НОВИНИ КУЛЬТУРИ

 

Бангкок оголошено всесвітньою столицею книги 2013 року

Столиця Таїланду опинилася серед міст, відзначених ЮНЕСКО за зусилля щодо популяризації книжок і читання. Бангкок обрано Всесвітньою столицею книги 2013 року. Рішення було прийнято на засіданні комітету Організації об’єднаних націй із питань освіти, науки і культури, яке відбулося наприкінці червня в штаб-квартирі в Парижі.

Нагадаємо, що всесвітня столиця книги 2011 року – Буенос-Айрес, а в наступного естафету прийме Єреван.

 

Українська поезія на Amazon.com

На початку літа в престижному американському видавництві «CreateSpace», що є дочірньою компанією холдингу Amazon.com, побачила світ книжка віршів українського поета Ігоря Павлюка та сучасного українського поета з американської діаспори Юрія Лазірка. Цей проект має всі шанси потрапити в найпопулярніші електронні книжкові крамниці світу. За умовами контракту, кожен, хто замовить книжку через Інтернет, гарантовано її отримає, незалежно від того, чи залишатиметься ще наклад у вільному продажу. Видання має імпресіоністично-медитаційну назву «Catching Gossamers» («Ловлячи осінні павутинки»). Книжка тримовна: вірші в ній представлено українською, англійською та російською (одна з перекладачів із російської мови — Євгенія Більченко). Проект книжки вийшов цілковито спільним. Так, Юрій Лазірко перекладав вірші Ігоря Павлюка англійською, а І. Павлюк працював над перекладами творів Ю. Лазірка російською мовою.

Як написав Ігор Павлюк у передмові: „Особливо тонко, нутряно, відчувають рідну душу у часі і просторі поети, яких одні вважають несусвітніми диваками, інші – високочолими пророками, ще інші – загалом забули про їх існування, хоча свідомо чи підсвідомо користають із їх душевно-духовного продукту, адже цей прекрасний і дивний світ створений саме Поетами. І саме поезія не дає людству розчаруватися в ньому, а йому самому безславно померти. Адже поезія – це не тільки в певному порядку розміщені слова. Вона – все ірраціональне між словами, над і під ними. Поезія – музика, намальована словами. Ритм. Тому саме поезія-пісня, поезія-казка, поезія... Поезія допомагають усьому живому у Всесвіті і самому Всесвітові, нашому Сонцю, не збитися із притаманного життю ритму.

Поезія не знає кордонів”.

Книжку за кордоном можна придбати в мережі на http://www.amazon.com/Catching-Gossamers-Gossamers~-Double-Poetry/dp/1461089492/ref=sr_1_1?ie=UTF8&s=books&qid=1304711571&sr=8-1, а також у мережах книгарень «Barnes and Noble», що є в усіх великих містах Європи і США.

 

Іван Павло II може стати покровителем електронних ЗМІ

Римські журналісти попросили Папу Римського Бенедикта ХVI призначити святого-покровителя електронних ЗМІ. Найбільш підходящою кандидатурою репортери визнали попередника нинішнього Папи Івана Павла II (у миру Кароля Войтилу), повідомляє італійський портал FNSI.

З цим проханням до Папи звернувся голова Асоціації римських хронікерів (Sindicato cronisti romani) Романо Бартоліні (Romano Bartoloni) на колективній аудієнції суверена Ватикану на площі Святого Петра у Римі. Терміни канонізації польського понтифіка Івана Павла II ще не названі, але журналісти схилилися саме до його кандидатури: за життя Іван Павло II приділяв чимало уваги питанням технологій, а також використання їх у сферах комунікації. Наразі покровителем усіх журналістів і письменників вважають святого Франциска Сальського, який прославився як письменник.

 

Повернені шевченківські раритети

Нове видання — «Повернені шевченківські раритети» (упорядкування, науковий опис колекції та примітки — Сергія Гальченка (він автор передмови до видання) і Наталки Лисенко) — побачило світ за підтримки Американського посольського фонду зі збереження культурної спадщини. Мабуть, представники цього Фонду розуміють, наскільки грандіозним і потрібним є такий проект. Шевченко — це людина рівня А. Лінкольна чи Дж. Вашинґтона; це творець національної державності, демократії, простору історичної свободи та державної культури. Чарівний фоліант було видруковано в Дніпродзержинську у Видавничому домі «Андрій».

