11 березня в ресторані «Грузія-фільм» відбулася презентація книжки «Запорізька Іліада. Тарас Бульба та його сини» Віктора Греся, визначного українського режисера. Представлений кіноепос має піджанрове визначення «Лицарський триптих за мотивами творів Миколи Гоголя з використанням народних легенд, історичних пісень, казок, повір’їв та байок». Книжка побачила світ у видавництві «Саміт-книга» (2020) за підтримки Департаменту суспільних комунікацій Київської міської державної адміністрації.
У демонстрованому на початку презентації фільмі Віктор Гресь висловлює міркування, що в житті ми йдемо по колу, проте важливо повертатися не в ту саму точку, а на кожному початку нового кола виходити на інший рівень. Ці міркування суголосні уявленням про герменевтичне коло (Шляєрмахер), яке в німецькому романтизмі розкривало принцип бачення руху цивілізації (від “античної ентелехії” до “світового духу” Геґеля). Віктор Гресь за світоглядом нагадує людину романтичної доби: він вірить в ідеал і прагне реалізувати великі проекти, маючи, безперечно, не менш великі задуми. Режисер виявляє кантіанське мислення, яке передбачає сприйняття світу в органічній єдності фізичного (просторово-часового) й метафізичного, що реалізує силу духу народу.
Віктор Гресь — режисер, який мислить епохами, і тому природно, що саме йому вдалося втілити грандіозний задум: оживити в українській (наголошу, що слово «українській» тут ключове) кіноверсії повість «Тарас Бульба» Миколи Гоголя.
«Тарас Бульба» — приклад твору, у якому величні романтичні персонажі у відчутті зв’язку з народом вивищуються над проминальним і дріб’язковим. Є те, що не підвладне ідеології. Зокрема ж, це втілено в першій версії повісті М. Гоголя.
Персонажі живуть із відчуттям відповідальності перед народом, якому судилося жити у віках. У цьому романтична велич персонажів, зображених у М. Гоголя з особливою психологічною вглибленістю. В. Гресь створив кіноепос, який, з одного боку, розвиває думку Гоголя, аз другого боку, завершує грандіозний замисел, над яким міркував Олександр Довженко, працюючи над «замальовками» до кіносценарію за «Тарасом Бульбою». Сам Микола Гоголь, перебуваючи в Петербурзі, мав намір створити велике історичне полотно Малоросійського краю (себто України), ґрунтуючись на народних переказах, легендах, тобто на фольклорному матеріалі.
Віктор Гресь розвинув цей задум і втілив його в кіноепосі, що має важливе значення для української культури ХХІ століття. Кіноепос розкриває психологічну глибину твору М. Гоголя, утверджуючи читачів у думці, що «Тарас Бульба» — знаковий твір, який має статус понадчасового художнього явища. Це своєрідна матриця української ідентичності, яка засвідчує самобутність народного духу.
Не випадково «батько» біографічної школи в літературознавстві, французький дослідник Шарль Оґюстен де Сент-Бев назвав «Тараса Бульбу» «Запорозькою Іліадою».
У виданні вміщено лист академіка Миколи Жулинського, який зауважує: «Симптоматичним для мене є те, що в 2009 році Ваш кіноепос був видрукуваний у Парижі французькою мовою. Публікація його в Україні, сподіваюсь, стане своєрідним етапом реалізації цього масштабного проекту» (с. 17, «Лист до автора»). Важливо, щоб із часом кіноепос В. Греся був перекладений іншими мовами, щоб його читали в Європі, щоб українська література й загалом світ українського буття асоціювався з Миколою Гоголем, який втілив у повісті семіотично й психологічно значущі коди української ідентичності.
Дмитро Дроздовський,
головний редактор
