Видатні особистості сучасності, яких не стало в часі підготовки цього числа «Всесвіту».
30 квітня
Борис ОЛІЙНИК, 81, український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури, Герой України (2005), Почесний академік Академії мистецтв України.
«О, слів жорстока і солодка влада!
Не опечись на їхньому вогні…
Такі ж близькі звучанням: «рада» й «зрада»!
Які ж провалля поміж них страшні!
Закони літер — не разок намиста:
Одну хитнеш — і поміняєш суть.
І спробуй-но тоді межу збагнуть,
Приміром, між «обчислить» і «обчистить».
Ти — весь у слові, як у сповиткові,
З колиски до калини при горбі…
І вже коли ти похитнувсь у слові,
Вважай, що похитнувся у собі».
26 травня
Збіґнєв БЖЕЗІНСЬКИЙ, 89, американський політолог польського походження, соціолог і державний діяч, колишній Радник з національної безпеки Президента Джиммі Картера, визначний друг України.
Його знамениту книгу «Велика шахівниця» «Всесвіт» надрукував першим у Східній Європі.
«Історія набагато більше продукт хаосу, ніж змова».
«Вітаю Путіна: нікому до нього не вдавалося перетворити 40 мільйонів українців на русофобів».— Під час російської інтервенції в Україну (11 квітня 2014 р.)
31 травня
Любомир (ГУЗАР), 84, Верховний архієпископ Києво-Галицький — предстоятель Української греко-католицької церкви (2005–2011), кардинал.
«Група людей, яких ми називаємо владою,— це особи, яким народ щось поручив. Але вони не є абсолютними носіями влади, а тільки покликані виконувати волю народу».
«Віра — це дар, який дається не кожному».
«Бути чесним перед людьми — цілком природно…»
«Ми є людьми, які щойно пробуджуються до свободи…»
16 червня
Гельмут КОЛЬ, 87, німецький політик, канцлер Федеративної Республіки Німеччини в 1982–1998 рр., об’єднувач Німеччини, один із головних творців Європейського Союзу, визначний друг України.
«Пфальц — моя батьківщина, Німеччина — моя вітчизна, а Європа — наше майбутнє».
27 червня
Максим ШАПОВАЛ, 38, український військовослужбовець, розвідник, генерал-майор (посмертно) Збройних сил України. Загинув унаслідок російського теракту в центрі Києва.
Цей вірш присвячується всім цим незабутнім людям, але насамперед українським хлопцям-солдатам, які згасли на фронтах непримиренної війни з московськими окупантами.
ОКО ПРІРВИ
Іванові Козаченкові,
другові й найпарадоксальнішому поетові 90‐х.
Як пахне прірва
Як плаче апельсин
Коли здирають шкіру
Як сторозтерзаний грузин
Знімає правду на Canon
Затим приходить він
Як розпанаханий геном
Той сонценосний князь пітьми
Той світанковий пентагон*.
У відповідь мерці
Бредуть чвалають
На ралець
До ворогів і антігон.
Конають фішки на столах
Хірургів і гравців casino
Триктрак веде на душі лік
Бездушних ботів
Крейдяних столиць
Коли запльований монах
Ступає з храму стиха
То плаче навіть баламут**
Перекотиполя син і брат
Озівських безладів юнак
А з ними тисячі реб’ят
Що покохали прірву.
А це еклектика світів
Мерців і дощових пір’їн
Що у безодню заглядають
І бачать Око Прірви
І порожнечі нафталін
І безміру смачний гарнір
Безмежжя всесвіту
Лячний пломбір
Карамби Блюхер
Тра-ля-ля і ла-ла-ла
Так пахне безмір брате
Так і безодня тхне
Тож безпідставно не глаголь
Паперу більше не марнуй
Нехай впаде хирлявий мур
Що розверзає раз-у-раз
Оцих віршів прекрасну суть
На теоретичну каламуть
Забутих термінів і шкірок
Від апельсинів і зірок
Бо ще чвалать мені ніврок
В ілюзіонах снів
В ілюмінацій сяйві
Поки не з’явиться Пророк
І не дарить мені мазок
Ультрамарину лазурит
На ті заліплені уста
Що не торкалися хреста
І того посоха святого.
* Пентагон — пентаграма, п’ятикутник, п’ятикутна зірка. Князь пітьми – Люцифер, Lucifer — світлоносний; гр. fosforos — світанковий.
** Баламути — стара українська назва скумбрії (мокрелі), що її рибалили в Озівському морі. (Прим. ред.)
Юрій Микитенко, «ВСЕСВІТ».