«Раритетний» фоліант складається з таких розділів: «Тарас» (портрети Шевченка), «Раритети» (рідкісні офорти, фрагменти з авторських рукописів рідкісних творів Шевченка), «Рідні. Друзі. Послідовники. Дослідники», «Шевченківський Київ», «Простір», «Меморії», «Козак Грицько Честахівський», «Канівська святиня», «Перший музей Шевченка», «Дослідник і рятівник шевченкіани», «Скульптурна шевченкіана», «Любов і нелюбов до поета».

У книжці «Повернені шевченківські раритети» представлено репродукції з оригінальних гравюр, рукописів, світлин, листів, унікальних видань (першого «Кобзаря» 1840 року та кількох саморобних рукописних «Кобзарів», які поширювалися серед читачів у другій половині ХІХ ст.), а також інші матеріали, що були вивезені з України в 1943 році. Упорядники свідомі того, що опис документів ще потребує детальнішого опрацювання. Передовсім це стосується атрибуції, датування, визначення автентичності поданих матеріалів. Однак пропоноване видання на меті має репрезентувати унікальні матеріали, які вважалися втраченими під час воєнного лихоліття, але все-таки були збережені й повернені в Україну, аби збагатити наявну шевченкіану.

Процес повернення цих матеріалів в Україну розпочався ще 1990-і, а завершився тільки 2006 року, коли Українська Вільна Академія Наук у США передала найцінніші матеріали в Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України. В передмові зазначено: «З Києва перед окупацією в 1941 р. не всі шевченківські архіви та музейні експонати були виве­зені. Рукописний фонд Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка AH УPCP було евакуйовано до столи­ці Башкирії Уфи, а експонати Центрального музею Т Шевченка — до далекого Сибіру, у Новосибірськ. Дещо (дуже мало) було вивезено з фондів будинку-музею, що діяв як перший в Україні музей Шевченка З листопада 1928 р. За тринадцять довоєнних років там було зібрано велику кількість експонатів — руко­писів, книг, світлин, рідкісних прижиттєвих видань і меморіальних речей.

 

В Іспанії вкрали перший у світі путівник XII століття

В Іспанії вкрадено оригінал ілюмінованих рукописів XII століття «Кодекс Калікста», що зберігався в Соборі святого Якова в місті Сантьяго-де-Компостела, пише El Pais. Цей рукопис, автором якого вважається секретар Папи Калікста II Аймерік Піко, містить рекомендації для пілігримів і по суті є першим у світі путівником.

Імовірно, крадіжка була здійснена ввечері 3 липня, проте зникнення книжки було виявлено тільки 5 липня. Книга зберігалася в спеціальному сейфі в архіві церкви, оснащеному системою безпеки і п’ятьма камерами відеоспостереження. Крадіжку «Кодексу Калікста» вже назвали найсерйознішою втратою культурної спадщини Іспанії. Окрім рукопису, з архіву нічого не було вкрадено, тому передбачається, що крадіжка була здійснена на замовлення. На даний момент поліція не має у своєму розпорядженні жодних даних про злодіїв.

«Кодекс Калікста» складається з п’яти книг і двох додатків на 225 пергаментних аркушах. Книга містить інформацію про Шлях святого Якова – знаменитої дороги, якою прочани йшли до могили апостола Якова в Сантьяго-де-Компостела.

Оригінал «Кодексу Калікста» ретельно оберігали – він виймався із сейфа тільки в особливих випадках. Фахівці, яким книга була потрібна для роботи, отримували доступ тільки до точної копії «Кодексу», що зберігається в музеї Собору святого Якова.

 

Кейт Міддлтон і Джейн Остін виявилися кузинами

Дружина принца Вільяма Кейт Міддлтон виявилася далекою родичкою британської письменниці Джейн Остін. Принаймні, переконаність у цьому висловлює ресурс Ancestry.com.

Ancestry.com заявив, що нова герцогиня Кембриджська (такий титул Міддлтон отримала після одруження з принцом) і автор «Гордості і упередження» – кузини в 11-му коліні по лінії свого загального предка Генрі Персі, другого Ерла Нортумберлендского, який жив у XV столітті. «Спорідненість герцогині Кембриджської і Джейн Остін стала для нас відкриттям. Багато в чому Кейт і сама – сучасна героїня Остін: дівчина з середнього класу, що стала дружиною майбутнього короля Англії, – прокоментувала історик, експерт Ancestry.com Анастасія Гарман. – І те, що ця історія не вигадана, дозволяє сподіватися на щасливий фінал далеко за епілогом історії весілля».

