Кілька років тому премію Максима Рильського було поділено на 2 номінації. Поруч із традиційною номінацією за видатні переклади творів іноземних літератур українською мовою з’явилася номінація про підтримку перекладу творів іноземними мовами з української мови. По суті, одна з номінацій премії стала формою популяризації українського слова й важливих українських сенсів у світі.
Якщо раніше премію здобували визначні майстри перекладу українською мовою, то з 2020 р. в новій номінації премії здобули:
- Валерій Кіор — за переклад грецькою (урумською) мовою збірки творів Тараса Шевченка «Кобзар».
2021:
- Дмитро Чистяк, Ніколь Лоран-Катріс — за переклад французькою збірки поетичних творів «Срібна кров» Павла Мовчана.
2022:
- Раїсa Божко (літературний псевдонім — Раїса Карагезян) − за переклад вірменською мовою твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
Д. Чистяк переклав твори Павла Мовчана разом із франкомовною перекладачкою й письменницею Ніколь Лоран-Катріс.
У 2023 р. на конкурс було подано книжку “Ірпінь – мій дім”, яка, безперечно, є нетиповою. Перекладачі не мали жодного наміру ставити поданий переклад в один рівень із перекладами класики зарубіжної літератури українською мовою, як В. Шовкун чи С. Борщевський, А.Перепадя чи О. Терех. Але як проєкт культурної дипломатії книжка виконує надзвичайно важливу місію, має значний успіх у світі, виконана на високому перекладацькому рівні.
В умовах війни книжка “Ірпінь – мій дім” – видання, яке стало важливим інструментом культурної дипломатії.
Переклад підготовлено на високому професійному рівні, що засвідчив аналіз незалежного британського експерта – перекладача й носія мови Алана Моррісона. У висновку перекладач написав: “I think they’re very good translations, nicely written, just some minor alterations.”
Аналіз перекладу 1 Аналіз перекладу 2
В експерта були незначні зауваження: наприклад, у перекладі вжито кілька американізмів, але це не впливає на загальний високий перекладацький рівень. Розгляньмо кілька прикладів, які засвідчують, що закиди до перекладу штучні.
Wrap me in a circle,
And life does not return.
You just survive in the trenches,
And you are overcome with grief
For the soldiers at the ‘Giraffe’
And the people who were buried,
In graves in the parks,
Washed with blood,
And watered with tears.
В оригіналі: Обгортють мене по колу
І життя не повертається знову.
Ти просто виживаєш в окопах
І тебе пробиває скорбота.
За воїнами біля «Жирафу»
Та людьми, яких поховали,
В могилках у парках,
Які кров‘ю промиті
І сльозами обмиті.
У перекладі обрано варіанти: промиті – обмиті; в англ. версії: washed and watered (with tears and with blood). Замість біля славнозвісного ірпінського “Жирафа” – For the soldiers at the ‘Giraffe’. Це була знакова локація для всіх, хто в ті дні були в Ірпені, захищаючи українські землі від зла. Тобто знайдено еквіваленти, у яких збережено фоніку, дотримано принцип семантичної атракції.
“Тебе пробиває скорбота” – маємо: And you are overcome with grief. Розумію, що зараз із відстані часу, безперечно, щось можна ще доопрацювати. Було вирішено відійти від силабо-тоніки, але з тією метою, щоб надати перекладам автентичності в сприйнятті носіями мови.
Е. Шеппард від імені журналу, у якому працює головним редактором, опублікував заяву щодо війни з російським агресором в Україні. Він, звичайно, на боці України, що засвідчує його перекладацька праця.
Зазначимо, що голова Товариства Велика Британія-росія принц Майкл Кентський (двоюрідний брат покійної королеви Єлизавети II) схвалив таку заяву редколегії. Почесний президент Товариства Джеффрі Госкінг і почесні віце-президенти лорд Вільямс Ойстермутський (колишній архієпископ Кентерберійський) і сер Малкольм Ріфкінд (політик часів Маргарет Тетчер, який до недавнього часу очолював парламентський комітет із питань оборони та розвідки Великої Британії), також підтримали заяву редколегії й засудили напад росії.
Британський перекладач зазначив, що для нього велика честь бути нагородженим премією імені легендарного українського поета – Максима Рильського: “To have been nominated for the Maxym Rylskyi award is a very great honour for me”.
Зазначає Дмитро Дроздовський: “Ми почали особливо плідну комунікацію з Е. Шеппардом після його роботи над перекладами секретаря НСПУ Юлії Бережко-Камінської. Вона написала цикл поезій після окупації Бучі. Юлія пережила на собі ту страшну трагедію. Із Глагослава мені надіслали в перекладі Ендрю книжку Ірини Баковецької-Рачковської, яка очолювала рівненську Спілку. Прекрасна робота про поліську ідентичність, явлену в поезії та прозі. Ендрю переклав фрагменти зі “Щоденника” Володимира Вакуленка. Я особисто знав Володю, ми приятелювали. Ендрю переклав фрагменти, ще деякі казки Володі. Ендрю також переклав роман української письменниці Анастасії Марсіз. Анастасія – патріот України. Сьогодні ця українська письменниця – голос України, який розповідає правду про жахіття рашизму. І також Ендрю переклав з української мови повість “24.02” про рашистську окупацію України, яку написала Марія Міняйло”.
