Лауреат Премії ім. Г. Кочура-2011 — Роксоляна Зорівчак

17 листопада (вже за традицією — на день народження Григорія Кочура) вдруге в історії сучасного українського перекладацтва відбулося вручення премії, названої на честь видатного перекладача. Цього року перекладацьку відзнаку здобула Роксоляна Петрівна Зорівчак.

Роксоляна Зорівчак по праву може називатися «людиною-школою» або ж «людиною-університетом». Вона виховала не одне покоління тих, хто залюблений у простір художнього слова, української мови, світової художньої естетики.

Цього року на премію Г. Кочура було висунуто багато поважних імен, про що зауважили на врученні нагороди і М. Жулинський, і М. Стріха. Проте всі добре розуміють, що Роксолана Зорівчак — це епоха, це історія, це культура наукової етики, але також це людина-борець, яка гідно відстоює в українській науці повагу до основ української нації: мови й літератури. Роксоляна Петрівна відкрила в українській культурі ім’я перекладачки української літератури у Великій Британії Віри Річ. Роксоляна Зорівчак розвинула в українській науці традиції, які заклав її вчитель професор Ю. Жлуктенко. І, мабуть, найбільше диво, яке вдалося створити, — кафедра імені Григорія Кочура.

Стремління до наукової тяглості — гранично точна риса, яка характеризує цю людину, скромну і вкрай вимогливу до себе. Р. Зорівчак не приймає високої похвали і завжди, як сама зізнається, прагне дивитися на себе з тверезих позицій. Якщо щось і вдається, то Роксоляна Петрівна більше картає себе за те, що не вдалося.

Сьогодні багато наукових шкіл понищено, сьогодні настав той час, коли диплом кандидата і доктора наук можна купити, коли базові цінності науки девальвовано. Роксоляна Зорівчак пройшла складний шлях, на якому ніколи не було часу для дріб’язкового. Тому ця її планета так часто розходилася на своїй траєкторії з тим, що робилося в Україні. Щось подібне було і в житті Григорія Кочура, інтелектуала в європейському розумінні цього слова, який знайшов своє вічне життя у Франковому університеті. В пантеоні українського перекладу. І нехай цей простір сакралізований. У культурі мають бути якщо не святі місця, то просто місця пам’яті (П. Нора). І саме такою є кафедра імені Г.П. Кочура, яку вибудовує Роколяна Петрівна Зорівчак.