Джейн Остін народилася в 1775 році. Вона одна з найбільш відомих англійських письменниць-романістів, яка здобула всесвітню славу завдяки таким романам, як «Гордість і упередження», «Розум і почуття»  тощо. Сама Остін, до речі, так і не була одружена.

 

Словник месопотамської мови складено майже за століття

Проект з розшифрування найзнаменитішого клинопису в історії людства, розпочатий в 1921 році, нарешті завершено.

У 21-томному «Чиказькому ассирійському словнику» (The Chicago Assyrian Dictionary) зібрано і розшифровано слова, вибиті в камені або залишені клинописом на глиняних табличках вавилонянами та ассірійцями, що жили в Месопотамії в період з 2500 року до н.е. по 100 рік н. е. Проект розпочав у 1921 році Джеймс Генрі Брістед (James Henry Breasted), засновник Інституту сходу при Чиказькому університеті. Через руки вчених за ці роки пройшли мільйони облікових карток, з яких вдалося виокремити 28000 слів аккадскої мови – мертвої семітської мови стародавньої Месопотамії.

Роберт Бігз (Robert Biggs), археолог і заслужений професор Інституту сходу, який присвятив проекту майже 50 років життя, говорить: «Коли очищаєш щіткою від землі глиняну табличку, бачиш як проступають слова, які складаються в лист, що повідомляє, наприклад, про народження нової дитини в сім’ї, а на іншій табличці – запис про позику до нового врожаю, то розумієш, що це – культура не тільки царів і цариць, але і звичайних людей, таких же, як ми, які турбувалися про безпеку, їжу і житло для себе і своїх родин, нехай це й відбувалося тисячі років тому».

На офіційній презентації словника нинішній директор Інституту сходу Джил Стайн (Jil Stein) сказав: «Практично все, що ми приймаємо, як належне, зародилося в Месопотамії: міста, суспільні підвалини, колесо, літочислення і  найголовніше – писемність. Якщо ми хочемо розібратися у своїх коріннях, треба вивчати цю першу велику цивілізацію».

 

ФБР та самогубство Гемінґвея

Письменник і лауреат Нобелівської премії Ернест Гемінґвей покінчив життя самогубством 2 липня 1961, п’ятдесят років тому. У присвяченій пам’яті письменника статті в New York Times його близький друг Аарон Едвард Готчнер згадав про раніше невідомий мотив, який міг вплинути на самогубство письменника. За твердженням Готчнера, через зв’язки з Кубою Гемінґвей перебував під постійним наглядом ФБР, яким у ті роки керував Джон Едвар Гувер. Як відомо, загальноприйнята версія пов’язує загибель письменника з численними хворобами, якими він страждав в останні роки життя, лікуванням електросудомною терапією, якій він піддавався, і депресією.

Готчнер поділився спогадами про зустрічі з письменником в останні роки його життя, під час яких Гемінґвей виявляв панічний страх щодо прослуховування і стеження, а також вказував на людей у громадських місцях, які, на його думку, були агентами і стежили за ним. У 80-ті роки, крім того, було частково опубліковано досьє ФБР на Гемінґвея, де помітний великий інтерес до його діяльності. За словами Готчнера, страх перед ФБР був однією з причин, що підштовхнули письменника до смерті.

Готчнер відомий не тільки як друг, а і як біограф і дослідник спадщини Гемінґвея. Написана у 1966 році біографія «Papa Hemingway» стала широко відома у світі.

        Підготував Д.Д. за матеріалами іноземних ЗМІ, видань „Літакцент”, „Буквоїд”, „Друг читача”

---

 

In Memoria

Відійшла у вічність Анна-Галя Горбач

«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мт. 5:7). Ці слова спадають на гадку, коли настав час прощатися з Другом, який супроводжував тебе своєю милосердною опікою, здається, усе твоє життя. 11 червня відійшла у вічність д-р Анна-Галя Горбач – перекладач з української на німецьку, неформальний, хоч і дуже ефективний культур-аташе України в Німеччині, але передусім – Великий Доброчинець, яка незмінно несла людям добро. За нього вона тепер, я певен, і буде Богом помилувана.

