Перекладацькі медитації над Тумасом Транстрeмером

Перекладати Тумаса Транстрeмера нелегко: попри зовнішню простоту, його вірші повні властивої тільки їм пронизливості. Недарма Нобелівську премію він здобув за “ємні прозорі образи, що дають нам можливість по-новому підступитися до дійсності”. Не втомлюся повторювати сказане раз Наталкою Білоцерківець: “Нобелівську премію дають не за те, що ти добрий письменник; її дають за відкриття в літературі — так само, як за відкриття дають “Нобелівку” в фізиці, хімії чи медицині”. Транстрeмер справді — поет-відкривач нової території для поезії. Упродовж своєї поетичної кар’єри він розробляв свою власну індивідуальну техніку. Водночас простий і складний, Транстрeмер постійно балансує на межі між фізичною та метафізичною дійсностями. Невидиме він робить тактильним.

Відсутність прикінцевої рими в Транстрeмерових поезіях — не вада. Навпаки: як слушно зауважує один із найкращих російських перекладачів Транстрeмера Олексій Прокоп’єв, поет “показує, що рима — це не більше, ніж прийом, як це завжди й було. Ми просто про це забули й захопилися, нам здається, що неримований вірш — це не вірш. [...] У Транстрeмера вірші побудовані на грі рим, із внутрішніми римами, з римами на першому слові, там усе просто пронизане ними, причому не багатьма римами, а двома-трьома вибраними — він майстерно ними користувався.”

Уже в своїй дебютній збірці “17 віршів” (1954) Транстрeмер показав, що майстерно володіє і вільним віршем, і античними строфами (сапфічна та алкеєва, строфа і антистрофа). У подальших збірках з’являються також вірші прозою та хайку. (Остання станом на сьогодні збірка поезій Транстрeмера “Den stora gåtan” (“Вічна загадка”) 2004 року містить 45 хайку, написаних за багато років. 1959 року Транстрeмер написав 9 хайку, натхненних відвідинами підліткової в’язниці в Гелльбю, що біля Ескільстуни; їх видано щойно 2001 року під назвою “В’язниця”. 11 хайку ввійшло до збірки 1996 року “Траурна гондола”.)

“Писати музику” — таке завдання ставив перед собою поет, створюючи поему “Östersjöar” (1974), що можна перекласти як “Балтійські моря” або “Балтики”. Транстрeмер — не тільки письменник, а й піаніст. І коли 1990 року він унаслідок інсульту майже цілком утратив здатність говорити, це, однак, не зупинило Транстрeмера від музикування: спеціально для нього композитори пишуть твори для однієї руки.

У пропонованій добірці віршів Транстрeмера ми намагались якомога повніше передати творчість Транстрeмера: тут і вільні вірші, і античні строфи, і вірші прозою, і хайку. Сподіваємось, у майбутньому поезії Транстрeмера в перекладах українською мовою вийдуть окремою книжкою.