Алєксєй Цвєтков. Вибрані поезії

Алєксєй Цвєтков поет, прозаїк, перекладач

Народився у 1947 р. у Станіславові (тепер Івано-Франківськ) в Україні. Виріс у Запоріжжі. Навчався на хімічному факультеті Одеського університету, на історичному факультеті (19651968) та факультеті журналістики МДУ (19711974). Спільно з Б. Кенжеева був учасником неофіційної поетичної групи «Московський час». Заарештований і депортований з Москви (1975). Емігрував (1975) у США. Редагував газету «Російське життя» в Сан-Франциско (1976— 1977). Навчався в Мічиганському університеті, захистив дисертацію (1983). Викладав у коледжі Дікінсон (штат Пенсільванія) російську літературу. З 1989 р. працював в Мюнхені і в Празі на радіо «Свобода» редактором і ведучим програм «Сьомий континент» і «Атлантичний щоденник». З 2007 живе у Вашингтоні (США), на початку 2009 переїхав до Нью-Йорку.

Наприкінці 1980-х рр. перестав писати вірші, зосередився на прозі. Незакінчений роман «Просто голос», створений у вигляді автобіографії римського воїна, наслідував прозу  В.Набокова.

У 2004 році після 17-річної перерви повернувся до поетичної творчості.

Лауреат премії Андрєя Бєлого (2007).


Алєксєй Цвєтков (США)

Вибрані поезії.*

З російської переклала Альбіна Позднякова

Трафунок в дорозі
 
їде іванко їде ящик пива про запас
кинув зирк тут яга з нею кіт учений
любить фізику й джаз але сам смугастий
а не чорний як базграють ті нікчеми
яга їсть стегенце дитятка спеченого
кіт стріпнувся бач джентельмен проїжджає
куди це простуєш дай пива до речі
ну як тобі каже оцей кіт джаррет
впилися повили тоді стара брагу
добула додала знов завели пісню
так сам ти куди відшукать собі бабу
та не ягу як ти а царівну після
того завели танок і чепцями мають
не перевірив а може там ще гуляють
 
кіт їм хлюпнув у чарки рибин за обшивку
все тут просто затям життя то подоба пляжу
в дтк він як ґульд також трошечки вив
а ці суперструни це також суцільна лажа
яга дожувала хлоп’я і зробилась душка
забула досаду скінчила вже дорікати
знайшла у спідниці царівну-квакушку
чи пак царівну-вошу цілуй і веди до хати
кіт все товкмачить я сірий таки у смужку
а не як вони малюють ці бідолахи
іван метикує чи кіт став косий як хлющ
чи антигістаміну підкинули їм у брагу
розлютився і ну руйнувати колоди блюдця
сам-то не бачив піди по цей день ще б’ються
 
коли такий дтк інтелігент кайфу
не зляка анекдот кіт лапою об коліно
чував про витязя на розвилці із каменем
якщо прямо пизди дадуть а якщо наліво
наліво в івана лиса рокита
направо реп’ях в шипах шепіт лімфи
людина на просвітку приклад космополіта
де наллють там вітчизна нема іншої крім
комарі батьківщини святкують усі летять
на сонного патріота ніч браги й пива
весілля зіграли вони та усе ж котяче
шерсть на принцесі дибки та уступила
ставили в хащах іванко й не намагавсь
і я там був пив мозкові кісточки глитав
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
як під картузом лункий купол- пустка
враз відрізнить у мурканні-покидьку
піску у мозку й щебню під копитом
виразливий і симетричний хрускіт
 
глузд луснув та замовклий голос гусне
як кров живцем по шкіряних орбітах
нічна жарівка поки у крові там
та не ввімкнуть очей каліцьких уст
 
не відчинити й обидвох докупи
не злить надія вже давала дуба
в кінці щоб першою сконала пам’ять
 
де вся любов із титульної картки
і та котра та ні не та не варта
котра однак і цього не поправить
 
 
 
 
зима стікала в’язко мов сметана
де щось було на поверсі лункому
стеріг я ну а ти була світлана
або марина може вже по тому
в очакові де ти жила гадаю
вітчиму? виконробові жоною?
я відкривав судьбу людцям незнаним
о боже мій наташо твою й мою
в долонях небо стигло й німувало
без виходу назовні у нутрі
вхід в гастроном де слово рубль мало
старезний сенс і означало три
 
коли я кербер першому аверну
хід пильнував доручених робіт
в очакові царівноньку нетвéрду
мав виконроб і вимагав обід
наказував а я поки розлука
на вулиці із сонечка і скла
твій ієрогліф видихав без звуку
марі тама ната та вся в світлах
у маячні чаркуючи байдужі
де радість без тринадцяти ціна
малюючи немов на шовку тушшю
кохання чарівливі імена
 
я не збрешу як сніг коли й не знати
крізь всю цю незбагненную країну
ти повела мене на цвіт граната
на смак його і те, з чим його їли
та скоро старість забезпечить пам’ять
зворотній міст не викладе з рядочкив
дай розлюбить тебе так легше падать
нам з дерева коли скида листочки
 
 
 
 
відбій
 
ми уникали огинать кути
хоч саден чим загоїти не мали
оскільки дурні були молодими
й на старість розуму ще набрались
в таких кістках ні гнучкості змії
ні легкості на хмароньці орлиній
значний запас зеленки ми збули
побивши окуляри об цеглини
кому похід додому обхідний
не приписать мішались в зграї з тими
хто думає що ходить по прямій
копитами вперед і писком в стіни
тепер вже сміх латати окуляри
в анали вписувать минулий бій
стін цілих зовсім не зосталось мало
на фінішній - роз’юшених губів
просторінь стала унизу рівніша
і пульс в нутрі за ці рубці що зовні
життя пройшло не догукатись в нім вже
скалічених коханням геть негодних
 
