Богдан ЗАВІДНЯК 

ВІЛЬЯМ ВОРДСВОРТ

(William Wordsworth, 7 квітня 1770 — 23 квітня 1850) 

  Поет-романтик, теоретик естетичної програми «озерної школи» (The Lake School — «лейкісти», група поетів яка ніколи не була офіційно оформлена), яка отримала свою назву від Озерного краю на півночі Англії та до якої, окрім Вордсворта, входили такі поети як Семюел Колрідж та Роберт Сауті.

  Народився Вільям Вордсворт у Кокермауті (Cockermouth), у графстві Камберленд (Cumberland) в сім’ї правника. Навчався майбутній визначний поет Англії в Кембриджському університеті. Після мандрів, що тривали від початку 1790-х років (Італія, Швайцарія та Франція), cвою літературну діяльність він розпочав у 1798 р. Впродовж подорожей закохався у француженку Аннету Валлон, яка без Вільяма виховуватиме його ж дочку. Побачити її поет зможе тільки через дванадцять років. Важливим кроком до поетичного утвердження стали Ліричні балади містера Вордсворта, створені разом із Колріджем у 1797 р, що й побачили світ наступного року (частка поетичних реалістичних творів Вордсворта у Баладах* значно перевищувала внесок містичного доробку поета Колріджа, який був молодшим від Вільяма на два роки). Та поетичне признання поета прийшлось на 1820 р. Із смертю поета Сауті, волею королеви Вікторії, воно увінчалось у 1843 р. вінком придворного поета-лауреата. Вордсворт вважається видатним майстром англійського сонета. На нього вплинули такі поети, як Джон Мілтон, в якого він вчився техніці сонету, Джеймс Томсон, за його уважне ставлення до неприкрашеної природи, Томас Персі та, звичайно ж, — Роберт Бернс. Родинний затишок, люба дружина Мері Хатчінсон (з якою одружився в рік побачення з Аннетою Валлон та дочкою), коло дітей та спостережливість рідної сестри Дороті благодійно сприятимуть розвитку поетичного генія Вордсворта. Між 1802 та 1846 роками він створив 535 сонетів, які сам поет включав у сонетні цикли під різними назвами (Розрізнені, Присвячені незалежності та свободі, Церковні тощо). Помер Вільям Вордсворт у своєму домі у Райдал-Маунті (Rydal Mount), поблизу с. Грасмір, що у графстві Вестморленд (Westmoreland).

  Вордсворт вважав поезію з усіх видів мистецтва самим філософським. Адже метою поезії є загальна істина. «Поезія є першим і остаточним знанням, вона безсмертна, як людське серце».** Муза Вордсворта не надто багата на красномовність, фантазію мітологічних сюжетів та патос. Вона — «історія та наука почуттів». Джерелом поезії є хвилювання, яке ми пригадуємо в хвилини спокою і яке викликає нове поетичне хвилювання, що й народжує поезію. Визначальними у поетичному мистецтві, на думку Вордсворта, слід вважати поетичну уяву та індивідуальність, вміння звернути увагу на предмети, які ще ніхто не зауважував. Слід самому поетові створювати критерії, згідно з якими й відбудеться оцінка його творчості, боротися із засиллям моди на «поганий смак». Тож поет промовляє в сонетах розмовною мовою, прагнучи бути вирозумілим простим людям, достукатися до серця людини та обнадіяти його. До речі, ідеальною мовою поезії Вордсворт вважав мову Північної Англії, тобто місцевий діалект а не всеанглійську мову. Поруч із мальовничим зображенням природи***, особливий наголос у творах Вордсворта на потребі збереження сімейних високо-моральних цінностей перед лицем загрозливої індустріалізації, зухвалості соціального ладу, чим він поділяє таку ж релігійно-етичну позицію, що в ті ж роки відважно відстоювала його сучасниця, німецька поетеса Аннета фон Дросте-Гюльсгоф. Що цікаво, так це оцінка з боку Вордсворта творчої діяльності відомих нам письменників, таких як Вальтер Скот, Томас Мур, Джордж Байрон та ін. Вордсворт не визнавав заслуги Байрона у поезії, не тільки з приводу відомих підсмішок над «лейкістами» (Вордсворт не визнавав цієї назви), а, загалом, за антицерковні погляди, революційний патос та проголошення культу низької моралі. Та не тільки. Вордсворт злучує ці погляди із значними мовними та стилістичними огріхами строф Байрона. Для самого Вордсворта важливу роль у поетичному мистецтві відіграють не тільки вільні почуття, але й випробування їх розумом, який, врівноважуючи їх, облагороднює. Стимулює ж розвиток світу почуттів любов до природи, яка сама володіє здатністю викликати захоплення, коли людині достатньо пасивно бути надхненою нею. Від любові до природи залежатимуть і любов до ближнього та Бога. Отож єдність розуму, почуття та уяви, виключаючи розсудковість, забезпечує правдиве знання. «Поезія більш вірна своєму походженню від Бога, коли вона дарує спокій та розраду релігії»****— зауважує поет у «Передмові» 1815 р.. Він усвідомлює, що «той, хто не відчуває поезії, не може любити ні людини, ні Бога».***** На формування естетичної концепції Вордсворта, окрім поетів (Мілтон******) мали вплив такі теоретики XVIII ст., що розуміли мистецтво як те, що виховує смак людини (Хетчесон, Кеймс, Рейнольдс), але й такі як А. Алісон (неоплатонівська естетика), Хартлі (емпіричний сенсуалізм та теорія асоціації у книзі Observations of Man, Спостереження над людиною, 1749).

