Олів’є Кіякіярі (Olivier Chiacchiari): «Дехто каже, що пише, як хоче. Я пишу так, як я бачу. А бачу я фарс».

Олів’є Кіякіярі, швейцарець та італієць (подвійне громадянство), народився в Женеві 25 січня 1969 року в батьків-іммігрантів.

1984-1989 вивчав графічний дизайн в Женеві й одночасно вчився в Театральній школі.

У 20 років завершує навчання й починає працювати за двома фахами, як дизайнер у провідній женевській газеті «Tribune de Genève» і як незалежний драматург.

Автор близько двох десятків театральних п’єс, з яких дев’ять надруковані, більшість поставлені у Швейцарії, Франції та Австрії. Твори автора в’їдливо й гостро висміюють комедію повсякденного життя.

Приз за діалоги на кінофестивалі в Золотурні 1997 року, премія Женевської спілки письменників 1998 року, та престижна швейцарська «Welti-Preis»[1] 2007 за п’єсу «Мати й дитина почуваються добре». Його п’єси перекладено кількома мовами і вони мають дедалі більший успіх в Європі. Пише також для радіо, телебачення й кіно.

---

 Про перекладача: Марина Марченко, перекладає з французької та англійської.

З 2001 року великий доробок перекладів переважно суспільно-політичних  книжок. Художніх дві, обидві Ромена Ґарі: "Життя попереду" (2009, відзнака премії ім. Г. Сковороди) і "Обіцянка на світанні" (готується до друку). От тепер і п'єса Олів'є Кіакіарі "Мати й дитина почуваються добре".

---

Олів’є Кіякіярі  

Мати й дитина почуваються добре 

З французької переклала Марина Марченко

Театр

 
_________________
© Олів’є Кіакіарі, листопад 2005
Перекладено за виданням: "La mère et l'enfant se portent bien", Editions de l'Aire, 2006.  

Дійові особи:

БАТЬКО
МАТИ
ПСИХОТЕРАПЕВТ
ДРУГ
ПОДРУГА
БАБУСЯ
ДІДУСЬ з боку МАТЕРІ
БАБУСЯ З БОКУ МАТЕРІ
ГОЛОС
 

ПРОЛОГ

 

Чоловік і жінка кохаються, обійми жагучі й пристрасні. Поступово стогін жінки перекриває стогін чоловіка і трансформується в крики болю від переймів, які стають дедалі голоснішими аж до того, що замість них чується плач немовляти, яке щойно побачило світ.

 

a
 
БАТЬКО — До нього все йшло добре, лікарю.
ПСИХОТЕРАПЕВТ — Ви в цьому певні ?
БАТЬКО — Можна закурити?
 
 
– 13 місяців
БАТЬКО, закурюючи  цигарку — Ім’я.
МАТИ — Ні.
БАТЬКО — А як звати?
МАТИ — І ви дасте мені спокій?
БАТЬКО — Горіти мені в пеклі, як збрешу!
МАТИ — Беатрис.
БАТЬКО — Дуже гарне.
МАТИ — Тепер геть!
БАТЬКО — Останнє запитання.
МАТИ — Ви присяглись.
БАТЬКО — А чим ви займаєтесь?
МАТИ — Що-небудь може вас спантеличити?
БАТЬКО — Я особисто заробляю руками.
МАТИ — А я – головою.
БАТЬКО — Це, мабуть, цікаво.
МАТИ — Більш ніж цікаво це – захопливо.
БАТЬКО — А моя пристрасть – це світ. За першої ж нагоди посилаю все до дідька і вирушаю довкола світу.
МАТИ — Усього світу?
БАТЬКО — У мене жага до пригод, щоб ви знали!
МАТИ — Послухайте… у мене є друг, якого я люблю, робота, яка мене захоплює, тож не варто плекати марних сподівань.
БАТЬКО — Сподівань? Це у вас марні сподівання. Я тільки хочу краще вас пізнати.
МАТИ — Справді?
 
 
– 12 місяців
Батько й Мати шалено кохаються.
 
b
 
З одного боку Мати й Подруга, з іншого – Батько й Психотерапевт.
 
МАТИ — Колись мені здавалось, що я щаслива, насправді ж я була дурна. До речі, я була у психотерапевта.
ПОДРУГА — Ти?
МАТИ — Я почала пити антистрес.
ПОДРУГА — Антистрес? Така жінка, як ти?!
 
 
БАТЬКО — Вона була незрівнянною раніше. Перлина, диво, справжній дарунок Неба!
ПСИХОТЕРАПЕВТ — Гаразд, пане…
БАТЬКО — Плідний. Бенжамен Плідний.
ПСИХОТЕРАПЕВТ — А. Нехай. І щодо іншого?
БАТЬКО — Чого іншого?
ПСИХОТЕРАПЕВТ — Крім сексу, які у вас були спільні інтереси?
БАТЬКО — Ну… спорт, природа, відпочинок… зрештою все, чого.
 
