Теодор РЕТКЕ (Астрія)

1908-1963
 

З німецької переклала Софія Майданська

 
ПРОБУДЖЕННЯ
 
  Пробуджуюся в сон своїх прозрiнь.
  Не страшно там, де чую голос долi.
  Я вчуся йти в безмежну просторiнь.
 
  Чуттями думаєм. Що знає час горiнь?
  Моє життя – танок в людськiй юдолi.
  Пробуджуюся в сон своїх прозрiнь.
 
  Iз тих, менi найближчих, хто ти є?
  Мiй Боже, шлях земний благослови,
  Бо вчуся йти в безмежну просторiнь,
 
  Чи дерево сяйне теж має тiнь?
  Угору ниций черв повзе поволi;
  Пробуджуюся в сон своїх прозрiнь.
 
  Природи велич iнше обiцяє
  Тобi й менi; вдихай повiтря волi
  I вчися йти в безмежну просторiнь.
 
  Гартують землетруси голосiнь.
  Хто впав у нiч, той знов почнеться з болю.
  Пробуджуюся в сон своїх прозрiнь
  I вчуся йти в безмежну просторiнь.