  Перу Вордсворта належать і великі поеми, такі як Прелюдія, або Розвиток свідомості поета (The Prelude, or Growth of a Poet’s Mind, 1798-1805, яку писав як історію свого духовного життя впродовж багатьох років, опубл. після смерті поета у 1850 р.), Прогулянка (The Excursion, 1814) та Біла сарна (The White Doe of Rylstone, 1815). «Прелюдією» захоплювався Джон Кітс. Та найкращою своєю поемою Вордсворт вважав Білу сарну, в якій вона виступила символом терпіння, мужності, самопожертви та сили уяви. Сарна — як символ любові у численних стражданнях віруючої людини.

  Вордсворта у нас перекладали мало (П. Грабовський, Д. Павличко, М. Стріха, Яр Славутич; поодинокі переклади, серед яких один І. Качуровського, не згадую), та й немає монографій про нього (за винятком чотирьох сторінок М. Стріхи у передмові до кількох перекладів з Вордсворта Вождь «Озерної школи» // Улюблені англійські вірші та навколо них, пер. і упор. М. Стріха, «Факт» Київ 2003, с. 125-128, та стільки ж сторінок у статті В. Ганіна у Зарубіжні письменники, Тернопіль 2005, с. 315-318). М. Стріха подав переклади сімох сонетів та трьох віршів. Д. Павличко — трьох сонетів, Яр Славутич — двох. Оце й усе.

  Cеред авторитетних видань Вордсворта у світі слід назвати: The Poetical Works, Ernest de Selincourt (Ed.), with Helen Darbishire, 5 vols., Oxford, Univ. Press 1940-49; The Letters of William and Dorothy Wordsworth, Е. Selincourt (Ed.), 6 vols. Oxford, Univ. Press 1935-39 (у новій редакції із C. L. Shaver та ін., 1967-).

 

СОНЕТИ

 

Чи рано, а чи пізно в світі цім ...

 

Poetical Works of William Wordsworth, London: T. Nelson and Sons, Paternoster Row; Edinburgh; and New York 1866, c. 212.

Теж переклав Д. Павличко: «Надто багато нас було і буде...» // Сонети; Світовий сонет, Київ «Генеза» 2004, с. 173.

Сонет написано між 1802-1804 рр., а опублікований у 1807 р.

 

Протей — (гр. мітол.) морське божество, якому приписується дар пророцтва та здатність перемінювати себе на іншу істоту.

Тритон — морський бог з тулубом людини та хвостом риби; син бога моря Посейдона та Амфітріти.

 

Перо своє я склав, як вітер помах ...

 

Poetical Works of William Wordsworth, London: T. Nelson and Sons, Paternoster Row; Edinburgh; and New York 1866, c. 229.

Теж переклав М. Стріха: «Відклав я вбік перо і дослухав...» // Улюблені англійські вірші та навколо них, пер. і упор. М. Стріха, «Факт» Київ 2003, с. 134-135.

 

  Сонет написаний в кінці 1808 р. — на початку 1809 р. Опублікований у 1815 р. Він виник під час опрацювання Вордсвортом трактату у зв’язку з «Конвенцією Сінтри», договором від 12 серпня 1808 р., що було підписано в португальському містя Сінтре. Згідно нього британські та португальські війська, що діяли разом із Еспанією в період Peninsular War («Війні на Півострові» 1808-1814) проти військ Наполеона, дозволили французам, які понесли поразку, покинути Португалію.

 

З-над хмар, і з-над шпилястих гір кружля ...

 

  Один з найвідоміших сонетів Вордсворта написаний, можливо, в 1842 р, тоді ж і опублікований. У ньому проголошується значення поезії, віра в її духовний авторитет та моральну відповідальність поета.

 

Чому ж мовчиш? Зів’яла та любов ...

 

Сонет постав у січні 1830 р., а опублікований у 1835 р.

 

«Слабкий, короткозорий чоловік» ...

 

Poetical Works of William Wordsworth, London: T. Nelson and Sons, Paternoster Row; Edinburgh; and New York 1866, c. 204-205.

 

Давав данину їй пишнотний Схід ...

 

Написаний в серпні 1802 р., вперше опубл. в 1807 р.

 

Щоб дати морю вічному обіт — (Espouse the everlasting Sea) — дож Венеції щорічно святкував «заручини» міста Венеції з Адріатичним морем.

 

Якою, друже, йти мені стезею ...

 

Poetical Works of William Wordsworth, London: T. Nelson and Sons, Paternoster Row; Edinburgh; and New York 1866, c. 222.

 

Сонет написаний у вересень 1802 р. в Лондоні. Опублікований у 1807 р.

 

В кутку між гір, в ущелині бува ...

 

Yarrow Revisited (Знову в Ярроу) — цикл написано впродовж поїздки до Шотландії осінню 1831 р. Він був опублікований у 1835 р, та містить 23 сонети на мистецькі, повчальні та елегійні теми.

The Trosachs — Слово Троссекс у перекладі з гельського означає «колючий», завдяки дикій місцевості між озерами Лох-Акре та Лох-Катрін на Заході Шотландії.