Екстравагантний поет Микола Луговик (він же Джесі Джазперс (це щоб досягти триєдиної мети: згадати брата великого Елвіса, та джаз і перса пошанувати :-) )) не любить згадувати про свій день народження, адже він мужчина вічно молодий. Але неофіційні джерела повідомляють, що народився він у ХХ ст. в селі Дем’янцях на Київщині в родині вчительки.
Закінчив Ніжинський педагогічний державний інститут ім. М. В. Гоголя, філологічний факультет. Працював у музеї народної архітектури м. Переяслава-Хмельницького, згодом — у редакціях газет та радіо, видавництві “Молодь”, обіймав посаду головного спеціаліста в Державному комітеті у справах національностей та міграції, був відповідальним секретарем журналу “Основа”. Нині на творчій роботі.
Належить до авангардного гурту “Геракліт” («Об’єднання голінних ентузіастів рака літерального”), який практикує паліндромну поезію (т.зв. „рак літеральний”, тобто вірші, що читаються навспак: і від початку до кінця, і від кінця до початку, напр..: „І що сало? Ласощі!” (О.Ірванець) – традиція, започаткована ще в бароковій українській літературі ХУІІ ст.), та до Національної Спілки письменників України, до Міжнародної асоціації зорових мов.
М. Луговик — автор близько десяти книг поезії та книг для дітей. Друкується в періодиці України та зарубіжній пресі. Його візуальна поезія була представлена на багатьох виставках, зокрема в Едмонтоні (Канада), Коламбусі (США), Великій Британії, Угорщині, Україні.
Деякі зорові поезії М. Луговика знаходяться в експозиції Музею візуальної поезії Маямі-Біч колекціонера Марвіна Сакнера. Микола Луговик відомий як журналіст, автор статей про малярство та сучасну музику.
Хоч у даній публікації на сайті ми представляємо якраз не-зорову поезію автора, та читачам буде цікаво знати, що зорове мистецтво Миколи Луговика поціноване відомими дослідниками та творцями візуальної поезії, зокрема Бобом Кобінгом (Велика Британія), Миколою Сорокою (Україна), Тетяною Назаренко, Ярсом Баланом та Олегом Ільницьким (Альбертський університет, Канада), Діком Хігінсом (США).
Збірка віршів Миколи Луговика: читати/скачати (.doc, 256 КБ)
Добре слово про М. Луговика сказав академік Іван Дзюба. Щонайкращу оцінку вона отримала на Міжнародній конференції зорових поетів (1997 р., Едмонтон), учасником якої був Луговик, від відомих майстрів цього жанру — Боба Кобінга (Велика Британія) Діка Хігінса, Аделі Гафт (США) та інших її учасників. „Всесвіт” представив читачам зорову поезію Луговика в №9-10 за 2009 р. Нині ми презентуємо збірку несподіваних й екстравагантних віршів письменника, приправлених перчиком здорової еротики, та прикрашену його власними малюнками.
Дуже просимо читачів надсилати свої відгуки на цю та інші публікації часопису.
З Луговиком ви сурозно? Та се ж чистісінька маячня! Де Ви «перчика здорової еротики» знайшли? На еротиці він розуміється, як свиня в аптеці. «Раптова волосинка» з лона Сюзанки? Попитайте в нього, коли він живу п…ду бачив? У половині ХХ століття? У нинішніх Сюзанок п…да виголена. У всіх! Коли вже академіки дозволяють собі вихваляти (невже правда?) таку х…ню, то і я собі дозволяю. Посадив би того Джезі разом із Джазперсом у шанці біля села Круглик, що на Донеччині, репортаж з якого вчора бачив, хай там повправляється, бл…дужина, у своїй суходрочці. Се не екстраваґантність, як Ви коментуєте. Се – плюгавство. А повище – мій читацький відгук, на які редакція чекає. Прошу дати на сайт. Якщо ні, вважатиму за дискримінацію.
Микола Шатилов, письменник. Прага.