У житті багатьох українських політв’язнів, зокрема моєму, ця жінка – поряд із Зіновієм і Лідою Марцюками з Мюнхена, Зеновією Бігун із США, Осипом Красієм з Великої Британії, а також багатьма іншими простими й скромними доброчинцями з української діаспори – була посланцем Милосердного Бога, що чував над нами й нашими родинами. Скільки пакунків вона запакувала своїми руками, висилаючи найнеобхідніше тим в Україні, хто опинявся під пресом КГБ! Скільки листів і поштівок написала вона, вкладаючи в них свою душу й серце! В дисидентських колах достатньо було згадати ім’я «пані Галя», як всі відразу розуміли, про кого йдеться: яснішали людські обличчя, а в душі розливалася хвиля теплої вдячності. Як же легко буде тепер постати перед Богом тій, що незмінно приходила до тих невинних, «хто був у в’язниці»!

Такі контакти з тими, хто був з того боку «залізної завіси», часто супроводжувалися звинуваченнями у «колабораціонізмі з комуністами», що виходили з уст багатьох твердопринципних партійних діячів у діаспорі. Бо діаспора в той час також поділилася на два табори (це вже фатум наш такий – ділитися), один із яких зрікався будь-яких контактів з ідеологічно непевними земляками в підрадянській Україні, а другий намагався «бачити за лісом окремі дерева» й бути опорою навіть кволим паросткам відроджуваного українства. Пані Галя вміла робити це останнє з великою широтою душі, а тому сприймала звинувачення з належною смиренністю.

В Анні-Галі Горбач прекрасно поєднувались її власний творчий струмінь, що приніс їй ім’я і визнання в літературі, і вміння бути надійною помічницею для творчого наукового життя її чоловіка, відомого мовознавця-славіста Олекси Горбача. Вони створили прекрасну родину, в якій шанували Бога й релігійні традиції, безмежно любили Україну, цінували розум і наукові традиції, шанували гідність людини та одвічні моральні засади. Пані Галя була мудрою жінкою, яка добре пізнала труднощі життя, а тому була доброю матір’ю й берегинею домашнього затишку та подружньої гармонії. Подружжя Горбачів виховали й вивели на життєву дорогу трійко дітей – Катерину, Марка й Марину, до яких ми сьогодні й спрямовуємо наші найщиріші співчуття.

Окремо слід сказати про релігійність цієї родини. Пані Анна-Галя Горбач походить із православного буковинського роду, її чоловік Олекса – з греко-католицького галицького. Проте в їхній родині не було і сліду того болісного розламу, що його вже 400 літ переживає вся Україна. Родина Горбачів була ілюстрацією того, що любов вивищується понад усякими розколами й спроможна ефективно залікувати їх. Обоє Горбачів добре знали життя українських Церков і вміли бути їм опорою. Водночас вони добре усвідомлювали всі слабинки духовенства та сприймали їх дуже по-українськи: з милим гумором, але при цьому і з належною незлобивістю.

Вони були друзями для багатьох високих єрархів і простих священиків, отож не дивно, що вони з радістю приглядалися до відродження Церкви в Україні та, зокрема, до розвитку Українського католицького університету. Свого часу п. Олекса був викладачем цього університету в час його існування в Римі – п. Анна-Галя радо відвідувала УКУ, що постав уже у Львові, й не раз виступала в ньому. Вони вміли допомогти, віддаючи належне за здобутки, й доброзичливо остерегти, не викликаючи напруги противленства.

Хай згадає Господь їхні добрі діла у Царстві Своїм! Хай прийме душу новоупокоєної Анни-Галі й оселить її там, де праведні спочивають! Вічная їй пам’ять!

        Мирослав Маринович, 14 червня 2011 року
        Український Католицький Університет: http://ucu.edu.ua/news/4896/

---

Відійшов у вічність поет, перекладач, літературознавець Яр Славутич

 

Сумна звістка надійшла з Едмонтона. 4 липня перестало битися серце в Яра Славутича.