 
– 11 місяців
Батько й Мати шалено кохаються.
 
c
 
МАТИ — Проти попереднього, це було щось таке нове, таке сильне, і головне, таке просте. От я й закохалась.
ПОДРУГА — Хоч з ким може трапитись.
МАТИ — З попереднім ми прожили три роки. І після трьох років уже просто тягнеш лямку.
ПОДРУГА — Не кажи мені. Ми оце вже чотири роки.
МАТИ — Усе зроблилось так тяжко, так важко, так складно.
ПОДРУГА — Як же ж ти все це пережила? Колишній, психотерапевт, антистрес, як ти це пережила, скажи?
 
 
 
 
– 10 місяців
МАТИ — Хочу дитину.
БАТЬКО — Ми знайомі ледь три місяці.
МАТИ — То й що?
БАТЬКО — Що…
МАТИ — Ти мене любиш?
БАТЬКО — Звісно, я тебе люблю…
МАТИ — Ти не хочеш дітей?
БАТЬКО — Звісно, я хочу дітей…
МАТИ — Ну от, ми вдвох, це ж на все життя! Я хочу, щоб ми створили разом, розумієш?
БАТЬКО — А твоя кар’єра?
МАТИ — Сьогодні всі жінки поєднують те й те.
БАТЬКО — Дамо собі ще трохи часу.
МАТИ — Звісно, в тебе є час, всі чоловіки мають час…
БАТЬКО — Беатрис…
МАТИ — А мені вже не двадцять років. І я маю право на щастя.
БАТЬКО — Дитина змінює все життя.
МАТИ — Та ні ж, це нічого не міняє.
БАТЬКО — Вона вимагає жертв.
МАТИ — Упередження, все це упередження. Я прошу тебе, коханий, благаю тебе, якщо ти мене любиш, зроби мені дитинку, хоч маленьку, хоч недоношену.
 
 
d
 
ПСИХОТЕРАПЕВТ — І ви зрештою поступилися?
БАТЬКО — Зовсім ні. Тоді я ще не був напівмужчиною, якого ви бачите сьогодні.
ПСИХОТЕРАПЕВТ — Отже, тоді ви ще не замислювались над продовженням роду?
БАТЬКО — Ні тоді, й ніколи, лікарю. Я ніколи не замислювався над продовженням роду. Саме тому я тут.
 
Трохи згодом.
 
ПСИХОТЕРАПЕВТ — Скільки йому зараз?
БАТЬКО — Три місяці. А в мене враження, що це триває роками. Століття, відколи я не живу більше, як раніше.
ПСИХОТЕРАПЕВТ — Чим же так кардинально відрізнялось «раніше»?
БАТЬКО — Раніше я був сильний. Раніше я мав гідність. А тепер я тіпаюсь, я плачу за найменшої нагоди, і в мене на руках лупиться шкіра, лікарю.
ПСИХОТЕРАПЕВТ — Перші місяці завжди важкі.
БАТЬКО — Мить задоволення за двадцять років каторги, так? Хто користає з еякуляції, я вас запитую?!
ПСИХОТЕРАПЕВТ — Спробуйте трохи не думати про себе, це довго не триватиме.
БАТЬКО — А я й не думаю, лікарю. Я не думаю про себе, я взагалі забув про себе. Три місяці я не сплю, три місяці дні й ночі зливаються в одне…
ПСИХОТЕРАПЕВТ — Але ця дитина, ви її хотіли чи ні?
 
 
– 9 місяців
МАТИ — О, мій коханий! Мій ніжний, мій лагідний, мій чудовий коханий!
 
Батько важко прокидається.
 
МАТИ — Це був найкращий день народження в моєму житті.
БАТЬКО — А, так, день народження…
МАТИ — Наші друзі теж про нього не забули. Вони також.
БАТЬКО — Так, так, друзі…
МАТИ — Ти, ти знаєш, що я тебе кохаю, ти знаєш, що я тебе обожнюю?
БАТЬКО — Я тебе попереджав, що коли я роблю свято – я роблю свято.
МАТИ — Якби мені хто сказав, я б не повірила.
БАТЬКО — Чому не повірила б?
МАТИ — О, коханий!
БАТЬКО — Аспірин.
МАТИ — Мій ніжний, мій лагідний, мій чудовий коханий!
БАТЬКО — Аспірин ще залишився?
МАТИ — Ти не хочеш, щоб я трохи попестила твого пустуна спочатку?
 
 
 
Далі читайте паперову версію журналу.