Учора, 25 травня, редакція журналу «Всесвіт» отримали гострий, проблемний, філософський у своїй суті есей нашого постійного автора Бориса Фінкельштейна, який мешкає в Іспанії. У філософських рефлексіях автор осмислює перший день у Барселоні після пом’якшення карантину, а також ставить питання про те, яким може бути життя на планеті після завершення епідемії.
Спонукаємо наших читачів долучитися до дискусії про майбутнє людства після пандемії коронавірусу.
Світ після Пандемії
25-го травня — перший день переходу в Барселоні від «жорсткого» карантину до м`якішого 1-го етапу. Їх ще буде три, поки життя увійде в знайомі рамки за умов позитивного розвитку подій. А поки що — світ без людей. Там, де раніше вирувало життя, тепер тільки поодинокі перехожі в захисних масках ретельно обходять одне одного. Людина нарешті зрозуміла, що найстрашніша хвороба — саме від неї.
Усе те саме, тільки без людей. Чому такий острах? Адже смертельні епідемії ставалися й раніше неодноразово в нашій історії. Але храмів, проте, не зачиняли. Можливо, проблема з вірою в життя вічне? Навіть церква, навіть вона…
Зараз багато хто замислюється над тим, яким буде світ після Пандемії, й чи буде він?
Відповісти складно, але напевно, він буде інший. Можливо, ця пауза була потрібна для розуміння свого місця в світі. Поки що ми тільки руйнували цей світ задля свої вузьких інтересів. Може, вірус — це відповідь природи.
Хто знає, скільки в неї таких «відповідей»?
Ви замислювалися над таким простим припущенням, що наша цивілізація не перша в історії людства. Адже їй тільки трохи більше 5 тис років. А скільки часу існує людина? Від 100 до 300 тис років. І в неї немає ані пазурів, ані зубів, ні хутра. Вона залежить від штучного середовища й створюваних знарядь. Це означає, що еволюція давно прибрала все це як непотріб, щось зайве. Чи вона не продукт еволюції?
Який усе-таки крихкий людський світ? Ми самовпевнено беремося повертати ріки й змінювати клімат, але не можемо протистояти навіть невеликим змінам довкілля. А чи занадто ми захопилися?
Варто переглянути цінності. Світ споживання має зникнути. Це була безвихідь. Але, ось він, вихід. Потрібно придивитися до себе. Ось зараз — ліків немає, але гинуть таки не всі. Тому, що ми маємо внутрішні сили, нереалізовані можливості. Кожна людина — це справді окремий світ, точніше, навіть безліч світів. І з вірусами, і з мікробами ми давно навчилися співіснувати в рівновазі.
Ось де резерви розвитку. І в мікросвіті, і в макросвіті; і всередині, й поза собою.
Б-г створив людину за власним образом, але, створюючи, відповідно, штучний інтелект, людина намагається «відплатити» Йому тим самим.
У центрі майбутнього світу має бути людина, її внутрішній світ, її комунікативні можливості. Це якщо ми правильно зрозуміємо сигнал. А якщо неправильно, то він повториться в тому чи тому вигляді.
Це питання виживання й тому не варто помилятися.
Борис Фінкельштейн,
Іспанія, Барселона,
25.05.2020 р.