Яр Славутич (Григорій Михайлович Жученко; нар. 11 січня 1918 р.) — знаний український поет, перекладач, літературний критик, історик літератури. На еміґрації в Німеччині й США; з 1960 в Канаді, професор Альбертського Університету. Автор англомовних підручників із української мови, літературно-критичних нарисів, редактор і видавець літературно-мистецького альманаху «Північне Сяйво» (Едмонтон).

Народився Григорій Жученко 11 січня 1918 року в давньому (заснованому ще в XVII столітті) козацькому зимівнику, згодом — родовому хуторі Жученки, що поблизу села Благодатного (північна Херсонщина).

Переживши багатолітні життєві напасті, той козацький давній осередок не встояв перед новітньою ордою посланих комуністичної Москви місцевих «активістів»-комнезамівців. Мало того, «у вересні 1932p. 14-річного молодика заарештовують разом із батьком, який «не виконав плану до двору» (була тоді колективізаторами придумана така «геніальна» зачіпка: господареві-хліборобові спускався зі стелі взятий, спеціально завищений план поставок, — бувало, й не один, — за невиконання якого — арешт і висилка. — К.В.); батька везуть на заслання, а хлопець вискакує з потяга (на ходу) крізь отвір, прорізаний у стелі дірявого товарного вагона й таким чином урятовується», — це з початкових, так би мовити, віх свого коротко викладеного життєпису, накресленого самим Яром Славутичем у десятій збірці своїх поезій «Шаблі тополь» (К., 1992).

Сьогоднішній читач в Україні має змогу познайомитись з основним у творчому доробку Яра Славутича. З набуттям державної незалежності на її теренах публікувались уже його оригінальні поетичні збірки: «Слово про Запорозьку Січ» (1991 та 2-ге, доповнене видання — 1992), «Шаблі тополь» (1992), а також вибрані «Твори в двох томах» (1994) і найповніше видання — «Твори, томи І — V», котре видавництво «Дніпро» дає до 80-річчя письменника. А ще окремими виданнями виходить в Україні: перший мартиролог українських діячів культури, понищених і репресованих кривавим сталінським режимом, — «Розстріляна муза» («Либідь», 1993) та збірка вибраних досліджень і статей Яра Славутича — «Меч і перо» («Дніпро», 1992).

Редакція журналу „Всесвіт” висловлює глибокі співчуття родині Яра Славутича, українській діаспорі в Канаді, всім близьким друзям видатного українського літератора.

---

Книжкові новинки 2011

Журнал „Всесвіт” рекомендує:

 

 

[Жан-Марі Леклезіо. Дієго і Фріда; пер. В. М. Верховеня. - Харків: Фоліо, 2011. - 219 с.]

Книжка класика сучасної французької літератури, лауреата Нобелівської премії 2008 року Жана-Марі Ґюстава Ле Клезіо (нар. 1940) — це документальна біографія, автор якої ретельно дотримується фактів. Але історія кохання та мистецтва не може бути документальною, тим більш коли це стосується Дієґо Рівери та Фріди Кало. Ця історія - на всі часи, вона нікого не залишить байдужим...

 

 

[Алессандро Барікко. Без крові. Така історія: пер. з італ. - Харків: Фоліо, 2011. - 350 с.]

Ніна, головна героїня книжки «Без крові», усе своє життя шукає тих, хто вбив її родину. Шукає і вбиває. І ось вона знаходить останнього. Але тут замість помсти з’являється інше почуття...  Дія роману «Така історія» починається в 1903 році, з історичних перегонів Париж-Мадрид, і закінчується в 1950-му не менш історичною гонкою «Міллє Мілья». Але перегони - це тільки тло. Головний герой роману Ультімо Паррі ремонтує автомобілі й продає роялі, кохає й воює на полях Першої світової, їде до Америки і повертається назад, узагалі робить те, що робили люди в навіженому ХХ столітті... 

 

 

[Чак Палагнюк. Розкажи все. Харків: Фоліо. - 2011.]

Кетрін Кентон - актриса, ветеран Голівуду, шлюбних церемоній та косметологічних операцій. Гейзі Куґан - вже немолода жінка, яка роками працює на міс Кентон. Але вона не прислуга, її мета полягає в іншому, а саме, як вона про себе каже,  «довести до ладу весь хаос, який створює міс Кеті, поступово довести до дисциплінованості її легендарні артистичні примхи». Саме Гейзі Куґан має розказати все...