення, забезпечує людські істоти всім необхідним для з’ясування цього механізму перетворення енергії у чуттєві дані, проте цей процес навряд чи вдасться коли-небудь розгадати через безмежність його первісного джерела.

Коли шамани стародавньої Мексики зосередили своє бачення на темному морі усвідомлення, вони відкрили, що весь космос складається зі світляних волокон нескінченної довжини. Шамани описують їх як світляні ниті, що простягаються в усіх можливих напрямках, але ніколи не торкаються одна одної. Вони побачили, що кожна з цих нитей існує незалежно від інших, хоча вони згруповані у немислимо величезні маси.

Крім темного моря усвідомлення шамани помітили ще одну таку масу нитей, на якій вони зосередили особливу увагу через її специфічну вібрацію. Шамани назвали цю масу нитей наміром, а сам акт окремого фокусування шаманами своєї уваги на такій масі вони назвали намірянням. Шамани побачили, що весь Всесвіт є Всесвітом наміру, а намір для них був еквівалентом сутності розуму. Таким чином, шамани розглядали Всесвіт як Всесвіт вищого розуму. Остаточний висновок шаманів, який став складовою частиною їхнього світу пізнання, полягає в тому, що вібруюча енергія, яка наділена самоусвідомленням, є розумною у найвищій мірі. Вони побачили, що саме маса наміру в космосі відповідає за все розмаїття Всесвіту та за всі можливі видозміни, які відбуваються у ньому. Вони побачили, що причиною всіх цих процесів є не якісь довільні обставини чи сліпі випадковості — вони відбуваються завдяки намірянню, здійснюваному вібруючою енергією на рівні потоку самої енергії.

Дон Хуан підкреслював, що у світі повсякденного життя людські істоти використовують намір і наміряння у такий самий спосіб, у який вони інтерпретують світ. Наприклад, дон Хуан привернув мою увагу до того факту, що мій повсякденний світ був підпорядкований не моєму сприйняттю, але моїй інтерпретації власного сприйняття. Для ілюстрації цього твердження він використав поняття “університет”, яке в той час мало для мене надзвичайно велике значення. Він сказав, що “університет” не є чимось таким, що я можу сприймати своїми органами чуття, тому що ні мій зір, ні мій слух, ані мої органи смаку, нюху чи дотику не можуть дати мені жодної інформації для отримання уявлення про те, чим є “університет”. “Університет” виникає лише в моєму намірянні, і для того, щоб створити його там, мені доводиться застосовувати, на свідомому чи підсвідомому рівні, усі свої знання цивілізованої людини.

Завдяки відкриттю енергетичного факту, який полягає у тому, що Всесвіт складається зі світляних нитей, шамани дійшли висновку про те, що кожна з цих нескінченно довгих нитей є полем енергії. Вони помітили, що світляні ниті — або, правильніше, поля енергії такої природи — сходяться разом і проходять крізь точку збирання. Оскільки розмір точки збирання приблизно дорівнює розміру звичайного тенісного м’яча, лише певна скінченна кількість полів енергії, яка, проте, обчислюється мільярдами, сходиться разом і проходить крізь цю ділянку.

Коли маги стародавньої Мексики побачили точку збирання, вони відкрили ще один енергетичний факт: дія полів енергії, які проходять крізь точку збирання, трансформується у чуттєві дані, після чого ці дані інтерпретуються у систему пізнання світу повсякденного життя. Ці шамани вважали, що одноманітність способу пізнання, який панує серед людських істот, пояснюється тим фактом, що у всіх представників людського роду точка збирання перебуває у тому самому місці на світляних енергетичних сферах, якими ми є: на висоті лопаток та на відстані витягненої руки за спиною, біля межі світляної кулі.

Спостереження за точкою збирання у процесі бачення привели чаклунів стародавньої Мексики до ще одного відкриття: під час звичайного сну, або у стані надмірної втоми чи хвороби, а також внаслідок споживання психотропних рослин точка збирання змінює своє положення. Ці маги побачили, що коли точка збирання перебуває в якомусь новому положенні, крізь неї проходить інший пучок полів енергії, змушуючи точку збирання перетворювати ці енергетичні поля на чуттєві дані, а потім інтерпретувати їх, що призводить до сприйняття іншого, але не менш справжнього світу. Ці шамани твердили, що кожний новий світ, який виникає у такий спосіб, є абсолютно повноцінним самодостатнім світом, відмінним від світу повсякденного життя, проте надзвичайно подібним до нього у тому сенсі, що в цьому новому світі людина так само може жити і померти.

Для таких шаманів, як дон Хуан Матус, найважливіше практичне застосування наміряння передбачає вольове переміщення точки збирання для досягнення певних наперед визначених положень у загальному конгломераті полів енергії, які складають людську істоту. Це означає, що за тисячі років наполегливих пошуків чаклуни лінії дона Хуана відкрили, що в межах всієї світляної кулі, якою є людська істота, існують певні ключові позиції, у які можна переміщати точку збирання. У цих ключових положеннях точки збирання на неї починає діяти масований потік енергетичних полів, що може призвести до виникнення нового абсолютно справжнього світу. Дон Хуан запевнив мене в існуванні того енергетичного факту, що можливість подорожування до будь-якого або до всіх цих світів є успадкованим надбанням кожної людської істоти. Він сказав, що ці світи призначені для того, щоб ставити в них свої запитання, оскільки часом у нас виникають запитання, які настійно вимагають відповіді, і що єдиною річчю, необхідною чаклунові або звичайній людині для досягнення цих світів, є наміряння руху точки збирання у потрібне положення.