 
 
 
 
 
 


логіка біля гробика

хіба ж тобі не огидно
що додавання комутативне
а ділення ні очевидьки
переляканих предків звичай
схожість шукать і різниці
на багато що кидає світло

тільки в уявлюваному світі
двічі два чотирма є щомиті
двічі два є таке одне
що в залежності від погоди
до п’яти підійме доходи
чи до трьох і п’яти ледь не
зранку відшпурнувши укривало
неприємно завше дивувало
в очі надаремні небеса
суму матриць або мавпенятко
хоч берись на злий бік вивертати
тільки небеса і землю зась

космос збудували цей навмисне
і раніше він тримавсь неміцно
порохня й терміти у нутрі
ціль безумства знаки то і числа
відтинати від прилиплих смислів
рубль в квадраті то без чверті три
 
Ранок терапевта
 
в шпиталі йде щоранковий обхід
кричить сестра одна я вас юрба
тут в мене у палаті стільки літ
встає з усіх колін одна слаба
воскресни гіппократ поглянь гален
сам скліфосовський встань зі стетоскопом
недужа підіймається з колін
в балансі маневруючи з неспокоєм
б’юсь об заклад що склеєне одно
з паркетом он просвіт під ним агов
метеоризм хутчій вчиніть вікно
і не куріть прохання до нервових
лавіруючи вчора круг столів
так під ногами жалібно стогнала
нараз обидві одірвала від землі
проте на ліктях довго не встояла
акробатичний цей етюд трудів
уже по шву прикид піжамний порвано
їй вочевидь зашили не туди
якийсь значний вестибулярний орган
тріщить суглоб в кишківнику війна
пов’язку шприц пелюшку чи судно їй
вам буде не до нюхальної солі
коли з колін підійметься вона
 
 
 
 
рано – каша, при смерку – горілка
з’ясувалось жилба не страшна
як снігуронька в казці нетривкій
пролилась над вогнем і пройшла
на галявині скачки скакала
веселилася вкупі з дітьми
а зосталось води півстакана
в ківш долоні склади і візьми
стільки совісті марно і розум
що зітреться як кремінь вкінець
якщо вскач зі снігуркою разом
жалкувати не вспієш їздець
та чому лиш на старість ти старший
а спочатку як всі молодий
тим хутчій понад пломенем вбравшись
жваво в пару і мокрість води
споглядав як би було на світі
саламандрою в ватрі в вітрах
а довкруг мене справдешні діти
не розтануть і я б не вмирав
 
 
На кінцевій де спізнена самка трамвая
Злучки жде і електрика в ніч вистигає
Провидіння зігнулось у формі сідла
Там вожатий застяг у оскалі – там ворог

Чий чавунниий іскрить ерегуючий орган
Відвернемось поки виникає сім’я
Викривляєтья в грудні у долі ж бо форма
В сенсі жертви саженями сніжного шторму
Просувань передмість в заметіль на аршин
Що за скрегіт лібідо дає нам одвіти
Чорно-бурі ридають звіринії діти
І на рейках залізні дитята машин
Та зостанеться скільки в бетон не всотуй
Після злих машиністів і шпал в креозоті
Тишина облямована в травні огнем
І електрика серця що громом спасенна
І земля котра поміж опор у веселки
Крім трьох метрів в один позосталу вернем
 


_______________________

* Для зацікавленого читача подаємо перший вірш добірки мовою оригіналу (ред.)

Случай в дороге 

едет иван едет ящик пива в повозку
бросил глядь баба-яга и с ней кот ученый
любит физику и джаз только сам в полоску
а не как на некоторых картинках черный
яга жует ляжку невинного дитяти
кот встрепенулся вишь джентльмен проезжает
куда путь говорит держишь дай пива кстати
ну и как тебе говорит этот кит джаррет
выпили попели потом старая брагу
добыла добавили и снова за песни
так сам-то куды да вот ищу в жены бабу
но не ягу как ты а царевну бы если
и ударились в пляс знай чепчиками машут
не проверял вот а то и посейчас пляшут

кот плеснул по стопкам берет воблу за ворот
смотри на вещи проще жизнь вся вроде пляжа
в хтк он как гульд тоже немножко воет
а суперструны эти ну сущая лажа
яга как умяла мальца сделалась душка
позабыла злобу кончила укоризну
пошарила в юбке вот царевна-лягушка
то бишь царевна-вошь целуй и вези в избу
кот перебивает я ведь серый в полоску
а не как они малюют портят бумагу
иван смекает или кот окосел в доску
или антигистамина бросили в брагу
освирепел и ну крушить бревна бить блюдца
сам-то не видел а поди по сей день бьются

коли такой хтк интеллигент кайфа
не спугнет анекдот кот лапой о колено
слышал про витязя на распутье у камня
если прямо пизды вломят если налево
налево у ивана лысая ракита
направо тоже репей в шипах шепот крови
человек на просвет пример космополита
где нальют там и родина нет другой кроме
комары родины пировали на коже
спящего патриота ночь браги и пива
свадьбу они сыграли но кошачью все же
шерсть на принцессе дыбом после уступила
ставили в кустах но иван и не пытался
и я там был пил мозговой костью питался