Іншою проблемою, яка пов’язана з наміром, але була транспонована на рівень загального наміряння, був для шаманів стародавньої Мексики той енергетичний факт, що ми весь час зазнаємо тиску з боку самого Всесвіту, який безперервно штовхає, шарпає та випробовує нас. Ще одним енергетичним фактом для них було те, що Всесвіт у цілому має надзвичайно хижу природу, хоча шамани розуміли хижість зовсім не в тому сенсі, який ми вкладаємо в це поняття, тобто не в сенсі грабування чи захоплення, або завдання шкоди чи використання інших для досягнення власних цілей. Для шаманів стародавньої Мексики хижа природа Всесвіту означала, що наміряння Всесвіту полягає в тому, щоб безперервно випробовувати усвідомлення. Вони побачили, що Всесвіт породжує мільярди органічних істот і мільярди неорганічних істот. Піддаючи всі ці істоти зовнішньому тиску, Всесвіт примушує їх удосконалювати своє усвідомлення, і в такий спосіб Всесвіт намагається досягти усвідомлення самого себе. Отже, остаточним питанням у світі пізнання шаманів є питання усвідомлення.

Під усвідомленням Дон Хуан Матус та шамани його лінії розуміли акт цілеспрямованого усвідомлення всіх можливостей людського сприйняття, які виходять далеко за межі перцепційних можливостей, зумовлених певною культурою, чия роль, як видається, полягає лише в обмеженні можливостей сприйняття членів відповідного культурного середовища. Дон Хуан твердив, що вивільнення або ж звільнення повною мірою всіх можливостей сприйняття людських істот жодним чином не зашкодило б функціональності їхньої поведінки. В дійсності, у разі вивільнення можливостей сприйняття функціональність поведінки стає надзвичайно важливим питанням, оскільки вона набуває нового значення. Функціональність за таких обставин стає найбільш нагальною потребою. Коли людина звільняється від ідеалістичних уявлень та псевдоцілей, її єдиною спрямівною силою стає функціональність. Шамани називають це бездоганністю. Для них бути бездоганним означає діяти в усьому найкращим можливим чином, і ще трохи краще. Шамани дійшли розуміння функціональності завдяки безпосередньому баченню енергії, яка плине у Всесвіті. Якщо енергія тече певним чином, то функціональна поведінка полягає для них у тому, щоб слідувати за цим потоком енергії. Таким чином, функціональність є саме тим спільним знаменником, керуючись яким шамани зустрічають енергетичні факти свого світу пізнання.

Застосування всіх складових елементів системи пізнання чаклунів дозволило дону Хуану та всім шаманам його лінії дійти несподіваних енергетичних висновків, які на перший погляд здаються слушними тільки для цих чаклунів і обставин їхнього власного існування, проте, за умови їх уважного вивчення, можуть бути застосовними до кожного з нас. За словами дона Хуана, кульмінацією пошуків шаманів є щось таке, що сам він вважав кінцевим енергетичним фактом — не лише для магів, але й для кожної людської істоти на Землі. Він називав це остаточною подорожжю.

Остаточна подорож полягає у можливості того, що індивідуальне усвідомлення, збільшене до максимально можливого рівня завдяки відданості індивідуума принципам системи пізнання шаманів, може бути збережене за межами тієї точки, у якій організм здатний функціонувати як єдина цілісна одиниця, тобто за межею смерті. Шамани стародавньої Мексики розуміли цей надзвичайний ступінь розвитку усвідомлення як можливість того, що усвідомлення людських істот здатне вийти за межі всього відомого і в такий спосіб досягти рівня енергії, яка плине у Всесвіті. Мета пошуків шаманів, подібних до дона Хуана Матуса, полягала в тому, щоб стати, в кінцевому підсумку, неорганічною істотою, тобто енергією, яка усвідомлює сама себе й існує, як з’єднана цілісна одиниця, але без організму. Вони називали цей аспект своєї системи пізнання повною свободою — станом існування усвідомлення, звільненого від будь-якої обумовленості й обмежень соціалізації та синтаксису.

Такими є загальні висновки, яких я дійшов, занурившись у неосяжну систему пізнання шаманів древньої Мексики. Через багато років після виходу друком книги “Уроки дона Хуана: шлях знання індіанців які” я збагнув: те, що відкрив мені дон Хуан Матус, в дійсності являло собою повний переворот у системі пізнання. В наступних книгах я намагався розповісти про процедури, застосовувані для здійснення цієї когнітивної революції. Оскільки дон Хуан знайомив мене із живим мінливим світом, слід зважати на те, що процеси змін у такому мінливому світі ніколи не припиняються. З цієї причини всякі висновки є лише мнемонічними засобами або операційними структурами, які виконують функцію своєрідних трамплінів для стрибка до нових обріїв пізнання.